Справа № 2-50-08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н Ы

            25 березня  2008 року                Сватівський районний суд Луганської області

            в  складі: головуючого - судді  Цибульника С.І.

                            при секретарі              Брайловської М.М.

                            адвоката                      Зотової М.Х.

           у відкритому  судовому  засіданні в залі суду  м.Сватове,  розглянувши  матеріали цивільної справи за позовом

                                               ОСОБА_1

                                               до

                                               ОСОБА_2

                                              про виселення

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення, вказуючи на те, що вона з 1992 року взяла шлюб з відповідачем, шлюб був розірваний 30 грудня 2004 року за рішенням суду, але сторони залишилися проживати в будинку АДРЕСА_1 разом з трьома неповнолітніми дітьми. Цю квартиру за усним розпорядженням директора державного підприємства „Старобільське ЛМГ” Луганської області було представлено відповідачеві, як працівникові цього підприємства. Після вступу в шлюб також за усною згодою керівництва свого підприємства туди вселився і позивач. Після розлучення стосунки між сторонами погіршилися, почались сварки та бійки. Позивачка неодноразово зверталася до органів міліції, але відповідач на попередження працівників міліції не реагував і продовжує себе непристойно  вести, що негативно впливає на виховання дітей. Тому ОСОБА_1 прохає суд виселити ОСОБА_2 з квартири в будинку АДРЕСА_1 без представлення іншого жилого приміщення в зв'язку з неможливістю сумісного проживання.

Відповідач позовні вимоги не визнав повністю і суду пояснив що він працював в державному підприємстві „Старобільське ЛМГ” Луганської області, і тому в 1994 році з усного розпорядження керівництва цього підприємства була виділена квартира в будинку АДРЕСА_1. В тому. ж році в цю квартиру, також с усної згоди керівництва підприємства, його дружина ОСОБА_1, яка потім також стала працювати у лісництві. Спільне життя не склалося, і їх шлюб був розірваний. Після його розірвання відповідач, позивач і троє їх дітей залишилися проживати в цієї квартирі. З ініціативи позивача почалися сварки, бійки і приниження. ОСОБА_1 неодноразово писала заяви на нього в міліцію без усяких підстав. Оскільки квартира була виділена йому, ініціатором сварки є позивач, Ткачов М. вважає позовні вимоги необґрунтованими і прохає суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши стороні, допитавши свідків, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з слідуючих підстав:

Як пояснили сторони, в 1992 році ОСОБА_2 за усним розпорядженням керівництва державного підприємства „Старобільське ЛМГ”, як працівникові цього підприємства, була виділена квартира в будинкуАДРЕСА_1, в яку в тому ж році також за усним розпорядженням того ж керівництва було вселено позивача, як дружину відповідача. При цьому ні самого розпорядження, ні ордеру на квартиру їм не видавали.

Свідок по справі - представник Сватівського ЛМГ Луганської області ОСОБА_3 пояснив, що ця квартира раніше належала на праві власності Старобільському ЛМГ. Ткачов отримав цю квартиру, як робітник цього підприємства. Свідок вважає, що квартира має статус службової, а всі документи по цьому питанню знаходиться в Старобільському ЛМГ.

Судом для уточнення питання про статус квартири була витребувана інформація зі Старобільського ЛМГ, згідно з якою квартира знаходиться в жилому домі по вул. Пролетарській-26 м. Сватове, але архівні дані про статус цієї квартири, розпорядження про надання цього житла сторонам по справі не збереглися (а.с.35,36). Згідно з копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, на час розгляду справи власником цього будинку є Сватівське ЛМГ (а.с.29), але ніяких даних про статус цього житла немає.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що згідно з добутими доказами сторони по справі на законних підставах (усне розпорядження керівництва Старобільського ЛМГ), а не самовільно вселилися в цю квартиру в будинку АДРЕСА_1 Луганської області. Хоча на момент слухання справи правовий статус квартири (комунальна, державна, відомча, службова) не встановлений за відсутністю доказів.

Той факт, що між сторонами склалися неприязні стосунки, підтверджується їх поясненнями, а також копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 13 серпня 2007 року за фактом бійки між сторонами по справі 8 серпня 2007 року (а.с.13). Але згідно ст. 116 СК України виселення без надання громадянину іншого житлового приміщення можливо тільки  за наявністю двох умов: 1) систематичні порушення правил співмешкання, 2) якщо заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.

В судовому засіданні не знайшло своє підтвердження систематичні порушення правил співмешкання (достовірно встановлено один факт), а також ніяких заходів запобіжного впливу, а також громадського впливу до ОСОБА_2 не приймалося. Тому суд відмовляє в задоволенні в повному обсязі.

Оскільки позивачеві відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, то суд  згідно ст. 88 ЦПК України всі судові витрати відносить на нього.

                                        Керуючись ст. 116 ЖК України,

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 за її позовом до ОСОБА_2 про виселення в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в термін 10 днів, та подачі апеляційної скарги в термін 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, через Сватівський районний суд в Апеляційному суді Луганської області.

Суддя:                                                         Цибульник С.І.