перша інстанція
справа №763/4802/13
провадження № 2/763/408/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 січня 2014 року Гагарінський районний суд м. Севастополя
у складі: головуючого - судді Євдокімової І.А.
при секретарі Білан К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -
В С Т А Н О В И В:
01 липня 2013 року представник ПАТ «РОДОВІД БАНК» звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те що, 13.06.2008 року був укладений кредитний договір №Ск-375-000699/6-2008 між банком та ОСОБА_1 відповідно до якого банк надав відповідачу споживчий кредит у розмірі 21818,00 гривень зі сплатою 07,00 відсотків річних на суму залишку заборгованості. Проте відповідач відмовляється виконувати умови кредитного договору. Просить стягнути з відповідача суму заборгованості по кредитному договору в розмірі 330299,26 гривень, а також сплачені судові витрати, а саме судовій збір у розмірі 3302,99 гривень.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не заявився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник відповідача з позовними вимогами погодився частково, пояснив, що позивачем пропущений строк позовної давності, так оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують зобов'язання боржника вернуть усій борг частками та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту невиконання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а потім і начало течії строку позовної давності за кожним черговим платежем починається з моменту порушення строку його погашення. Відповідно до додаткової угоди від 03.06.2009 року усі платежі ОСОБА_1 повинен був сплатити до 21.06.2010 р., не підлягають стягненню платежі у зв'язку з пропуском строку позовної давності за період з 30.06.2009 р. по 31.05.2010 р. Не пропущений строк позовної давності платежів 30.06.20.р - у розмірі 1487,72 грн., 31.07.2010 р. у розмірі 1487,72 гривень, 31.08.2010 р. у розмірі 1487,72 гривень, 13.09.2010 р. у розмірі 1942,26 гривень, а у загальному розмірі 6405,42 гривень, яку відповідач ОСОБА_1 визнає. Також додав, що відповідно до ст. 266, 258 ЦК України позивач пропустив строк позовної давності, так як стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду. Пеня по черговим платежам по яким не пропущений строк позовної давності нараховується тільки за 12 місяців, таким чином складається 37407,65 гривень. Проте відповідно до ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений, якщо він значно перевішує розмір збитків. Просить суд зменшити відповідачу пеню яка підлягає стягненню до розміру заборгованості у сумі 6405,42 гривень, а останок частині позову відмовити.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.57 ЦПК України докази встановлюються на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У судовому засіданні встановлено, між ОСОБА_1 та ВАТ «РОДОВІД БАНК», який був змінений на ПАТ «РОДОВІД БАНК» був укладений кредитний договір №Ск-375-000699/6-2008 від 13.06.2008 року, на підставі якого ОСОБА_1 отримав споживчий кредит у розмірі 21818,00 гривень зі строком повернення до 13.06.2010 р. зі сплато. 0,7 процентів річних.
Відповідно до умов договору банк повністю виконав взяти на себе зобов'язання, надав ОСОБА_1 споживчий кредит у розмірі 21818,00 гривень.
Відповідно до п.2.14 Договору, щомісячна плата за обслуговування споживчого кредиту становить 2,35 процента від суми наданого споживчого кредиту.
Згідно з п.4.1.9 Договору відповідач зобов'язався щомісячно погашати заборгованість за споживчим кредитом згідно встановленого графіку, а також остаточно погасити заборгованість за споживчим кредитом в строк остаточного погашення. У випадку непогашення заборгованості у встановлені терміни вона вважається простроченою.
Відповідно до п.4.1.24. Договору, ОСОБА_1 зобов'язався забезпечити повне погашення заборгованості за споживчим кредитом згідно цього Договору не пізніше 13 червня 2010 року.
Також, відповідно до п.4.1.25. Договору ОСОБА_1 зобов'язався починаючи з наступного місяця після одержання споживчого кредиту, щомісячно не пізніше останнього дня місяця, частково погашати суму заборгованості за споживчим кредитом та сплачувати Банку нараховані проценти за користування грошовими коштами споживчого кредиту та обслуговування споживчого кредиту, згідно встановленого графіку.
03.06.2009 року між АТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до договору №Ск-375-000699/6-2008 від 13.06.2008 р.
Відповідно до п.1 Додаткової угоди сторони домовилися встановити новий порядок погашення заборгованості за отриманим у Банку відповідно до умов Договору кредитом, нарахованими за користування грошовими коштами процентами, отриманими супутніми послугами, пов'язаними із отриманням, обслуговуванням та погашення кредиту. Новий порядок погашення заборгованості встановлений у Додатку №1 до цієї додаткової угоди до Договору, термін користування кредитом встановлений до 13.09.2010 р.
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі простроченні повернення чергової частини позикодавець маж право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За станом на 12 червня 2013 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає суму у розмірі 330299,26 гривень, яка складається з наступного;
- прострочена заборгованість за кредитом - 12214,10 гривень,
- прострочена заборгованість по процентам - 1027,55 гривень,
- прострочена заборгованість за платою за обслуговування кредиту - 2720,80 гривень
- пеня за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 312730,86 гривень.
- три процента річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 1605,94 гривень.
Розрахунки вирни, судом перевірені.
Відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.
Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань (п.1 Додаткової угоди), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 13.09.2010 року.
Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України).
Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст. 251 та ч.2 ст. 252 ЦК України).
Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору (п.4.1.25 та п.1 Додаткової угоди) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.
Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Виходячи з Додатку №1 Додаткової угоди укладеної між сторонами 03.06.2009 року усі платежі, які повинний був здійснити ОСОБА_1 до 21.06.2010 р. не підлягають стягненню у зв'язку з пропуском Банком строку позовної давності. Щомісячні зобов'язання по яким не пропущені строки позовної давності включають себе наступне:
- 30.06.2010 р. на суму 1487,72 гривень;
- 31.07.2010 р. на суму 1487,72 гривень;
- 31.08.2010 р. на суму 1487,72 гривень;
- 13.09.2010 р. на суму 1942,26 гривень;
Загальна сума простроченого зобов'язання, яка підлягає стягненню 6405,42 гривень.
Слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Пункт 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якими кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув (постанова від 20.11.2013 р. №6-126 цс13)
Згідно з п..4.1.23 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення, а сааме за порушення строків погашення заборгованості за споживчим кредитом, сплати процентів, внесення плати за обслуговування споживчого кредиту, відповідач зобов'язався сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1,6% процентів від суми простроченого платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Виходячи з вищевикладеного пеня нараховується по черговим платежам в межах позовної давності тільки за 12 місяців до подачі позивачем позову до суду. Таким чином пеня складає 6405,42 (загальна заборгованість за кредитним договором)х1,6%( пеня за кожний день прострочки)х365 кален.днів=37407,65 гривень.
У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд не може погодиться з доводами представника позивача, щодо застосування судом ст. 551 ЦК України про зменшення розміру пені до загальної суми заборгованості, а саме 6405,42 гривень, так як суду відповідно до ст. 61 ЦПК України, не надано жодних доказів на підтвердження будь-яких обставин які мають істотне значення для вирішення питання про зменшення розміру неустойки, тяжке матеріальне становище, погіршення стану здоров'я та інше.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача судові витрат сплачені останнім при подачі позову, а саме судовій збір у розмірі 433,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.249,253,258,266,551,611,624,1048-1050,1054 ЦК України, ст.10, 60, 179, 212, 214, 224 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" заборгованість за кредитним договором №СК-375-000699/6-2008 від 13 червня 2008 року в розмірі 43300,35 гривень, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 3794,20 гривень, прострочена заборгованість за процентами - 47,62 гривень, прострочена заборгованість за платою за обслуговування кредиту - 2050,88 гривень, пеня за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 37407,65 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 433,00 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-денний строк апеляційній скарги з дня проголошення рішення, а якщо особа яка оскаржує рішення не була присутня у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, протягом десяті днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Гагарінського
районного суду м. Севастополя І.А. Євдокімова