ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2006 р. № 5-96/05
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Сергейчука О.А.
суддів :Карася О.В.
Степашка О.І
Усенко Є.А. (доповідача у справі)
Шипуліної Т.М.
при секретарі судового засіданняПавлушко Р.С.
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Будьонівської міжрайонної податкової інспекції у м. Донецька
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р.
у справі№ 22/201-а
господарського суду Донецької області
за позовомДержавного підприємства “Укрвуглеякість”
доБудьонівської міжрайонної податкової інспекції у м. Донецька
провизнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення та акту перевірки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2005 р. позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Будьонівської МДПІ у м. Донецьку від 16.06.2005 р. № 0000932342/0/889/23-111-1/32645403/5743/10 в частині визначення позивачу податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток у сумі 14 480, 00 грн. основного платежу та в сумі 6 452, 00 грн. штрафних санкцій, накладених на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
В задоволенні позовних вимог про визнання недійсним абзацу третього пункту 2.4 акту перевірки від 13.06.2005 р. № 1227/23-111-1/32645403 відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зазначених вимог скасовано з припиненням провадження в цій частині позовних вимог на підставі пункту 1 ст. 80 ГПК України.
В касаційній скарзі Будьонівска МДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в оспорюваній сумі податкового зобов’язання та прийняти нове рішення про відмову в позові у відповідній частині позовних вимог ДП “Укрвуглеякість”, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 ст. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач правомірно впродовж IVкварталу 2003 року – І кварталу 2005 року нарахував амортизаційні відрахування в загальній сумі 56 100, 00 грн. на основні засоби, отримані по розподільчому балансу внаслідок реорганізації державного підприємства “Донецьквугілля”. При цьому суд керувався підпунктами 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1, підпунктами 8.4.1, 8.4.11 пункту 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та послався на встановлений у справі факт включення позивачем отриманих основних фондів до відповідних груп та збільшення балансової вартості основних фондів підприємства за наслідками такого включення.
Разом з тим відповідно до положень зазначених правових норм амортизації підлягає нарівні з витратами на придбання (виготовлення) основних фондів для власних виробничих потреб, вартість основних фондів, включених до складу статутного фонду, з подальшим їх включенням до відповідних груп основних фондів.
З огляду на те, що спір виник стосовно правильності нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на вартість основних фондів, придбання яких позивачем не обтяжене понесенням витрат, істотне значення для правильного вирішення спору має обставина щодо включення цих основних фондів до складу статутного фонду ДП “Укрвуглеякість”.
Суд же апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про те, що позивачем не були надані докази включення отриманих за розподільчим балансом основних фондів до статутного фонду підприємства, не дивлячись на те, що згідно наявних у справі письмових доказів вартість переданих позивачу ДП “Донецьквугілля” основних фондів склала 243 000, 00 грн. (т.1, а.а.с. 86, 88) , тоді як статутний фонд ДП “Укрвуглеякість” становить 108 135, 17 грн. (т.1, а.с. 43).
Висновок суду першої інстанції про те, що факт включення позивачем основних фондів, отриманих від ДП “Донецьквугілля”, до статутного фонду відповідачем не заперечується, при відсутності у справі доказів щодо такого включення матеріалами справи не підтверджується.
В порушення пункту 1 ст. 3, пункту 7 розділу VII«Прикінцеві та перехідні положення» КАС України суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу МДПІ у Будьонівському районі м. Донецька в порядку, встановленому ГПК України, тоді як згідно вимог зазначених норм процесуального права апеляційний перегляд справи, як такий, що мав місце після набрання чинності КАС України, повинен був здійснюватися за правилами цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування в адміністративному судовому процесі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Недотримання вимог цієї норми процесуального права та невстановлення в судовому процесі обставин справи, які входять до предмету доказування, а саме щодо включення отриманих основних фондів до статутного фонду ДП “Укрвуглеякість”, призвело до неправильного вирішення справи і, з врахуванням положень ст. 220 КАС України, не може бути усунено судом касаційної інстанції . У зв’язку з цим судові рішення в частині визнання недійсним оспорюваного податкового повідомлення-рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у відповідній частині позовних вимог. Що ж до висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання частково недійсним акту перевірки, то такий є правильним і відповідає пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 227, 231 КАС України, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Будьонівської міжрайонної податкової інспекції м. Донецька задовольнити частково, скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. та рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2005 р. в частині задоволення позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Будьонівської МДПІ у м. Донецьку від 16.06.2005 р. № 0000932342/0889/23-111-1/32645403/5743/10 на суму основного платежу 14 480, 00 грн. та на суму штрафних санкцій 6 452, 00 грн., справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до господарському суду Донецької області.
В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України за винятковими обставинами з підстав та в порядку передбаченими ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий Сергейчук О.А.
Судді Карась О.В.
Степашко О.І.
Усенко Є.А.
Шипуліна Т.М.