КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 686/11297/13-ц

Провадження № 22-ц/792/2168/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі :головуючої - судді Грох Л.М.

суддів : Заїки В.М., Юзюка О.М.,

при секретарі Терлич А.В.

з участю представників сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Хмельницької міської ради, Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго», Дочірнього підприємства ЖЕД колективного виробничого підприємства ПМК-33 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2013 року у справі за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2, (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міське комунальне підприємство «Хмельницьктеплокомуненерго», Дочірнє підприємство ЖЕД колективного виробничого підприємства ПМК-33, Хмельницька міська рада як орган опіки і піклування в особі Служби у справах дітей Хмельницької міської ради) про виселення.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року Хмельницька міська рада, звертаючись до суду з вказаним позовом, посилалася на те, що 06.06.2008 року постановою держвиконавця відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції в порядку примусового виконання рішення суду передано МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" нереалізоване майно боржника - кімнату НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1. 27 квітня 2009 року МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" нотаріусом видано свідоцтво про придбання майна. З врахуванням положень закону, що майно, придбане комунальним підприємством у процесі здійснення господарської діяльності, належить на праві власності територіальній громаді, 03.06.2009 року Хмельницьким БТІ зареєстровано право власності на вказану кімнату за територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, за № 27456389.

На момент передачі цієї кімнати вона не була ніким заселена та використовувалася ПМК -33 як підсобне приміщення. В квітні 2009 року самовільно, без отримання ордеру у кімнату НОМЕР_1 вселилася ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою ОСОБА_2 Незважаючи на вимоги власника звільнити кімнату, відповідачка добровільно звільнити кімнату відмовляється, чим створює територіальній громаді міста в особі Хмельницької міської ради перешкоди у користування та володінні належною їй на праві власності кімнатою гуртожитку. Вважаючи, що як власник майна має право вимагати усунення перешкод у користуванні ним, позивач просив виселити відповідача разом з малолітньою дочкою без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2013 року у позові відмовлено.

У своїх апеляційних скаргах Хмельницька міська рада, МКП "Хмельницьктеплокомуненерго", Дочірнє підприємство ЖЕД колективного виробничого підприємства ПМК-33 просять вказане рішення суду скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального і матеріального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Вважають, що суд не врахував, що ОСОБА_1 не перебувала в трудових відносинах ні з КВП ПМК-33, ні з Хмельницькою міською радою, їй не видавався ордер на вселення до кімнати НОМЕР_1 гуртожитку, як і до будь-якої іншої кімнати, тобто остання вселилася самовільно. При цьому суд не дав оцінки представленим позивачем доказам на підтвердження цих обставин. Обставини, встановлені рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11.01.2012 р. та ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 01.03.2012 року не підтверджують правомірність проживання відповідачів у спірній кімнаті. При цьому наявність реєстрації у відповідача у цьому гуртожитку без зазначення номера кімнати не свідчить про її право на проживання в цьому житловому приміщенні. Суд не врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 19.12.2011 року в справі № 6-71цс11, за якою закріплені в ст.125 та ч.3 ст. 132 ЖК Української РСР гарантії не можуть бути застосовані при вирішенні спору про виселення з гуртожитку громадян, які не перебували чи не перебувають з організацією у трудових відносинах, що є обов'язковим відповідно до ст. 360-7 ЦПК України. Таким чином відповідач попри те, що має статус одинокої матері, підлягає виселенню з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку без надання іншого приміщення.

В засіданні апеляційного суду представники апелянтів підтримали апеляційні скарги з викладених у них мотивів.

Представник відповідача просив відхилити апеляційні скарги як безпідставні.

Представник органу опіки та піклування Хмельницької міської ради в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про розгляд справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував закон, який підлягав застосуванню, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів самоправність вселення ОСОБА_1 в спірну кімнату.

Проте з таким висновком не можна погодитися.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 14.01.2000 року прописана та проживає зі згоди ЖЕД КВП ПМК-33 (балансоутримувача) в гуртожитку по вул. Зарічанська, 14-А, в м. Хмельницькому, в гуртожитку проживає її малолітня донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. З народження дочки зі згоди коменданта гуртожитку ОСОБА_1 було надано для проживання кімнату НОМЕР_1. 06.06.2008 року постановою держвиконавця відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції в порядку примусового виконання рішення суду передано МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" нереалізоване майно боржника (КВП ПМК-33) - кімнату НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1. 27 квітня 2009 року МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" видано нотаріальне свідоцтво про придбання вказаного майна. 03 червня 2009 року Хмельницьким БТІ зареєстровано право власності на спірну кімнату НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, за № 27456389.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.

Разом з тим, на порушення ст.ст. 212, 213, 214 ЦПК України суд не дав оцінки та не з'ясував підстави вселення відповідачки до гуртожитку, підстави її переселення до спірної кімнати гуртожитку.

Апеляційним судом встановлено, що в порядку приватизації майна державного підприємства Хмельницької ПМК-33 на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 20.07.1994 року № 1-3196 власником цього майна, і в тому числі гуртожитку по АДРЕСА_1, стало колективне виробниче підприємство ПМК-33. Станом на 17.05.2010 року за КВП ПМК-33 зареєстровано 992/1000 долю приміщення цього гуртожитку на підставі договору поділу нерухомого майна від 13.10.2006 року № 7452. Наведені обставини підтверджуються повідомленням Хмельницького БТІ № 623194 від 17.05.2010 року, витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 06.02.3013 року.

Як встановлено з листа Колективного виробничого підприємства ПМК-33 від 03.12.2013 року, досліджених апеляційним судом книги наказів по кадрах та книги наказів по підприємству за 1999-2000 роки, ОСОБА_1 тимчасово була вселена в гуртожиток по АДРЕСА_1. Спільне рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету про надання їй жилої площі в цьому гуртожитку не приймалося, спеціальний ордер на вселення їй не видавався. При цьому ОСОБА_1 в трудових відносинах з підприємством-власником гуртожитку на момент вселення та в подальшому не перебувала. Про самовільне переселення ОСОБА_1 в кімнату НОМЕР_1 підприємству ПМК-33 стало відомо від директора житлово-експлуатаційної дільниці КВП ПМК-33 03.02.2009 року, при цьому адміністрацією підприємства та профспілковим комітетом не приймалося спільне рішення про її переселення у кімнату НОМЕР_1, відповідний ордер на переселення їй не видавався.

Згідно повідомлення відділу обліку та розподілу житлової площі Хмельницької міської ради № 487-11 від 11.10.2013 року з часу набуття права власності на спірну кімнату гуртожитку територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради рішення виконкому про надання ОСОБА_1 кімнати НОМЕР_1 не приймалося, ордер на вселення їй не видавався.

Фактично ці обставини (щодо неперебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з власником гуртожитку і її переселення в кімнату НОМЕР_1 без відповідного рішення та спеціального ордера, а за згоди коменданта гуртожитку) не заперечуються і представником відповідача.

Відповідно до ст. 127 ЖК Української РСР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), пункту 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986 року, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Згідно з ч.2 ст. 128, ст. 129 ЖК Української РСР, ч.1 п.10 Примірного положення на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

В силу положень пункту 19 Примірного положення про гуртожитки мешканцям гуртожитку забороняється самовільно переселятися з одного приміщення в інше. Переселення в разі необхідності громадян з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету з видачею нового ордера.

Згідно з ч.3 ст. 116 Української РСР, пунктом 44 Примірного положення про гуртожитки осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19.12.2011 року в справі № 6-71цс11, прийнятій з підстав неоднакового застосування судом норм матеріального права у подібних правовідносинах і обов'язкової для всіх судів України відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, згідно закону єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного із профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку. Статті 125, 132 ч.3 ЖК Української РСР застосовуються до житлових правовідносин, одним із суб'єктів яких є особа, яка перебувала з підприємством у трудових відносинах; закріплені в цих статтях гарантії не можуть бути застосовані при вирішенні спору про виселення з гуртожитку громадян, які не перебували чи не перебувають з організацією у трудових відносинах.

Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 без законних підстав, самоправно переселилася до спірної кімнати НОМЕР_1 гуртожитку - за відсутності відповідного рішення адміністрації підприємства і профспілкового комітету та спеціального ордера, відтак вона разом з донькою підлягає виселенню зі спірної кімнати гуртожитку без надання іншого приміщення в силу положень ч.3 ст. 116 Української РСР, пункту 44 Примірного положення про гуртожитки.

Статус відповідачки як одинокої матері не є підставою для відмови у її виселенні, оскільки закріплені в ст.ст. 125, 132 ч.3 ЖК Української РСР гарантії не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору щодо відповідачки, яка не перебувала і не перебуває з організацією у трудових відносинах.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11.02.2012 року та ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 01.03.2012 року, на які посилався суд першої інстанції, встановлено лише факт проживання та реєстрації відповідачки у гуртожитку, проте не встановлено підстав її вселення у гуртожиток у 2000 році, а також підстав переселення в кімнату НОМЕР_1 гуртожитку.

В той же час територіальній громаді м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради як повноправному власнику спірної кімнати в гуртожитку в силу положень ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦПК України належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, ці повноваження вона здійснює на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України, 321 Цивільного кодексу України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Фактом проживання відповідачки в спірному приміщенні територіальній громаді м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради створюються перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні кімнатою НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1

Відповідно в силу положень ст.ст. 386, 391 ч. 1 Цивільного кодексу України, позивач як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном шляхом виселення відповідача з донькою.

За таких обставин заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В силу положень ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 114, 70 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги Хмельницької міської ради, Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго», Дочірнього підприємства ЖЕД колективного виробничого підприємства ПМК-33 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з кімнати НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради 114,70 грн. понесених судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.М.Грох

____________________________________________________________________

Головуюча у першій інстанції: Демінська А.А. Провадження № 22-ц/792/2168/13

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 57