Справа № 764/8199/13-к

1-кп/764/266/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Василенка А.М.,

при секретарі - Коваль А.О.,

за участю прокурора - Манойленко В.О.,

потерпілої - ОСОБА_2,

обвинуваченої - ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі кримінальне провадження № 12013140060004613 від 25 червня 2013 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Петропавловськ-Камчатський, громадянки України, з вищою освітою, не заміжньої, офіційно не працюючої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 25 червня 2013 року близько 16 години 45 хвилин, знаходячись в приміщенні магазину «Kukla», розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, б. 44-А, керуючись корисливими мотивами і переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, спробувала викрасти з торгового залу магазина три сукні, вартістю 1000 гривень кожна, а всього товару загальною вартістю 3000 гривень, при цьому, сховала зазначені предмети одягу (сукні) в своїй сумці, маючи умисел безперешкодно вийти з приміщення магазину «Kukla». Однак, ОСОБА_3 не виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, не залежних від її волі, так як була затримана на місці скоєння злочину ОСОБА_2 і ОСОБА_4

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

На підставі ч. 1 ст. 473 КПК України до суду разом із обвинувальним актом надійшла угода про примирення від 06 серпня 2013 року, укладена між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_3

Виходячи зі змісту даної угоди, ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, потерпіла сторона не має матеріальних та моральних претензій до обвинуваченої.

Згідно угоди сторони погодилися на призначення обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, у виді штрафу у розмірі 850 гривень.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним про примирення.

Прокурор в судовому засіданні вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Потерпіла та обвинувачена в судовому засіданні також просили вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачена беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, в обсязі підозри, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 визнала себе винуватою, згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілою угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474, ч. 5, п. 1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473, ч. 1, п. 1 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови зазначеної угоди про примирення відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не обирався, процесуальних витрат та речових доказів немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 315, 373, 374, 468-475 КПК України,

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 06 серпня 2013 року про примирення, укладену між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_3.

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами угоди про примирення від 06 серпня 2013 року покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду міста Севастополя через Ленінський районний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий (підпис)

З оригіналом згідно:

Суддя Ленінського районного суду

міста Севастополя А.М. Василенко