БАЛАКЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 762/1464/13-ц

12 листопада 2013 року Балаклавський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Гапонова Д.Ю,,

при секретарі - Карманові К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на підставі довіреності звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 805/2008/980-А/10/127 від 26 вересня 2008 року в розмірі 228.650,32 грн., а також судових витрат у розмірі 2.286,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 26 вересня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого з 04 лютого 2011 року є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_1 був укладений договір "Кредитування комерційного автотранспорту" № 805/2008/980-А/10/127, а 27 жовтня 2010 року додаткова угода № 1 до нього, згідно яких відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 241.500,00 грн. із розрахунку 20,3% на рік зі строком повернення до 20 вересня 2012 року на придбання автотранспорту. Свої зобов'язання за Договором банк виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач зобов'язалась повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки згідно Графіку повернення кредиту. Відповідачем були порушені умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість на вказану суму.

26 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 805/2008/980-А/10/127, згідно якого останній поручився за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договором "Кредитування комерційного автотранспорту" № 805/2008/980-А/10/127 від 26 вересня 2008 року.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, заяв та клопотань про відкладення слухання справи чи розгляд справи за його відсутність суду не надав.

Представник відповідача ОСОБА_1 на підставі довіреності - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти суми заявлених позовних вимог в частині стягнення неустойки заперечував. Посилаючись на положення п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, просив виключити з заявленої позивачем суми заборгованості пеню (з листопада 2011 року по квітень 2012 року включно у розмірі 6.886,89 грн.) та штраф (з грудня 2011 року по квітень 2012 року включно у розмірі 3.699,80 грн.). Звертав увагу на те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, понесених позивачем, а також на відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання та зловживання позивачем наданими йому правами, про що свідчить факт одночасного нарахування пені, штрафу та процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим, ураховуючи положення ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, просив решту суми неустойки (пені, штрафу) із заявлених позивачем вимог виключити.

Вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_1, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 вересня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого з 04 лютого 2011 року є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_1 укладено договір "Кредитування комерційного автотранспорту" № 805/2008/980-А/10/127, а 27 жовтня 2010 року додаткову угоду № 1 до нього, згідно яких відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 241.500,00 грн. із розрахунку 20,3% на рік зі строком повернення до 20 вересня 2012 року на придбання автотранспорту.

Кредит ОСОБА_1 було надано 26 вересня 2008 року, що підтверджується платіжним дорученням № 717.

Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язалась оплачувати банку відсотки за користування кредитом щомісячно, а так само погашати кредит згідно встановленого графіку.

26 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 805/2008/980-А/10/127, згідно якого останній поручився за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договором "Кредитування комерційного автотранспорту" № 805/2008/980-А/10/127 від 26 вересня 2008 року.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України також встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Також, згідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання по кредитному договору перед позивачем, порушила вимоги кредитного договору, своєчасно не повернула кредит та не сплатила відсотки за користування грошовими коштами. Сума заборгованості наданого кредиту та заборгованість за відсотками за його користування згідно представленого позивачем розрахунку станом на 26 листопада 2012 року склала 228.650,32 грн., в тому числі заборгованість за кредитом в сумі 156.828,78 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 40.945,39 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 20.440,75 грн., заборгованість з комісії за консультацію по кредитних операціях згідно п.1.1.6. додаткової угоди № 1 до договору "Кредитування комерційного автотранспорту" № 805/2008/980-А/10/127 від 26 вересня 2008 року - 1.568,29 грн., а також штраф відповідно до пункту 4.3. додаткової угоди № 1 в розмірі 8.867,11 грн.

Позивачем 18 грудня 2012 року на адреси відповідачів були направлені вимоги-претензії щодо виконання зобов'язань за договором "Кредитування комерційного автотранспорту" № 805/2008/980-А/10/127 від 26 вересня 2008 року, які були отримані адресатами 29 грудня 2012 року про що свідчать підписи у повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України не представила доказів повної та своєчасної оплати кредитного договору. За таких обставин, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 228.650,32 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давніть в один рік.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (постанова Верховного суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116 цс 13).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, прийшовши до висновку про обґрунтованість вимог позивача до ОСОБА_1, враховуючи заявлене представником останньої клопотання про застосування строку позовної давності стосовно вимог про стягнення неустойки (пені та штрафу), суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог ПАТ «Комерційний банк «Надра» про стягнення з ОСОБА_1 пені з листопада 2011 року по квітень 2012 року включно у розмірі 6.886,88 грн., та штрафу з грудня 2011 року по квітень 2012 року включно у розмірі 3.699,80 грн., у зв'язку зі спливанням строків позовної давності.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення іншої частини пені та штрафу з огляду на таке.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналіз правових норм, зокрема, ст. ст. 536, 549 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена (постанова Верховного суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116 цс 13).

Цими висновками суду спростовуються доводи представника позивача щодо зловживання позивачем наданими йому правами, у зв'язку з одночасним нарахуванням пені, штрафу та процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Враховуючи розмір пені (20.440,75 - 6.886,88 = 13.553,87 грн.) та штрафу (8.867,11 - 3.699,80 = 5.167,31 грн.), що підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 у співвідношенні до суми заборгованості за тілом кредиту, відсутність у матеріалах справи доказів існування обставин, які можуть мати істотне значення для визначення розміру неустойки (штрафу, пені), суд не приймає до уваги доводи представника позивача щодо застосування ч.3 ст.551 ЦК України.

Таким чином загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 складає 218.063,64 грн. (заборгованість за кредитом в сумі 156.828,78 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 40.945,39 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 13.553,87 грн., заборгованість з комісії за консультацію по кредитних операціях згідно п.1.1.6. додаткової угоди № 1 до договору "Кредитування комерційного автотранспорту" № 805/2008/980-А/10/127 від 26 вересня 2008 року - 1.568,29 грн., а також штраф відповідно до пункту 4.3. додаткової угоди № 1 в розмірі 5.167,31 грн.).

Вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, зважаючи на таке.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 25 вересня 2013 року у справі № 6-97 цс 13, за змістом частини першої статті 559 Цивільного кодексу України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком і тягне припинення поруки.

Згідно укладеної 27 жовтня 2010 року додаткової угоди № 1 до договору "Кредитування комерційного автотранспорту" № 805/2008/980-А/10/127 від 26 вересня 2008 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1, були передбачені наступні умови надання кредиту:

- п.6.1.1. передбачено обов'язок позичальника сплачувати комісію по кредитних операціях у розмірі 1% суми залишку по кредиту, розрахованої на день сплати;

- п.4.3. передбачено, що у випадку прострочення позивальником зобов'язання, визначеного п.2.11 цього договору на строк більше 30 календарних днів, позичальник, починаючи з 30-го дня прострочення, зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми несплаченого щомісячного платежу (несплаченої частини щомісячного платежу) за кожен випадок;

- додатком до додаткової угоди № 1 було змінено розмір деяких щомісячних платежів, а загальна сума, що підлягає сплаті була визначена як сума всіх щомісячних платежів у розмірі 402.398,15 грн., тоді як додатком до кредитного договору № 805/2008/980-А/10/127 від 26 вересня 2008 року ця сума складала 355.178,60 грн.

Тобто, цими умовами було значно збільшено обсяг відповідальності ОСОБА_2, як поручителя.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем ОСОБА_2, як поручителем, згоди на укладення додаткової угоди № 1 від 27 жовтня 2010 року, суд приходить до висновку про її відсутність взагалі, та вважає поруку припиненою, а вимоги позивача до ОСОБА_2 такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального Кодексу України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2.180,64 грн.

На підставі ст.ст. 258, 266, 267, 509, 526, 530, 536, 549, 551, 559, 611, 612, 615, 625, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.3,10,11,57,60,84,88, 209,212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за договором "Кредитування комерційного автотранспорту" № 805/2008/980-А/10/127 від 26 вересня 2008 року в розмірі 218.063,64 грн., суму судового збору у розмірі 2.180,64 грн., а всього стягнути - 220.224 (двісті двадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 28 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий у справі Д.Ю. Гапонов