ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2014 р. (14:30) м.Сімферополь Справа №801/10915/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря Єпексімової Т.Є., без участі представників сторін, розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Керченського міського управління юстиції АР Крим Довженко Ольги Миколаївни

про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій.

Суть спору. ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Керченського міського управління юстиції АР Крим Довженко Ольги Миколаївни (далі- відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 7837073 від 12.11.2013, а також зобов'язання вчинити реєстрацію права власності із видачею відповідного свідоцтва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 із відповідними господарськими будівлями, повинен бути в цілому зареєстрований за нею, із видачею свідоцтва про право власності на будинок із усіма зведеними іншим господарськими спорудами, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_3 окрім неї ніхто більше не отримував, а самовільні будівлі зведені ще до 1992 року та відповідно до діючого законодавства на них реєстратором повинно бути видано свідоцтво про право власності.

29.10.2013 позивач звернулась до Реєстраційної служби Керченського міського управління юстиції АР Криміз заявою про реєстрацію її вказаного права, однак в задоволенні останньої спірним рішенням № 7837073 від 12.11.2013 їй відмовлено.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.11.2013 відкрито провадження в адміністративній справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила останні задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Згідно письмових заперечень, позовні вимоги не визнала у повному обсязі з тих підстав, що відсутні правові підстави для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, оскільки позивачем не були надані первинні правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності позивача на все домоволодіння.

З урахуванням викладеного, а також вимог ст.122,128 КАС України суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 19.07.2004 №1952 (із змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі- Закон №1952) Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять органи державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 534/23066, встановлено випадки коли державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводяться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб.

Таким чином відповідачі у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень. Спір, що виник між сторонами відповідає визначенню справи адміністративної юрисдикції і підлягає розгляду в порядку, встановленому КАС України.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем 12.11.2013 прийнято спірне рішення № 7837073 яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач не погодилась із вказаним рішенням, у зв'язку із чим звернулась до суду із даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинення дій, суд зобов'язаний встановити: чи діяв відповідач під час прийняття спірного рішення на підставі закону, чи являються його дії та рішення обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Перевіривши обґрунтованість заявлених позивних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи житловий будинок А, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 27,6 кв.м., та відповідні господарсько-побутові будівлі та споруди: вбиральня Г, огорожа 1,3,4,5, мостіння І, сарай Б на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 12.06.1979 за №5837, зареєстрованого Керченським БТІ 15.06.1979 за №1675, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.11.2009 р.№28962255, належав ОСОБА_3.

14.09.1979 виконавчим комітетом Керченською міської ради народних депутатів прийнято рішення №721, яким дозволено ОСОБА_3 будівництво нового будинку замість старого в домоволодінні по АДРЕСА_1 при цьому отримати в управлінні головного архітектора технічну документацію на будівництво нового будинку та після закінчення будівництва нового будинку, знести старий будинок під літ «А», «Б» здійснивши благоустрій здати в експлуатацію приймальній комісії.

Як же вбачається із пояснень позивача, вказаний будинок було зведено, однак в експлуатацію не здано та старий будинок під літ «А», «Б» не знесено.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим №2-4942 від 25.12.2009 на ? частку спадкового майна, яке складалось із вказаного вище житлового будинку. Вказане право спільної часткової власності позивача зареєстровано Керченським МБРТІ 27.01.2010 за №25155128.

З огляду на викладене суд робить висновок, про те що позивачем належним чином реалізовано її право на отримання спадщини, яке належним чином пройшло державну реєстрацію.

Далі, 29.10.2013 позивач звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію за нею права приватної власності на весь житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 надавши при цьому відповідачу вказане вище свідоцтво про право на спадщину на ? частину майна, державний акт на право власності не земельну ділянку та технічний паспорт. В задоволенні ж заяви, як вже зазначалось вище, спірним рішенням відповідача відмовлено.

Статтею 15 Закону №1952 передбачено, що «державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження».

Частиною 1 статті 19 Закону №1952 передбачено, що «державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою».

З огляду на викладені правові норми суд робить висновок, що державний реєстратор, в даному випадку відповідач, після отримання відповідної заяви позивача повинен був: прийняти і перевірити документи, що подані позивачем для державної реєстрації прав та їх обтяжень і зареєструвати заяву; встановити факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а у випадку наявності таких, прийняти рішення про відмову у державній реєстрації даних прав.

Як вбачається із ст.328 Цивільного кодексу України за №435-IV із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі- ЦК України) «1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. 2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом».

У відповідності до частини 2 статті 331 ЦК України «Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації».

В порушення вказаних правових норм позивачем не надано суду, а також і не було надано державному реєстратору документів, що підтверджують виникнення та перехід до неї права на ще одну ? частку майна після смерті ОСОБА_3, на яку не видано свідоцтво про право на спадщину, а також інше новозбудоване нерухоме майно.

Як вбачається із пункту 4 частини першої ст.24 Закону №1952, «У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують».

Проаналізувавши зазначені правові норми, а також конкретні обставини і надані реєстратору документи, суд прийшов до висновку, що державний реєстратор при вчиненні спірних дій, в рамках діючого законодавства перевірив та в рамках наданих йому повноважень встановив не відповідність заявлених прав і поданих позивачем документів та прийняв спірне рішення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку, що відповідачем повністю доказано правомірність свого рішення, у зв'язку із чим в задоволенні позову відмовляє у повному обсязі

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.