ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
______________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня2006 року № 5-120/05
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Сергейчука О.А.
судді-доповідача Усенко Є.А.
суддів Карася О.В.
Степашка О.І.
Шипуліної Т.М.
при секретарі
судового засідання Павлушко Р.С.
розглянувши
касаційну скаргу Євпаторійської об‘єднаної державної
податкової інспекції Автономної Республіки Крим
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 29.08.05
у справі № 2-23/4252-2005 господарського суду АР Крим
за позовом Красноярської сільської ради
до Євпаторійської об‘єднаної державної
податкової інспекції Автономної Республіки Крим
про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду АР Крим від 28.04.05, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.05, позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 24.02.04 № 000022602\1, від 17.05.04 № 000022602\2, від 20.07.04 № 000022602\3 про визначення штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 2545,08 грн.; від 20.07.04 № 0000742602\0 про визначення штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 508,99 грн.; в частині визнання недійсним акту перевірки від 03.02.04 № 5/26-20 провадження припинено.
Судові рішення судів попередніх інстанцій вмотивовані посиланням на встановлений факт відсутності у позивача об‘єкта оподаткування податком на додану вартість та обсягу оподатковуваних операцій, при якому наступає обов‘язок реєстрації платником ПДВ, та статтю 12 ГПК України в частині позовних вимог про визнання недійсним акту перевірки.
В касаційній скарзі Євпаторійська ОДПІ просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спору у даній справі.
Заслухавши доповідь судді Усенко Є.А., перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановленим у справі обставинам, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що Красноярська сільська рада в період з 01.06.02 по 30.11.03 надавала послуги: з надання в оренду земельних ділянок та нерухомого майна, з ксерокопіювання документів та бланків, з видачі довідок, з харчування дітей у дитячому садочку. При цьому вона не зареєструвалася платником ПДВ, не проводила нарахування та сплату ПДВ.
За визначенням пункту 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку – особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцям, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
Згідно пункту 1.2. цієї ж статті під терміном “особа” в цьому Законі розуміється будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того чи є така особа резидентом чи ні: суб’єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що є суб’єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
Індивідуальні ознаки осіб як платників ПДВ за обсягами оподатковуваних операцій та видами діяльності встановлені статтею 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, зокрема, платником податку є: особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 2.1); особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством (пункт 2.3).
Згідно пункту 9.3 ст. 9 цього Закону в редакції, чинній на момент виникнення спору, вирішення якого є предметом даної справи, особи, що підпадають під визначення платників податку згідно зі статтею 2 цього Закону, зобов’язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 01.06.02 по 30.11.03 обсяг оподатковуваних операцій позивача склав 15 270,37 грн., що виключає необхідність реєстрації Красноярської сільської ради платником ПДВ.
Щодо встановлення в акті перевірки порушення позивачем п. 2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» слід зазначити, що позивач в силу Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не є суб‘єктом, який здійснює підприємницьку діяльність в розумінні ст. 42 Господарського кодексу України, а, навпаки, відповідно до закону наділений виключним правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення, зокрема, у сфері земельних відносин, виходячи зі змісту ст. 124 Земельного кодексу України, рішення про передачу в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності.
Аналіз вищенаведених правових норм та встановлених обставин у справі дає підстави для висновку, що у позивача немає покладеного законом обов’язку перебувати на податковому обліку як платник ПДВ.
Крім того, обґрунтованим та правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що не є об‘єктом оподаткування ПДВ проведені позивачем операції з надання в оренду земельних ділянок, оскільки сплачувана по цих операціях орендарями орендна плата відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» та ст. 2 Закону України «Про плату за землю» є платежем до бюджету.
Що ж до оплати вартості харчування дітей у дитячому садку згідно прибуткового ордеру від 05.06.02, то відповідно до пп. 5.1.10 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» така операція звільнена від оподаткування.
Таким чином, судами попередніх інстанцій дана правильна правова оцінка встановленим у справі обставинам, яка відповідає правильному застосуванню норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не відповідають правильному застосуванню норм Закону України “Про податок на додану вартість”, якими визначені підстави виникнення статусу платника цих податків та об‘єкт оподаткування ПДВ.
В частині, в якій провадження у справі припинено, оскаржувані судові рішення відповідають ст. 12 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України-
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Євпаторійської об‘єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а рішення господарського суду АР Крим від 28.04.05 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.05 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
підписСергейчук О.А.
Судді
підписУсенко Є.А.
підписКарась О.В.
підписСтепашко О.І.
підписШипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.