УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 118/2193/13-кСуддя у І-й інстанції: Лісовська В.В.
Провадження №11-кп/191/31/14 Суддя-доповідач: Іщенко В. І.
14 січня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді - Іщенка В.І.,
суддів - Зінькова В.І.,
- Пироженка О.В.,
при секретарі - Хоружій О.А.,
з участю прокурора - Волімбовської Т.П.,
обвинуваченої - ОСОБА_3,
захисника - ОСОБА_4,
потерпілого - ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на вирок Судацького міського суду АР Крим від 12 листопада 2013 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Сімферополя АР Крим, громадянку України, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, медичного фахівця рецептурних препаратів в Представництві фірми «Берінгем Інгельхайм РЦВ ГмбХ енд Ко КГ «Австрія» в Україні у м. Сімферополі, не судиму, зареєстровану та проживаючу у АДРЕСА_1,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді двох років виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 10% заробітку в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку, 14 вересня 2012 року близько 09 години ОСОБА_3 виконуючи службові обв'язки і керуючи автомобілем «Шкода Фабія», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить представництву фірми «Берінгем Інгельхайм РЦВ ГмбХ енд Ко КГ» Австрія в Україні у м. Сімферополі, в умовах сухої проїжджої частини, рухаючись по автодорозі Грушівка-Судак на 6 км+971м, у порушення вимог п.п.1.5, 2.3(б), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України при виборі безпечної швидкості руху невірно оцінила дорожню обстановку, не впевнилася у безпеці своїх дій, внаслідок чого не впоралася з керуванням автомобіля виїхала на зустрічну смугу дороги і допустила зіткнення з автомобілем «Хонда-Аккорд», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, що рухався у зустрічному напрямку. В результаті ДТП водію ОСОБА_5 та пасажиру автомобіля «Хонда-Аккорд» ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що потягли тривалий розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить вирок Судацького міського суду АР Крим від 12 листопада 2013 року в частині призначеного покарання змінити і призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Апелянт не оспорює доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, однак вважає, що призначене покарання є занадто суворим.
Вважає, що суд не мотивував у вироку неможливість призначення іншого виду покарання, яке передбачене санкцією статті.
Крім того зазначає, що призначаючи додаткове покарання суд не звернув увагу на те, що робота обвинуваченої пов'язана з керуванням транспортними засобами, а тому вона буде звільнена з роботи і буде позбавлена можливості відбувати основне покарання, що призведе до неможливості виконання вироку суду та позбавить сім'ю доходу, оскільки вона є єдиним годувальником у сім'ї. Зазначає, що ОСОБА_3 розкаялася у вчиненому, відшкодувала витрати на лікування потерпілих медичному закладу та частково відшкодувала судові витрати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та обвинуваченої, які підтримали апеляційну скаргу, думку потерпілого ОСОБА_5, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 та кваліфікація її дій за ч.1 ст. 286 КК України апелянтом та іншими учасниками судового розгляду не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряються.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками).
Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнав: визнання вини, щире каяття в скоєному злочині, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини, добровільне відшкодування понесених витрат на лікування потерпілих у медичному закладі і зазначив про відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої.
Основне покарання обвинуваченій у виді виправних робіт призначено відповідно до вимог ст.65 КК України і є справедливим.
За роз'ясненнями, що містяться в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року „ Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" та п. 18 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року" Про практику призначення судами кримінального покарання" ( з послідуючими змінами), у кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Санкція ч.1 ст. 286 КК України передбачає альтернативне додаткове покарання.
Суд першої інстанції призначення обвинуваченій додаткового покарання не мотивував.
У судовому засіданні ОСОБА_3 повністю визнала себе винною, показала за яких обставин вчинила злочин та розкаялася у своїх діях.
ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, вжила заходів по усуненню негативних наслідків злочину: добровільно, до розгляду провадження у суді першої інстанції, відшкодувала витрати на лікування потерпілих медичному закладу та частково витрати на проведення експертиз (а.п.34-36, 84, 95).
Також, суд при призначенні покарання не врахував думку потерпілої ОСОБА_6, яка у судовому засіданні не наполягала на призначенні суворої міри покарання обвинуваченій про що суд зазначив у вироку.
З урахуванням тяжкості злочину, позитивних даних про особу обвинуваченої, низки обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, враховуючи думку потерпілої ОСОБА_6 у суді першої інстанції, яка не наполягала на суворому покаранні, думку потерпілого ОСОБА_5, який у апеляційному суді не заперечував проти пом'якшення покарання обвинуваченій, та враховуючи, що робота обвинуваченої пов'язана з необхідністю керування транспортними засобами, що передбачено трудовим договором та посадовою інструкцією, і позбавлення її цього права унеможливить відбування основного покарання у виді виправних робіт за місцем роботи, утримання сім'ї та малолітньої дитини, яка перебуває на її утриманні, подальше відшкодування шкоди, та враховуючи, що після скоєння злочину пройшло більш ніж один рік і у цей період часу ОСОБА_3 не допускала порушень Правил дорожнього руху України та у листопаді 2013 року пройшла курс навчання за темою «Захисне керування автомобілем», колегія суддів вважає можливим не застосовувати до обвинуваченої додаткове покарання.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок Судацького міського суду АР Крим від 12 листопада 2013 року в частині призначення додаткового покарання зміні з виключенням з вироку призначення обвинуваченій додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Судацького міського суду АР Крим від 12 листопада 2013 року щодо ОСОБА_3 змінити.
Виключити з вироку призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
Іщенко В.І. Зіньков В.І. Пироженко О.В.