Справа № 764/13107/13-к

1-кп/764/108/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Василенка А.М.,

при секретарі - Коваль А.О.,

за участю прокурора - Дромашка О.В.,

потерпілих - ОСОБА_8, ОСОБА_3,

захисників - адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі кримінальне провадження № 12013140060005805 від 09 вересня 2013 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Севастополя, громадянина України, із неповною середньою освітою, холостого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 23 грудня 2004 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ч. 3 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в один рік;

- 10 квітня 2006 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до двох років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 10 жовтня 2008 року по відбуттю покарання;

- 15 червня 2009 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ст. 395, ст. 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі, звільнений 04 лютого 2013 року по відбуттю покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Севастополя, громадянина України, із середньою освітою, холостого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_2 раніше судимого:

- 04 вересня 2007 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до п'яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на два роки;

- 12 листопада 2008 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ст. 395, ст. 70 КК України до п'яти років 10 днів позбавлення волі, звільнений 06 грудня 2012 року постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2012 року згідно ст. 82 КК України із заміною покарання на громадські роботи строком в 240 годин,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 396 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 08 вересня 2013 року близько 21 години 30 хвилин, знаходилися на пляжі «Хрустальний» у м. Севастополі, де у них на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт з потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_8, який швидко скінчився. Після чого у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном, з метою здійснення якого, він на місці, шляхом розбиття скляної пляшки, приготував знаряддя вчинення злочину - осколок верхньої частини скляної пляшки.

ОСОБА_7, знаходячись в цей момент поряд, побачив дії ОСОБА_6, та усвідомлюючи злочинний намір останнього, направлений на заволодіння майном потерпілих, шляхом погрози або застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнає нападу, добровільно відмовився від участі у нападі на потерпілих та покинув місце злочину, не намагаючись припинити злочинні дії ОСОБА_6 та не повідомивши про це нікому, тим самим, діючи умисно, перешкоджаючи своєчасному виявленню, запобіганню та розкриттю злочину, заздалегідь не обіцяючи ОСОБА_6, приховав тяжкий злочин, знаходячись в безпосередній близькості до місця його скоєння.

Далі ОСОБА_6, продовжуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне збагачення, переслідуючи корисливі мотиви, діючи навмисно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом погрози застосування та застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, що виразилось у приставлянні осколку верхньої частини скляної пляшки до шиї потерпілої ОСОБА_8, у супроводі словесних погроз фізичною розправою, почав вимагати передати йому належне їй майно, та перевірив його наявність шляхом промацування одягу, але бажаної мети не досяг у зв'язку з тим, що потерпіла ОСОБА_8 встигла передати своє майно потерпілому ОСОБА_3 Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, з метою незаконного збагачення, переслідуючи корисливі мотиви, діючи навмисно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, підійшов до потерпілого ОСОБА_3, скориставшись розгубленим станом останнього, який знаходився під психологічним впливом від спостереження за нападом на потерпілу ОСОБА_8, під загрозою застосування до ОСОБА_3 осколку верхньої частини скляної пляшки, у супроводі словесних погроз фізичною розправою, відкрито викрав з карманів штанів у ОСОБА_3 мобільний телефон «НТС» у корпусі білого кольору вартістю 3200 гривень, укомплектований сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС», що матеріальної цінності не представляє, та належав ОСОБА_8, і мобільний телефон «Samsung Galaxy Duos» вартістю 3200 гривень, укомплектований сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС», що матеріальної цінності не представляє та належав ОСОБА_3, після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, на свої корисливі потреби, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 3200 гривень та потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 3200 гривень.

Далі ОСОБА_6, 09 вересня 2013 року близько 00 годин, знаходячись біля ломбарду № 128, розташованому в м. Севастополі по пр. Генерала Острякова, буд. 58-б, в ході розмови показав ОСОБА_7 мобільний телефон «НТС» та мобільний телефон «Samsung Galaxy Duos» і пояснив тому, що саме ними він заволодів в результаті розбійного нападу на ОСОБА_3 та ОСОБА_8, та запропонував збути їх з метою отримання матеріальної вигоди, на що ОСОБА_7, діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, заздалегідь не обіцяючи, усвідомлюючи злочинний спосіб одержання даного майна, погодився на його пропозицію. Далі ОСОБА_7, продовжуючи свій злочинний намір направлений на збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, заздалегідь не обіцяючи, разом із ОСОБА_6 в приміщенні ломбарду № 128, розташованому в м. Севастополі по пр. Генерала Острякова, буд. 58-б, заклав у ломбард мобільний телефон «Samsung Galaxy Duos» за грошову винагороду в розмірі 400 гривень, чим заздалегідь не обіцяючи збув майно, завідомо одержане злочинним шляхом, а отриманою грошовою винагородою розпорядився на власний розсуд, на свої корисливі потреби. Продовжуючи свій злочинний намір, направлений на отримання, зберігання та збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, заздалегідь не обіцяючи, усвідомлюючи злочинний шлях одержання даного майна, ОСОБА_7 в цей же час, знаходячись біля ломбарду № 128, розташованому в м. Севастополі по пр. Генерала Острякова, буд. 58-б, прийняв на зберігання від ОСОБА_6 з метою подальшого збуту мобільний телефон «НТС», який діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, заздалегідь не обіцяючи, усвідомлюючи злочинний шлях одержання даного майна, зберігав при собі, приблизно до 20 години 10 вересня 2013 року, коли, знаходячись біля буд. № 78 по вул. Миколи Музики в м. Севастополі, продовжуючи свій злочинний намір направлений на збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, заздалегідь не обіцяючи, усвідомлюючи злочинний шлях одержання даного майна, продав, а тим самим збув ОСОБА_9 мобільний телефон «НТС» за 1000 гривень, а отриманими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, на свої корисливі потреби.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 події вчиненого ним кримінального правопорушення, свою вину у його вчиненні та мотиви його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, визнав повністю та надав суду показання, які відповідають мотивувальній частині вироку, в тому числі пояснив, що 08 вересня 2013 року близько 21 години 30 хвилин він разом з ОСОБА_7 перебували в стані алкогольного сп'яніння в районі пляжу «Хрустальний» у м. Севастополі, де ОСОБА_7 хотів познайомитися з дівчиною - потерпілою ОСОБА_8, однак та цього не бажала, тому між ними виник конфлікт, який швидко закінчився. Разом з потерпілою був і ОСОБА_3 Він (ОСОБА_6.), бажаючи заволодіти мобільними телефонами потерпілих розбив знайдену склянку пляшки, осколок якої приставив до шиї потерпілої ОСОБА_8, промацав її кармани, однак телефонів у неї не було, оскільки вона встигла їх передати ОСОБА_3, тому він підійшов до потерпілого ОСОБА_3, у якого без супротиву з карманів забрав мобільні телефони «НТС» та «Samsung» і втік. До цього, ОСОБА_7, побачивши, що він зробив пляшку та зажадав заволодіти майном потерпілих, сказав, що за це передбачена відповідальність за ст. 187 КК України, не бажає в цьому приймати участь та втік. Потім він (ОСОБА_6.) близько опівночі біля ломбарду на пр. Генерала Острякова, показав ОСОБА_7 викрадені мобільні телефони, запропонував їх продати і ОСОБА_7 заклав у ломбард мобільний телефон «Samsung» за 400 гривень, які вони поділили порівну та витратили на власні потреби, а телефон «НТС» він просто віддав ОСОБА_7, і куди той його подів він не знає. У вчиненому щиро розкаявся та попросив вибачення у потерпілих.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 події вчинених ним кримінальних правопорушень, свою вину у їх вчиненні та мотиви вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, визнав повністю та надав суду показання, які відповідають мотивувальній частині вироку, в тому числі пояснив, що він разом з ОСОБА_6 гуляли 08 вересня 2013 року близько 21 години 30 хвилин в районі пляжу «Хрустальний», а до цього вживали спиртні напої. Він (ОСОБА_7) хотів познайомитися з дівчиною - потерпілою ОСОБА_8, яка була з іншим потерпілим - ОСОБА_3, однак та йому відмовила в цьому, тому між ними виник конфлікт, який, однак, швидко закінчився. Побачивши, що ОСОБА_6, розбив склянку пляшки та намагається заволодіти майном потерпілих, він сказав, що не бажає в цьому приймати участь, що це ст. 187 КК України, і втік, не намагаючись припинити дії ОСОБА_6 та не повідомивши про це нікому, хоча і розумів, що ОСОБА_6 вчиняє злочин. Потім до нього прибіг ОСОБА_6, разом з яким вони доїхали до пр. Генерала Острякова, де ОСОБА_6 показав йому два мобільні телефони «НТС» та «Samsung» і сказав, що це телефони, які він відібрав у потерпілих, які вони вирішили продати. Зайшли в ломбард, де він (ОСОБА_7) заклав телефон «Samsung» за 400 гривень, які вони поділили порівну та витратили на власний розсуд, а потім ОСОБА_6 передав йому мобільний телефон «НТС», який він, на наступний день продав своєму знайомому за 1000 гривень, а отримані кошти витратив на себе. У вчиненому щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілих, повернув викрадені у них мобільні телефони.

Зі згоди всіх учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинувачених та вивченням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинувачених. При цьому, суд з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, та роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 вірно кваліфіковані: за ч. 1 ст. 396 КК України, як заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину; за ч. 1 ст. 198 КК України, як заздалегідь не обіцяне отримання, зберігання та збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів (ч. 1 ст. 187 КК України) та злочинів середньої тяжкості (ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 198 КК України), особи винних, обставини, які пом'якшують покарання: визнання вини, щире каяття та добровільне усунення заподіяної шкоди.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6, суд визнає рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7, суд визнає рецидив злочинів.

При таких обставинах, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повинно відбуватись в умовах ізоляції від суспільства, та приходить до висновку про необхідність призначення їм покарання у виді позбавлення волі, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти власності, під наглядом лікаря-психіатра не знаходиться, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з листопада 2005 року з діагнозом: наркоманія, дільничним інспектором характеризується як особа, схильна до вчинення правопорушень, не працює та законного джерела доходів не має, через незначний проміжок часу після відбуття покарання знову вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності, що вказує на стійкість його злочинних намірів та небезпечність для суспільства. ОСОБА_7 на обліку у лікаря-нарколога не знаходиться, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, дільничним інспектором характеризується як особа, схильна до вчинення правопорушень, не працює та законного джерела доходів не має, знову вчинив кримінальні правопорушення, що вказує на стійкість його злочинних намірів та небезпечність для суспільства.

По викладеним мотивам підстав для застосування до обвинувачених положень ст. ст. 69, 75 КК України, а також інших, більш м'яких видів покарань, передбачених санкціями ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 396 КК України по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_7, судом не вбачається.

Однак, виходячи з того, що в силу ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, суд визнає такими, що знижують ступінь суспільної небезпеки дій обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та вважає, що міра покарання може бути не пов'язана з максимальним строком покарання, передбаченим санкціями відповідних статей. При цьому, суд також приймає до уваги, що ОСОБА_6 позитивно характеризується мешканцями будинку, в якому він проживає.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів по правилам ст. 70 КК України, застосувавши принцип часткового складання призначених покарань, та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків по правилам ст. ст. 71, 72 КК України, повністю приєднавши невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Ленінського районного суду міста Севастополя від 12 листопада 2008 року (з врахуванням постанови Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2012 року про заміну невідбутої частини строку позбавлення волі громадськими роботами строком на 240 годин), у виді 232 годин, що відповідає 29 дням позбавлення волі.

Керуючись положеннями ст. 65 КК України, суд вважає, що призначене обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі буде необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи відповідно до вимог ст. 374 КПК України питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, приймаючи до уваги всі обставини кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_7, наведені вище дані про його особу, репутацію, з метою забезпечення виконання призначеного покарання, суд вважає необхідним змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з особистого зобов'язання на тримання під вартою.

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає, арешт на майно не накладався, питання речових доказів судом вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, і призначити йому покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 19 вересня 2013 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою в Сімферопольському СІЗО УДПтСУ в АР Крим і м. Севастополі - залишити без змін.

ОСОБА_7 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 396 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 198 КК України у виді одного року позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 396 КК України у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, застосувавши принцип часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_7 покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду міста Севастополя від 12 листопада 2008 року у виді 232 годин громадських робіт, що за правилами ч. 1 ст. 72 КК України відповідає 29 дням позбавлення волі, та остаточно призначити покарання ОСОБА_7 за сукупністю злочинів у виді одного року шести місяців 29 днів позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_7 змінити на тримання під вартою в Сімферопольському СІЗО УДПтСУ в АР Крим і м. Севастополі. Засудженого ОСОБА_7 взяти під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 14 січня 2014 року. Зарахувати ОСОБА_7 в строк відбуття покарання перебування його під вартою з 18 вересня 2013 року по 05 грудня 2013 року.

Речові докази - мобільний телефон «НТС», переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_8 - залишити їй за належністю, мобільний телефон «Samsung Galaxy Duos», переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 - залишити йому за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Севастополя через Ленінський районний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий (підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя Ленінського районного суду

міста Севастополя А.М. Василенко

Секретар судового засідання А.О. Коваль

«14» січня 2014 року

Вирок не набрав законної сили.