Справа № 22ц-2717/2007року                                                 Головуючий по 1-й інстанції:

Кравець С. В. Суддя-доповідач:

Новохатня В.А.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2007 року листопада місяця   „ 28"   дня                                                            м.  Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого : Новохатньої В.А. Суддів : Акопян В.І.,  Лобова О.А. при секретарі: Зеленській О.І. з участю: позивача ОСОБА_1,  представника відповідача - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 за довіреністю -ОСОБА_3

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2007 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про стягнення боргу.

Колегія суддів,  заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2007 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 15 000 грн.,  витрати по сплаті позивачем судового збору в розмірі 150 грн.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн,  витрати на правову допомогу - 208 грн,  а всього 15 388 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 за довіреністю -ОСОБА_3 прохає скасувати рішення суду,  оскільки постановлене з порушенням норм матеріального права,  та постановити нове рішення,  яким відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Колегія суддів,  дослідивши матеріали справи,  обговоривши доводи апеляційної скарги підстав для задоволення скарги не знаходить.

Відповідно до  ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п.1 ч.2  ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

На підставі ч.1  ст. 207 ЦК України правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі,  якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах,  телеграмах,  якими обмінялися сторони.

У відповідності з ч.1  ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення,  в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,  виконати роботу,  надати послугу,  сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При вирішенні даного спору судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права встановлено,  що 06.07 2007 року відповідач ОСОБА_2 надав позивачціОСОБА_1 розписку про передачу їй коштів у сумі 15000 грн. у разі отримання ним кредиту. 26 липня 2007 року відповідачем укладено кредитний договір з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на отримання коштів,  забезпеченням якого є нерухоме майно поручителя ОСОБА_2будинок АДРЕСА_1У зв'язку з оформленням відповідачем кредиту позивачка добровільно відмовилася від своїх прав та прав дитини на житло в будинку АДРЕСА_1  знявшись з реєстрації за даною адресою. За цих умов відповідач письмово зобов'язався сплатити кошти у розмірі 15000 грн. Але свої зобов'язання не виконав.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення пред'явленого позову,  оскільки укладена письмова угода відповідачем не виконана. Вчинення такого правочину не суперечить нормам чинного законодавства,  що регулюють спірні правовідносини.

Викладені в апеляційній скарзі доводи безпідставні та не спростовують висновків суду.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального й процесуального права,  і підстав для його скасування немає.

Керуючись  ст.  ст.  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 за довіреністю -ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2007 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.