ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2013 р. (10:06)м.Сімферополь Справа №801/9504/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчук А.А., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., представників сторін:
від позивача - Іотковський А.Г.,
від відповідача - Карпов В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Україна"
до Територіального управління держгірпромнагляду в АР Крим та м.Севастополі Державної служби гірського нагляду і промислової безпеки України (Держгірпромнагляд)
про визнання протиправними та скасування пунктів 1,2,3,6 припису.
Обставини справи. Товариство з обмеженою відповідальністю ""Альянс Ойл Україна" (далі- позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративнім позовом до Територіального управління Держгірпромнагляду в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі (далі- відповідач) про визнання протиправним та скасування пунктів 1,2,3,6 припису Територіального управління Держгірпромнагляду в АРК та м.Севастополі від №45 від 08.08.2013.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виявлені під час перевірки порушення, які викладені в спірних пунктах припису не відповідають дійсним обставинам справи та діючому законодавству України.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.10.2013 відкрито провадження в адміністративній справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав та просив останні задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях. По суті вимог пояснив, що позивач є надрокористувачем у частині видобутку корисних копалин - питних підземних вод із свердловини №5749, однак не отримав і не підготовив проектні рішення на розробку родовищ корисних копалин (питних підземних вод), що є порушенням ч. 2 ст.20 и ст 51 Кодексу України Про надра.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1.1 Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затвердженим наказом МНС України від 11.08.2011 року №826, зареєстрованим в Мінюсті України 27.12.2011 року за №1531/20269 (далі - Положення № 826) це Положення розроблено з метою впорядкування організації та здійснення державного нагляду Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України та її територіальними органами.
Оскільки відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень, отже зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.
Судом встановлено, що відповідачем 07.08.2013 проведено позапланову перевірку стану промислової безпеки, ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною позивача. За результатами перевірки складено акт перевірки субєкта господарювання - виробничого обєкту від 08.08.2013 за № 45, виробничий обєкт - скважина № 5749. В акті зафіксовані порушення ТОВ «Альянс Ойл Україна», в тому числі відсутність проектних рішень на розробку родовищ корисних копалин (питних підземних вод), що є порушенням ч. 2 ст.20 та ст. 51 Кодексу України про надра.
За наслідками перевірки та виявленими порушеннями, 08.08.2013 складено спірний припис за №45/пр. по усунення виявлених порушень, а саме:
1. роботи по експлуатації свердловини при добуванні підземних вод ведуться без дозволу Госгорпромнадзора на ведення робіт підвищеної небезпеки, що порушує ст. 21 ЗУ "Про охорону праці" та Постанови КМУ від 26.10.2011 за № 1107;
2. добування підземних питних вод ведеться без проектних рішень на розробку родовищ корисних копалини, що порушує ч. 2 ст. 20 і ст. 51 Кодексу України про надра;
3. не виконуються обов'язки надрокористувача в частині вивчення гідрогеологічних умов експлуатації водоносного горизонту - не вивчається гідродинамічний режим підземних вод за відсутності програми режимних спостережень, узгодженої з територіальною геологічною організацією, що порушує ст. 24 Кодексу України про надра;
4. каптажне спорудження свердловини не облаштоване вантузом для випуску повітря, датчиком сухого ходу, що порушує п. 5.3.3 Правил технічної експлуатації систем водопостачання і каналізації населених пунктів України;
5. відсутні випрямлені ділянки трубопроводів, рівні 5Д водомеру на його вході і 2Д на виході водоміра (створюються вихрові потоки, що впливає на точність свідчень водоміра);
6. добування підземних вод зі свердловини № 5749 в 2012 велась без спеціального дозволу на користування надрами, що порушує ст. 23, 21 Кодексу України про надра;
7. централізоване водопостачання населення ведеться без "технічного проекту на розміщення водопровідних систем і споруд", що порушує ст. 16 ЗУ "Про питну воду і питне водопостачання";
8. Не надані до перевірки ф 2ТП - водгосп за 2011 та матеріали по геологічному вивченню надр, що порушує р.5 п. 2 Положення про Держгірпромнагляд України.
Позивач не погодився із п.п.1,2,3,6 припису, рахує їх протиправними та присть скасувати.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача суд зобов'язаний встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Перевіряючи правомірність дій та рішення відповідача, судом встановлено наступне.
Пункт 1 спірного припису передбачає, що роботи по експлуатації свердловини при добувані підземних вод ведуться без дозволу відповідача на ведення робіт підвищеної небезпеки, що порушує ст. 21 ЗУ "Про охорону праці" і п.10 додатку 2 до Постанови КМУ від 26.10.2011 за № 1107.
Шостим пунктом спірного припису встановлено, що добування підземних вод зі свердловини № 5749 в 2012 велось без спеціального дозволу на користування надрами, що порушує ст.ст.21, 23 Кодексу України про надра.
Розглядаючи у сукупності вказані два пункти спірного припису з огляду на їх своєрідність суд зазначає наступне.
Як вбачається ж із статті 21 Кодексу України про надра, Надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Статтею 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (ч. 1, п. 9).
Відповідно до ч.1,2 ст. 48 ВК України, Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Як вбачається із статті 49 ВК України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення.
В судовому ж засіданні на огляд суду позивачем надано раніше виданий його дозвіл на спеціальне водокористування підземними водами з артезіанської свердловини № 5749, який виданий 10 вересня 2010 Республіканським Комітетом АР Крим по екології і природних ресурсах дія якого подовжена до 10.09.2013.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дозвіл відповідача на проведення робіт підвищеної небезпеки не саме тим дозволом, який відповідно до положень статті 21 Кодексу України про надра зобов'язаний отримати позивач з метою спеціального водокористування.
Пунктом 10 додатку 2 до Постанови КМУ від 26.10.2011 за № 1107 передбачено, що дозвіл Відповідача на проведення робіт підвищеної небезпеки потрібен при бурінні, експлуатації і капітальному ремонті свердловин під час геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалини.
Статтею 5 Кодексу України про надра передбачено, що родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.
Судом встановлено, що позивач добуває прісну питну воду з артезіанської свердловини для забезпечення нею жителів 32 квартир в 5 житлових будинках, для яких вода з цієї свердловини є єдиним джерелом водопостачання в цьому регіоні. Об'єм добування згідно журналу обліку ПОД - 11 в середньому 20-25 кубів в добу, а максимальна проектна потужність - 240 кубів в добу.
Виходячи з такого виду використання надр вбачається, що позивач не здійснює ні дослідницьку, ні промислову розробку родовища корисних копалини, у зв'язку з чим дозвіл на проведення робіт підвищеної небезпеки отримувати не повинен був.
Як вбачається ж із статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Крім того, статтею 23 Кодексу України про надра встановлено, що підземні води для власних господарський - побутових потреб, нецентралізованого або централізованого водопостачання можуть бути здобуті без спеціальних дозволів і гірничого відведення за умови, що продуктивність водозабору підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Згідно з наданим позивачу дозволом на спеціальне водокористування, продуктивність свердловини 10 куб.м/годину, що на добу складає 240 кубічних метрів. При цьому, здобута прісна вода використовується виключно для власних господарсько - побутових потреб і потреб централізованого водопостачання.
Також судом встановлено, що позивач за договорами оренди, узяв в користування Сімферопольську нафтобазу, розташовану за адресою: АР Крим, м.Сімферополь, Московське шосе, 12 км., у двох її співвласників: ТОВ "Кримнафтосбут" та ПАТ "Кримнафтопродукт".
Земельна ділянка, згідно державного акту на право постійного користування землею КМ№ 003531 надана у користування ПАТ "Кримнпфтопродукт".
Стаття 796 Цивільного кодексу України передбачає, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремій частині) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а так само право користування земельною ділянкою, прилеглої до будівлі або споруди, в розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
Зважаючи, що Сімферопольська нафтобаза передана позивачу у встановленому законом порядку, останній набув права на користування і земельною ділянкою на якому нафтобаза розташована.
Наказом Мінекоресурсів України від 30.06.2011 за № 20 (зареєстрованому в Мін'юсті України від 15.07.2011 за № 881/19619), з 08.08.2011 введена «Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», згідно п.п. 1.2 і 9.1 якої самовільним водокористуванням є використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води). Відповідно до даної Методики розраховується збиток, заподіяний державі самовільним використанням водних ресурсів, тобто видобуванням підземних вод для виробничих (технологічних) потреб без дозвільних документів (спеціальних дозволів на користування надрами).
Статтею 25 Водного кодексу України визначено, що державний облік водокористування, в тому числі використання підземних вод ведеться за формами, затвердженими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Відповідно до «Інструкції щодо заповнення форми № 2-ТП (водгосп)», затвердженої наказом Держкомстату України від 30.09.1997 № 230 (зареєстрованому в Мін'юсті України від 16.10.1997 за № 480/2284) чітко визначено, що державному обліку підлягає використання води промисловими підприємствами, у тому числі обсяги води, використаної (за встановленою в даній «Інструкції ...» класифікації), окремо для: води, використаної для задоволення всіх господарських, побутових і комунальних потреб населення і працівників на підприємствах і в організаціях; води, використаної для виробничих (технічних) потреб підприємств і організацій.
Отже відповідно до норм діючого законодавства позивач є належним землекористувачем ділянки, на якій розташовані виробничі підрозділи, що підтверджується відповідним державним актом, який досліджувався відповідачем під час перевірки. З огляду на зазначене позивач має право добувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб та господарсько-питного водопостачання без спеціальних дозволів на користування надрами при дотриманні законодавчо встановленого ліміту добового забору води (не більше 300 кубічних метрів на добу по водозабірного спорудження).
Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545-ХІІ встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать законам України. З прийняттям Водного кодексу України, Кодексу України про надра, Земельного кодексу України, ГОСТ 17.1.1.04-80 колишнього СРСР встановлює тільки класифікацію підземних вод по цілях водокористування незалежно від характеру використання підземних вод (п.1 даного ГОСТу) і не має ніякого відношення до реалізації українськими підприємствами- землекористувачами своїх законних прав на видобуток підземних вод для чітко визначених цілей в рамках чинного водного, гірничого та земельного законодавства України.
Розглядаючи другий пункт спірного припису, яким передбачено, що добування підземних питних вод ведеться без проектних рішень на розробку родовищ корисних копалини, що порушує ч. 2 ст. 20 і ст. 51 Кодексу України про надра, то по останнім суд зазначає наступне.
Статтею 14 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування для:
геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
видобування корисних копалин;
будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;
створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);
виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції;
задоволення інших потреб.
У відповідності до статті 20 Кодексу України про надра, для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються у користування без надання гірничого відводу після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення надр. Дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення здійснюється з метою уточнення їх окремих гірничо-геологічних та інших параметрів, вибору раціональних методів видобування мінеральної сировини на підставі проекту цих робіт, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. Видобуті під час дослідно-промислової розробки корисні копалини підлягають реалізації у загальному порядку.
Згідно Положення про порядок організації і виконання дослідницько - промислової розробки родовищ корисних копалини загальнодержавного значення, затвердженого Наказом Міністерства екології і природних ресурсів України № 34/м від 03.03.2003, дослідницький - промислова розробка проводиться на родовищах корисних копалини, промислове значення яких позитивно визначене за результатами попередньої геолого - економічної оцінки, але з достатньою повнотою достовірне визначення характеристик корисних копалини можливе тільки шляхом пробного вилучення і переробки частини запасів мінеральної сировини в промислових умовах (п. 1.3 Положення).
П. 1.8 Положення передбачає, що дослідницько - промислова розробка підземних вод робиться з метою визначення забезпеченості експлуатаційних запасів підземних вод відновлюваними джерелами формування, сезонної і багаторічної мінливості останніх, а також якості підземних питних, технічних, мінеральних вод, експериментальної перевірки і технико - економічного обгрунтування технології і засобів використання термальних вод, вилучення корисних компонентів з промислових вод, методів утилізації відпрацьованих термальних і промислових вод, бальнеологічного дослідження лікувальних мінеральних вод, ропи і мулу.
П.2.6 Положення передбачає, що рішення про проведення дослідницько - промислової розробки приймається користувачем надр або замовником інвестором робіт, яке узгоджується із спеціальним центральним органом виконавчої влади по геологічному вивченню і використанню надр за обґрунтованого поданню.
Статтею ж 51 Кодексу України про надра встановлено, що Розробка родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин та переробка мінеральної сировини провадяться згідно з затвердженими проектами та планами робіт, правилами технічної експлуатації та охорони надр. Правила технічної експлуатації, проекти і плани розробки родовищ корисних копалин та переробки мінеральної сировини погоджуються користувачами надр з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, в частині додержання вимог законодавства про надра.
Як вже було вказано вище, позивач з урахуванням вимог ст. 5 Кодексу України про надра, добуває прісну питну воду з артезіанської свердловини для забезпечення нею жителів 32 квартир в 5 житлових будинках, і об'єм добування в середньому 20-25 кубів в добу, а максимальна проектна потужність - 240 кубів в добу.
Таким чином, оскільки позивач не здійснює дослідницько - промислову розробку родовища корисних копалини, рішення про проведення дослідницько - промислової розробки не приймалось, а статті 20 і 51 Кодексу України про надра на діяльність позивача не поширюються.
Пунктом третім спірного припису встановлено, що не виконуються обов'язки надрокористувача в частині вивчення гідрогеологічних умов експлуатації водоносного горизонту - не вивчається гідродинамічний режим підземних вод за відсутності програми режимних спостережень, узгодженої з територіальною геологічною організацією, чим порушено ст. 24 Кодексу України про надра.
Як же вбачається із статті 24 Кодекси України про надра, користувачі надр мають право: 1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції;
2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу;
3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;
4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами;
5) користуватися додатковими правами, передбаченими угодою про розподіл продукції.
Користувачі надр зобов'язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;
2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;
3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;
4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;
5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
З огляду на викладене, слід зробити висновок, що якщо надрокористувач скористався своїм правом на геологічне вивчення надр, то таке вивчення має бути проведене максимально повно, відповідно до усіх вимог і стандартів. Однак, якщо надрокористувач не проводить геологічне вивчення надр за своєю ініціативою, то він і не зобов'язаний забезпечувати повноту геологічного вивчення.
Статтею 37 Кодексу України про надра передбачено, що проведення робіт по геологічному вивченню надр організується та координується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, на основі державних комплексних або цільових програм, міжгалузевих і галузевих планів, проектів, відповідних норм і правил.
Про зазначені ж прогрмами суд відповідачем не повідомлено.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про безпідставність зазначення у приписі порушення позивачем статті 24 Кодексу України про надра.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідачем не доказано правомірність свого рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Україна" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору.
У судовому засіданні 21.11.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 25.11.2013.
Керуючись ст.ст. 158, 160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати пункти 1,2,3,6 припису Територіального управління Держгірпромнагляду в АРК та м.Севастополі від №45 від 08.08.2013.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Україна" судовий збір у розмірі 34,41 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Радчук А.А.