АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2014 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Лашевича В.М.,
суддів - Жук О.В., Бєлан Н.О.,
з участю:
прокурора - Глиняного С.В.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою кримінальна справа щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, направлена прокурору Голосіївського району міста Києва для організації проведення додаткового розслідування.
Направляючи дану кримінальну справу прокурору для проведення додаткового розслідування, суд першої інстанції в постанові зазначив, що в пред'явленому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України не вказано, в чому саме виразилось неналежне ставлення останніх до своїх службових обов'язків. Так, як відмітив районний суд, в обвинувальному висновку детально описано порядок визначення грошової оцінки земельної ділянки, однак не досліджено механізм визначення бази оподаткування, що залежить від грошової оцінки землі в даному конкретному випадку, та чи була взагалі здійснена така оцінка при здачі земельної ділянки в оренду ДП «Національний центр Олександра Довженка», як часто така оцінка повинна була бути проведена згідно з положеннями Закону України «Про оцінку земель» та чи відбувалось уточнення вказаної грошової оцінки. При цьому місцевий суд звернув увагу, що органом досудового слідства не встановлено, до чиєї саме компетенції входило замовлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Крім того, суд першої інстанції, зазначив, що прокурором було подано клопотання про призначення експертизи з економічних питань у зв'язку з встановленням арифметичних помилок при пропорційному визначенні частини земельної ділянки комерційного та громадського призначення, внаслідок чого було збільшено суму несплаченого земельного податку, що в подальшому було скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва.
На підставі вищенаведеного суд першої інстанції визнав необхідним для органів досудового слідства провести ряд слідчих та слідчо-оперативних дій, спрямованих на вилучення чи витребування бухгалтерських документів, додатковий допит осіб, які проводили перевірки ДП «Національний центр Олександра Довженка» з приводу економічного стану підприємства, ведення на ньому господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.
Не погоджуючись з цією постановою районного суду, обвинувачена ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить її скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому вона вважає необґрунтованими підстави, з яких суд першої інстанції направив справу на додаткове розслідування. Зокрема, апелянт зазначає, що економічна (бухгалтерська) експертиза була проведена на підставі постанови слідчого прокуратури від 27 квітня 2011 року, у якій, на її думку, надано відповідь на всі питання, які вказав прокурор у своєму клопотанні про призначення експертизи з економічних питань. Також, як запевняє обвинувачена ОСОБА_2, всі необхідні слідчі та слідчо-оперативні дії у справі були проведені, допитано всіх осіб і всі документи підприємства за даний період були оглянути та вилучені. Водночас апелянт стверджує, що показаннями свідків, її показаннями, штатним розписом підприємства, посадовими інструкціями, копії яких містяться в матеріалах справи, було встановлено, які обов'язки входили до кола повноважень головного бухгалтера та керівника підприємства.
Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що не встановлено, чи проводилась нормативно-грошова оцінка земель, то автор апеляції висловлює з цим незгоду, зазначаючи, що під час досудового слідства показаннями свідків, показаннями її та ОСОБА_1, податковими документами і звітністю підприємства було встановлено, що такої оцінки не проводилось.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1, які, кожний окремо, не підтримали апеляцію обвинуваченої ОСОБА_2 та погодилися з постановою суду першої інстанції про направлення кримінальної справи прокурору для організації додаткового розслідування, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
На час розгляду апеляційним судом даної кримінальної справи набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року (надалі КПК України).
Відповідно до п. 11 розділу XI «Перехідні Положення» нового КПК України, який набрав чинності 20 листопада 2012 року, кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами апеляційної інстанції в порядку, який діяв до набрання чинності цим КПК, а згідно з п. 15 цього ж розділу «Перехідних Положень» КПК України, апеляційні скарги у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим КПК, тобто в порядку КПК України (1960 року).
Згідно з ч. 1 ст. 281 КПК України (1960 року), повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. Крім того, зі змісту цієї ж статті КПК України випливає, що якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 3151 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
У відповідності до ст. 368 КПК України (1960 року), однобічним або неповним визнається досудове слідство, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких має істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема, належним чином не з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт та об'єктивну сторону злочину: зміст діяння, наявність причинного зв'язку між діянням і наслідками; всебічно і повно не досліджені обставини, на підставі яких встановлюється суб'єктивна сторона злочину: вина, її форма, мотиви здійснення злочину.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, суд першої інстанції чітко визначив, в чому полягає неповнота досудового слідства та навів вмотивоване обґрунтування, що ця неповнота не може бути усунута в судовому засіданні.
Зокрема, як правильно зазначив місцевий суд, в пред'явленому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України не вказано, в чому саме виразилось неналежне ставлення останніх до своїх службових обов'язків. Про це свідчать не тільки ті дані, які районний суд навів у своїй постанові, а й той факт, що органи досудового слідства так і не встановили, як саме обвинувачені виконували неналежним чином свої обов'язки: не відповідно до закону або відповідно до закону, але неякісно, неточно, неповно, поверхово чи у протиріччі з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася.
Більш того, якщо виходити зі змісту обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органами досудового слідства, то вони, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, занизили суми земельного податку, не перерахувавши фактично до місцевого бюджету податку на землю на загальну суму 1024595 гривень. Таке формулювання обвинувачення свідчить про те, що органами досудового слідства не встановлена форма вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки заниження суми земельного податку може бути вчинено як умисно, так і з необережності. Причому, якщо виходити з того, що недбалість найчастіше полягає у необережній формі вини як щодо діяння, так і його наслідків, то вона може мати і змішану форму вини, а саме умисел до діяння і необережну вину до його наслідків. Недбалість також не виключається і в тих випадках, коли умисне порушення службових обов'язків призводить до наслідків, яких винний хоча й не бажав, але свідомо припускав їх настання. Тому органам досудового слідства належить встановити не тільки конкретні ознаки об'єктивної сторони складу злочину, який вони інкримінують обвинуваченим, а й визначити форму вини, як головну ознаку суб'єктивної сторони складу будь-якого злочину.
Одночасно органам досудового слідства необхідно перевірити, чи мають обвинувачені достатні досвідченість, кваліфікацію та належні навички у роботі, яка на них покладалася, а також чи існували інші обставини, які не залежали від обвинувачених і виключали реальну можливість належного виконання ними службових обов'язків, оскільки наявність цього виключає відповідальність за недбалість.
Також правильно районний суд звернув увагу в оскаржуваній постанові і на те, що у зв'язку із встановленням арифметичних помилок при пропорційному визначенні частини земельної ділянки комерційного та громадського призначення необхідно уточнити суму матеріальних збитків з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва та бухгалтерських документів, причому, не тільки наявних в матеріалах справи, а й тих, що підлягають вилученню або витребуванню.
Тільки належне з'ясування всіх вищенаведених обставин та проведення слідчих і слідчо-оперативних дій, на які вказав суд першої інстанції у своїй постанові, дасть змогу суду повно, об'єктивно та всебічно розглянути дану справу і вирішити її у відповідності із законом. Тому доводи обвинуваченої ОСОБА_2 про те, що у цій справі всі її обставини вичерпно з'ясовані і відсутні підстави проводити по ній додаткове розслідування слід визнати непереконливими.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова районного суду про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прокурору Голосіївського району міста Києва для організації проведення додаткового розслідування є законною та обґрунтованою, а тому не знаходить підстав для її скасування.
Керуючись п. п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних Положень КПК України та ст. ст. 365, 366, 377 КПК України (1960 року), колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року, якою кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, направлено прокурору Голосіївського району міста Києва для організації проведення додаткового розслідування, - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
СУДДІ:
_________________ ___________________ _________________
Лашевич В.М. Жук О.В. Бєлан Н.О.
Справа № 11/796/55/2014
Категорія КК: ч. 2 ст. 367 КК України
Головуючий у першій інстанції: Дроздова Н.В.
Доповідач: Лашевич В.М.