Справа № 1-98-07р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2007 року Городищенський районний суд
Черкаської області
у складі:
головуючого - судді Синиці Л.П.
при секретарі Хіжняк В. Л.
з участю прокурора Милаш Г. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городище кримінальну
справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
українця, громадянина України, уродженцяАДРЕСА_1, жителяАДРЕСА_2, з середньою - спеціальною освітою,
розлученого, не працюючого, не судимого, -
у вчиненні злочину передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України, -
встановив :
Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_1, обвинувачується в тому, що згідно рішень Городищенського районного суду Черкаської області від 03. 11. 2004 року та 19. 08. 2006 року зобов'язаний до сплати аліментів : на утримання дружини у розмірі 75 грн., на утримання сина ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму. Проте ОСОБА_1 став на шлях злісного ухилення від сплати аліментів, тривалий час ніде не працює, не приймає мір по працевлаштуванню, не перебуває на обліку в Городищенському районному центрі зайнятості, як безробітній, будь-якої допомоги на утримання свого сина та колишньої дружини ОСОБА_3 не надає. Станом на 01. 03. 2007 року має заборгованість по сплаті аліментів, в розмірі 2318 грн. з них 1697 грн. на утримання сина та 621 грн. на утримання дружини.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, пояснюючи, що дійсно у 2003 році він одружився із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народився
син ОСОБА_2. У вересні 2004 року він з дружиною розлучився. За рішенням Городищенського районного суду № 2-758 від 03.11.2004 року зобов'язаний на утримання дружини сплачувати аліменти в розмірі 75 грн., а за рішенням цього ж суду від 19.08.2006р. за № 2-516 зобов'язаний до сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_2 -ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на користь ОСОБА_3 . Спочатку він сплачував аліменти, однак починаючи з 2006 року їх не сплачує, бо на період утворення заборгованості він ніде не працював, хоча і намагався працевлаштуватися. Загальний розмір заборгованості по сплаті аліментів на час порушення кримінальної справи склав 2 318 грн. . Державний виконавець неодноразово викликав його і пропонував погасити борг по аліментах, пояснюючи що за такі дії передбачена кримінальна відповідальність, однак, він належним чином не відреагував на застереження, на роботу не працевлаштувався. В подальшому до державного виконавця за викликами не з'являвся, і взагалі змінив місце проживання не повідомивши останнього про це.
Вина підсудного в ухиленні від сплати аліментів на утримання дитини, доказана показами потерпілої ОСОБА_3 даними в судовому засіданні, про те, що одруження з підсудним виявилося не вдалим і згодом шлюб був розірваний. У даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився син ОСОБА_2, батьком якого є підсудний, який вихованням дитини не займався, зловживав спритними напоями. Дитина після розлучення залишилась проживати з матір'ю і фактично перебуває на її утримання, бо рішення про стягнення аліментів із підсудного не виконуються. Він ухиляється від сплати аліментів, з дитиною не спілкується, будь-якої допомоги не надає. Чоловік почав зловживати спиртними напоями і наслідком цього були борги, бо зароблені гроші він пропивав. Вона неодноразово зверталась до підсудного з проханням погасити борг, бо, на даний час вона проживає і існує за рахунок своїх батьків, але підсудний - не задовольнив його. Ця обставина змусила її звернутися із заявою про примусове стягнення заборгованих аліментів.
Крім повного визнання своєї вини, вина підсудного в пред'явленому обвинуваченні, ухиленні від сплати аліментів, підтверджується й доказами зібраними на досудовому слідстві та перевіреними в суді у порядку ст. 299 КПК України, де факти, які сторонами не оспорюються, вважаються дослідженими та встановленими як стосовно об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину так і розміру цивільного позову з розумінням відсутності в учасників судового розгляду права на апеляційне оскарження фактичних обставин справи, а саме:
· даними подання державного виконавчого відділу Городищенського РУЮ № 362 від 07. 03. 2007 року (а. с. 7);
· даними виконавчого листа № 2-758/2004 року ( а. с. 8, 9);
· даними виконавчого листа № 2-516/2006 року (а. с. 10);
· даними розрахунку аліментів згідно середньомісячної зарплати по Городищенському районі (а. с. 11, 12) ;
· пропозиціями державного виконавця про необхідність сплати заборгованості по аліментах ( а. с. 13, 14);
· паспортними даними потерпілої ОСОБА_3 (а. с. 21);
· даними свідоцтва про народження дитини (а. с. 22);
· даними свідоцтва про розірвання шлюбу (а. с. 23) ;
· показами свідка ОСОБА_4 про те, що її дочка із сином проживають разом із ними та, що вони допомагають виховувати внука ОСОБА_2. їй відомо, про те, що ОСОБА_1 повинен сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_2, та на утримання ОСОБА_3, але ОСОБА_1 їх не сплачує і будь-якої іншої допомоги їм не надає, не провідує їх (а. с. 30);
показами свідка ОСОБА_4 про те, що його дочка проживає разом з своїм сином ОСОБА_2у них вдома. Він знає, що колишній зять згідно рішення суду зобов'язаний сплачувати аліменти на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Коли
ОСОБА_1 працював у Мліївському НДІ, то сплачував аліменти, а останнім часом він ніде не працював і тому утворилась заборгованість, (а. с. 31).
Таким чином, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд, вважає, що пред'явлене обвинувачення підсудному ОСОБА_1 доказане повністю.
Оскільки підсудний ОСОБА_1 злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання дітей, його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 164 КК України.
Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, а також відсутність як пом'якшуючих так і обтяжуючих обставин його вчинення.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 свою вину у скоєному злочині визнав повністю, злочин вчинив вперше, суд вважає за можливе застосувати йому покарання без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
По кримінальній справі на досудовому слідстві потерпілою було подано заяву про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 1500 гривень (а. с. 27), проте, в ході судового розгляду матеріалів кримінальної справи потерпіла ОСОБА_3 відмовилася від нього, тому суд, не вирішує дане питання.
Судових витрат по справі не має.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
засудив :
Визнати ОСОБА_1, винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 164 ч. 1 Кримінального Кодексу України, і призначити йому за даною статтею покарання у вигляді двох років обмеження волі.
На підстав ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання, якщо останній протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися в даний орган для реєстрації.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.
Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляції через Городищенський районний суд на протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.