АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/636/14 Справа № 194/2132/13 Головуючий у 1 й інстанції - Корягіна В.О. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 32

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю., Калиновського А.Б.

при секретарі Книш К.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом та просив суд стягнути з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди - 60 000 гривень.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2013 року позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 6 000 гривень.

В апеляційній скарзі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах ОСОБА_2, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача спричинену моральну шкоду є вірним та таким, що ґрунтується на встановлених судом обставинах та доказах.

В судовому засіданні було встановлено, що за час роботи на ПАТ « ДТЕК Павлоградвугілля», позивач отримав професійні захворювання, що підтверджуються відповідним актом від 13 жовтня 2009 року (а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи висновком МСЕК від 21 грудня 2009 року позивачу було встановлено сукупно 60% стійкої втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності (а.с.12).

В судовому засіданні безспірно встановлено, що невиконання відповідачем своїх обов'язків укладеного ним трудового договору прямо спричинило настання обставин, які призвели до ушкодження здоров'я і душевних страждань позивачки і тому у відповідність до ст. 237? КЗпП України з ПАТ «Павлоградвугілля» підлягає стягненню моральна шкода.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо допустимого засобу доказування факту моральної шкоди через їх неспроможність і суперечність змісту приписів ч. 2 ст. 59 ЦПК України, що базуються на законодавчій презумпції про високий ступінь вірогідності даних, гарантований суворим дотриманням правил, передбачених законом для форми (джерел) отримання певного роду даних, тоді як за п. 1.1 затвердженого наказом МОЗ України № 212 від 22.11.1995 Порядку на МСЕК лише покладається обов'язок встановлювати факт спричинення моральної шкоди, а не виключається можливість доводити такий факт іншими доказами, що підтверджують положення п. 3.8 цього Порядку про комплексний розгляд лікарських висновків з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен вправі заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, що забезпечується в тому числі належними, безпечними і здоровими умовами праці, обов'язок створити які з впровадженням сучасних санітарно-гігієнічних засобів для запобігання виникненню професійних захворювань покладений ст. 153 КЗпПУ за трудовим договором на роботодавця. Небезпечні та шкідливі умові праці і фактори на робочому місці, про які згідно зі ст. 29 КЗпПУ попереджається працівник до фактичного допуску до роботи, за своєю природою є обставинами, що свідчать про ступінь ймовірності виникнення внаслідок виконання обумовленої трудовим договором роботи професійного захворювання з втратою працездатності, про виникнення якого сторонам трудового договору (ст. 21 КЗпПУ) заздалегідь невідомо, бо воно не є неминучим. У зв'язку з цим працівник, даючи розписку, засвідчує лише свою обізнаність з ризиком захворювання, виникнення якого припускається і не залежить від волі осіб, та з яким пов'язана втрата здоров'я і працездатності, як професійної, так і загальної, а не дає згоду на втрату цієї працездатності. Вжиття з свого боку всіх можливих заходів для створення безпечних і нешкідливих умов праці для запобігання таким обставинам відповідач не довів, не спростувавши презумпцію своєї вини за ст. 614 ЦК України.

Відповідно до вищевказаного вбачається виникнення у позивача права, а у відповідачів обов'язку за ст. 237-1 КЗпПУ на виплату грошової суми за моральну шкоду, як про це відзначав Пленум Верховного Суду України в п.п. 6, 13 постанови № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода професійними захворюваннями, винним в отриманні позивачкою професійних захворювань є відповідач у справі, і даний факт підтверджено письмовими матеріалами справи. Саме від професійних захворювань позивач втратив працездатність в розмірі 60 % та їй встановлено 3-тю групу інвалідності. Від професійних захворювань позивач переносить фізичний біль та моральні страждання. За вказаних обставин, судом вірно зроблено висновок, що наслідками професійних захворювань порушено звичайний для нього спосіб життя, він змушений витрачати додаткові сили для організації свого життя, а за таких обставин переносить моральні страждання та переживання.

Таким чином колегією суддів не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги відповідно встановлення наявності факту моральної шкоди, як необґрунтовані.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно визначено і розмір моральної шкоди, в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин.

Інші доводи скарги не є суттєвими і не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, апеляційний суд вважає, що згідно ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - відхилити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді