П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

09 січня 2014 р. Справа № 802/4743/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

секретаря с/з Середюка М.А.,

за участю представників сторін:

позивача Томенка Р.В.,

відповідача Гуменюк О.І., Нікітіної Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу

за позовом приватного підприємства "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс"

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" звернулось з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві пояснив, що Вінницькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «ВО Елна-Сервіс», якою встановлено ряд порушень зафіксованих в акті перевірки від 12.11.2013 року №937/2203/20109667 та винесено податкові повідомлення-рішення від 25.11.2013 року №0007042203, 0007052203, якими визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 165376 грн. і зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 57102 грн. Із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується та просить суд їх скасувати.

Представники відповідача позов не визнали, з підстав, викладених в запереченнях та пояснили, що при проведенні вказаної перевірки податковий орган керувався виключно нормами діючого законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Вінницькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «ВО Елна - Сервіс» з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ферко» код ЄДРПОУ 31681342 за вересень 2010 року - серпень 2013 року, результати якої оформлені актом від 12.11.2013 року №937/2203/20109667 (а.с. 9-31).

Перевіркою встановлені порушення вимог п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. В результаті чого, податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення №0007042203 та №0007052203 від 25.11.2013 року, якими визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 165376 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 57102 грн..

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Положення п.7.3 ст.7 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначають, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно до п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка, що передбачає п.86.1 ст. 86 ПК України.

З матеріалів акту перевірки від 12.11.2013 року №937/2203/20109667 слідує, що позивачем по господарських операціях з ТОВ "Ферко" безпідставно зроблено висновок про відсутність права позивача на податковий кредит по цих операціях, оскільки податкові накладні були складені російською мовою, в товарно-транспортних накладних не заповнені всі графи. Зокрема, що податкові накладні ТОВ «Ферко» від 07.05.2013 року №40 та від 28.05.2013 року №117 було складено російською мовою. Товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в них не заповнені усі графи і вони складені російською мовою.

Судом встановлено, що у відповідності до договору №15/13 від 23.04.2013 року (а.с.34) ТОВ «Ферко» здійснювало поставку комплектуючих ПП «ВО Елна-Сервіс» на загальну суму 1136417,88 грн., в т.ч ПДВ - 189402,98 грн., що підтверджується податковими накладними №40 від 07.05.2013 року та №117 від 28.05.2013 року.(а.с.32-33).

В матеріалах справи містяться копії вказаних податкових накладних, судом не встановлено їх не відповідності Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов вищезазначеного договору, в матеріалах справи наявні податкові накладні №40 від 07.05.2013 року та №117 від 28.05.2013 року, видаткові накладні №3469 від 07.05.2013 року та № 3598 від 28.05.2013 року, товарно-транспортні накладні від 07.05.2013 року та від 28.05.2013 року (а.с. 32-37) та реєстр виданих та отриманих податкових накладних (а.с 70-97).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік ґрунтується з іншими принципами на принципі превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише, виходячи з юридичної форми (абз. 8 ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналіз копій товарно-транспортних накладних, що містяться в матеріалах справи свідчить про те, що вказані товарно-транспортні накладні відповідають вимогам вищезазначеного закону, позивачем надано достатню кількість належним чином оформлених первинних документів на підтвердження реальності та обсягів господарських операцій з ТОВ «Ферко».

Також твердження відповідача щодо недотримання позивачем при оформленні документації державної мови, безпідставні та помилкові.

Так, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про засади державної мовної політики» встановлено, що в економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови.

Верховний Суд України у постанові від 27.03.12р. (справа №21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вимоги. Якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Суд звертає увагу на наступне.

Згідно із ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами, на підставі яких виконуються внутрішні перевезення вантажів може бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи передбачені законодавством.

Як видно з матеріалів справи 07.05.13р. позивач отримав товар на складі постачальника у ТОВ «Ферко» в м. Одесі власним автотранспортом МАН, д.н. знак АВ9368АН, водій ОСОБА_5 Право власності на автомобіль підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 19.07.06 року АВС000391, а факт перебування водія у відрядженні , наказом по підприємству, записом у товарно-транспортній накладній від 07.05.13 р.. 28.05.13 р. перевезенням товару зі складу постачальника ТОВ «Ферко» до позивача здійснював ОСОБА_6, підстава договір вантажних перевезень від 01.05.13р. №12. Позивачем отримано від ТОВ «Ферко» завірені печаткою копії податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013року, в додатку №5 до неї, реєстр виданих та отриманих податкових накладних з квитанціями про їх прийняття податковим органом, які свідчать про те, що ТОВ «Ферко» в повному обсязі включив до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість по операціях з позивачем, таким чином суд вважає, що є спростуванням висновків відповідача про відсутність реальності господарських операцій. Отже, таким документом може бути і видаткова накладна, договір вантажних перевезень товару, особливо в даному випадку, оскільки позивач власним (орендованим) транспортом перевозив власний (придбаний) товар за наявними видатковими і податковими накладними.

За змістом п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконання роботи. Пунктом 11.1 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Проте, жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспорті накладні та подорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавці до покупця. У випадку їх відсутності платник податку позбавлений права на включення до валових витрат вартості придбаного товару, а не до податкового кредиту з податку на додану вартість, вказаного в податковий накладній, виписаній постачальником товару.

Суд вважає за необхідне зазначити, що видаткові та товарно-транспортні накладні дійсно складені російською мовою, і є недоліком в заповненні податкових накладних, які не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх не належність та недопустимість, як доказів сплати податку на додану вартість. Ці недоліки в заповненні податкових накладних, не являються підставою для висновку податкового органу про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту. Підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Таким чином, надані до суду податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні спростовують посилання податкового органу, що господарські операції здійсненні без мети реального настання наслідків.

Підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача є необґрунтованими, оскільки податковим органом не досліджено реальний рух придбаних комплектуючих, не ініційовано інвентаризацію ПП «ВО Елна-Сервіс», а висновки здійснено лише на підставах вчинення помилок при оформленні податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити повністю, тим самим визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0007042203 та №0007052203 від 25.11.2013 року.

Так, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. За частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні представниками відповідача не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи. З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.6, 50, 86, 128, 158, 163-167, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити

Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, які винесено 25 листопада 2013 року №0007042203, № 0007052203.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Крапівницька Н. Л.