ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
______________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня2006 року № 5-183/05
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Сергейчука О.А.
судді-доповідача Усенко Є.А.
суддів Карася О.В.
Степашка О.І.
Шипуліної Т.М.
при секретарі
судового засідання Павлушко Р.С.
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті
Автономної Республіки Крим
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 15.09.05
у справі № 2-27/7643-2005 господарського суду АР Крим
за позовом Алуштинського виробничого підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства
до Державної податкової інспекції у м. Алушті
Автономної Республіки Крим
про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду АР Крим від 30.05.05, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.09.05, задоволено позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.05.04 №0002641501/0/1525; від 19.05.04 № 0002631501/0/1526; від 19.05.04 № 0002621501/0/1527; від 19.05.04 № 0002611501/0/1528; від 19.05.04 № 0002601501/0/1529; від 19.05.04 № 0002591501/0/1530; від 19.05.04 № 0002581501/0/1531; від 19.05.04 № 0002571501/0/1532; від 19.05.04 № 0002561501/0/1533; від 19.05.04 № 0002551501/0/1534; від 19.05.04 № 0002541501/0/1535; від 19.05.04 № 0002531501/0/1536; від 19.05.04 № 0002521501/0/1537; від 19.05.04 № 0002511501/0/1558; від 19.05.04 № 0002501501/0/1539 про застосування штрафних санкцій у загальній сумі 499 744,43 грн. за затримку сплати узгоджених сум податкового зобов’язання з ПДВ.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Алушті просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, за правилами якого суд першої інстанції здійснював розгляд справи, оцінка господарським судом доказів повинна грунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до частини 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (діяв у момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному та об’єктивному дослідженні.
Вимоги наведених норм процесуального права не були дотримані в повній мірі судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у даній справі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 цього Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання – у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання – у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання – у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Предметом спору у даній справі є правомірність накладення на Алуштинське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційне господарство, яке зареєстроване як платник ПДВ, згідно спірних податкових повідомлень-рішень штрафних санкцій в загальному розмірі 499 744,43 грн. за затримку сплати узгоджених сум податкового зобов’язання з ПДВ за податковими деклараціями за період травень 2001 року-березень 2004 року.
Отже, до предмету доказування у даній справі належать, зокрема, обставини щодо узгодження сум податкового зобов’язання з ПДВ в сумах, задекларованих в податкових деклараціях, поданих позивачем за звітні податкові періоди в межах зазначеного строку, дат їх виникнення та сплати позивачем.
Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Аналогічні приписи містяться і у ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перевірка щодо дотримання Алуштинським виробничим підприємством ВКГ установленого законом строку сплати податку на додану вартість, за результатами якої складений акт від 14.05.2004 № 000235, проведена ДПІ у м. Алушті з порушенням норм Указу Президента України “Про деякі заходи дерегулювання підприємницької дяльності” щодо порядку проведення перевірок органами державної податкової служби, а відтак акт перевірки від 14.05.2004 № 000235 не є доказом факту порушення позивачем податкового законодавства.
Також суди попередніх інстанцій встановили відсутність в спірних податкових повідомленнях-рішеннях вказівки на акт перевірки, що слугував підставою для їхнього винесення, у зв’язку з чим дійшли висновку про порушення відповідачем п. 13 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.01 № 110.
Разом з тим, чинне законодавство не встановлює вимогу до порядку проведення перевірки та оформлення податкового повідомлення-рішення як допустимого доказу факту порушення платником податків строків сплати до бюджету узгоджених сум податкових зобов’язань, що в силу частини 2 ст. 34 ГПК України та частини 4 ст. 70 КАС України виключало б можливість доведення такого факту іншими засобами доказування.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що порушення Алуштинським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційним господарством законодавчо встановленого строку сплати узгоджених сум податкового зобов’язання підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за період травень 2001 року-березень 2004 року, картками особового рахунку підприємства як платника ПДВ. Факт недотримання встановленого законом строку сплати узгоджених сум податкового зобов‘язання за вказані податкові звітні періоди, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заперечується.
В матеріалах справи міститься розрахунок штрафних санкцій, зокрема, із зазначенням періодів та кількості днів прострочення, суми боргу та розміру процентів від суми боргу, які бралися до розрахунку.
Судами, однак, цей розрахунок перевірений не був, в тому числі і щодо кількості днів, зазначених контролюючим органом як терміни прострочення сплати позивачем сум податкового зобов’язання.
Згідно підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання.
В силу пунктів 1.3, 1.5 ст. 1 цього Закону штрафні санкції, які справляються з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами, є складовою податкового боргу (недоїмки).
У зв’язку з цим на штрафні санкції, передбачені ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, поширюється строк давності, передбачений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 цього Закону.
За змістом цього підпункту перебіг зазначеного строку починається з дня вчинення платником порушення податкового законодавства при визначенні самостійно узгодженої суми податкового зобов’язання в поданій податковій декларації, з виявленням якого контролюючий орган вправі самостійно визначити (донарахувати) платнику суму податкового зобов’язання.
Виходячи із змісту наведених правових норм, нормативно встановлена вимога щодо накладення штрафних санкцій за порушення граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов’язання протягом строку, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Звідси, вирішення спору, що стосується накладення штрафних санкцій за порушення граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, обумовлює необхідність встановлення судом обставин щодо дотримання податковим органом строку давності для накладення на платника податків штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Крім допущення судами попередніх інстанцій наведеного порушення, розглядаючи справу на підставі правових норм, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що в цей період набрав чинності і діяв Кодекс адміністративного судочинства України, згідно зі ст. 17 якого спір юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень підвідомчий адміністративному суду. З огляду на це, дана справа повинна була розглядатися судом апеляційної інстанції з застосуванням норм КАС України.
Зазначені порушення судами норм процесуального права, як такі, що призвели до прийняття неправильних судових рішень у справі, в силу частин 2 та 4 ст. 227 КАС України є підставою для скасування останніх з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, всебічно, повно й об’єктивно встановити обставини справи щодо підстав накладення на позивача штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень та вирішити спір згідно закону та у встановленому порядку.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України –
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.09.2005 р. та рішення господарського суду АР Крим від 30.05.2005 р.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Веррховного Суду України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
підписСергейчук О.А.
Судді
підписУсенко Є.А.
підписКарась О.В.
підписСтепашко О.І.
підписШипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.