ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
при секретарі - Кулеша А.О.
розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.05.2005р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 06.12.2005р по справі за позовом ОСОБА_1 до Кам”янець-Подільської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, на даний час правонаступник ДПІ у Городоцькому районі Хмельницької області
В С Т А Н О В И В :
_________________________________________________________________Справа № К-6867/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
В березні 2005р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Кам'янець - Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1, яким було визначено податкове зобов'язання за штрафними санкціями в сумі 75530, 82 грн., посилаючись на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, а саме відповідачем неправомірно застосовані положення Закону України „ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та направлено на адресу позивача вищезазначене податкове повідомлення, яке зобов'язує позивача вчинити дії не передбачені законодавством.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.07.2005р. позов ОСОБА_1 задоволений.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.12.2005р. апеляційна скарга Кам'янець - Подільської ОДПІ залишена без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2005р. - без змін.
Не погоджуючись з зазначеними вище судовими рішеннями, ДПІ у Городоцькому районі Хмельницької області подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України „ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами ( їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків готівковій та/або в безготівковій формі ( із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів ( наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до п. 1 статті 9 вищевказаного Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Суд першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано на підставі матеріалів справи та встановлених обставин дійшли висновку, що вищевказана норма закону не поширюється на суб»єкта підприємницької діяльності - фізичну особу, якою є позивач ОСОБА_1, що вона застосовується при здійсненні торгівлі підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності і не поширюється на позивача ОСОБА_1, який зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа.
Щодо здійснення продажу товарі ( надання послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, то реєстратори розрахункових операцій не застосовуються лише у випадках :
при продажу товарів ( наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань оподаткування прибутковим податком з громадян, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів ( крім пива на розлив);
при продажу товарів ( наданні послуг) суб”єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб”єктів малого підприємництва ( в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів ( крім пива на розлив). За умовами ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за наданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Вказані норми не поширюються на позивача, а тому при здійсненні операцій по реалізації товару ( купівлі-продажу) чи наданні послуг, останній на думку колегії суддів зобов'язаний застосовувати реєстратор розрахункових операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач порушив вимогу Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині незастосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки, однак фінансова санкція за порушення цієї вимоги є адміністративно-господарською санкцією і відповідно повинна застосовуватися згідно до вимог глави 27 розділу V Господарського кодексу України.
Згідно ст.. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб»єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб»єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Судами достовірно встановлено, що оспрюване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вищевказаної норми матеріального закону.
З урахуванням встановлених обставин по справі суди підставно і обґрунтовано дійшли висновку, що відповідач при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій не врахував, що Закон України « Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування і його дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки порушення позивачем ст.. 9 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не є порушенням правил оподаткування.
Суди підставно дійшли висновку, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції відповідно до ст.. 8 Закону України « Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», оскільки, як встановлено, при проведенні перевірки питання щодо наявності у позивача пунктів продажу відповідачем взагалі не визначалося всупереч Інструкції про порядок застосування штрафних санкцій.
Згідно ст.. 71 Кодексу адміністративного судочинства сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.
Докази, наведені відповідачем в касаційні скарзі не доводять неправомірність висновків суду.
Судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка.
Рішення суду належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону.
За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.. 220, 221. 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України. колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 23.05.2005р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 06.12.2005р. - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає
Судді :