Справа № 138/2112/13-ц Провадження № 22-ц/772/233/2014Головуючий в суді першої інстанції:Романов П. Ф.

Категорія: 23 Доповідач: Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого : Якименко М.М.,

Суддів : Вавшка В.С., Іващука В.А.

при секретарі : Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до СФГ «Оріон» с. Борівка Чернівецького р-ну Вінницької області про визнання договору оренди землі недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 грудня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду Чернівецького районного суду Вінницької області із вказаним позовом до СФГ "Оріон" про визнання договору оренди землі від 29 грудня 2005 року недійсним

Свої вимоги позивач мотивував наступним.

Згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 24050214 від 24 січня 2001 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,60 га, яка розміщена на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області.

Позивач у своїй заяві стверджує, що про наявність даного договору від 29 грудня 2005 року йому стало відомо лише у 2011 році, підписав він його не читаючи ; до того він вважав, що у нього продовжується договір оренди землі з КСП «Дружба» с. Борівка Чернівецького району Вінницької області.

ОСОБА_2 вважає, що при підписанні спірного договору був порушений Закон України «Про оренду землі», оскільки в договорі не було передбачено таких істотних умов як: індексація орендної плати, порядок її внесення, перегляду та відповідальність за її несплату, збереження стану об'єкта оренди, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обтяження щодо використання земельної ділянки; крім того, за формою і змістом договір не відповідає Типовій формі договору оренди землі, затвердженою Постановою Кабінету міністрів України від 03 березня 2004 року за № 220, а також до підписання даного договору були відсутні плани або схеми земельної ділянки, її кадастровий план та акти визначення земельної ділянки в натурі.

З огляду на зазначене, ОСОБА_2 просив визнати договір оренди землі від 29 грудня 2005 року недійсним, зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод в користуванні його земельною ділянкою та стягнути з відповідача понесені ним по справі судові витрати.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 грудня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

На вказане рішення позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що остання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ВН № 24050214, є власником земельної ділянки площею 1,60 га (а.с. 5).

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

29 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та СФГ «Оріон» було укладено договір оренди на належну позивачу земельну ділянку строком на 10 років.

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 05.12.2012 року, яке набуло законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 21.03.2013 року , 29.12.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки терміном на 10 років. Вказаний договір було підписано сторонами та зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Борівською сільською радою.

Дані обставини були встановлені судом першої інстанції , у відповідності до вимог ст. 61 ЦПК України.

Також судом встановлено, що відповідач протягом дії договору, а саме 2006-2010 років сплачував визначену договором орендну плату. ОСОБА_2 з 01.02.2006 року по 15.01.2008 рік перебував з відповідачем в трудових відносинах.

Відтак висновок суду про обізнаність відповідача про існування договору оренди землі є правильним.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення договору) визначений певний перелік істотних умов оренди землі.

У разі відсутності в договорі оренди землі хоча б однієї з істотних його умов, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Як вбачається з тексту договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ «Оріон» (а.с. 5-6) істотні умови визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент вчинення правочину) вимоги є в основному додержаними, що було встановлено судом першої інстанції, з чим також погоджується і судова колегія.

Також судом було встановлено, що договір оренди землі за формою і змістом відповідав Типовій формі оренди землі, затвердженою Постановою КМУ України від 03.03.2004 року, з чим погоджується судова колегія.

Допущені недоліки при укладенні договору оренди землі, а саме відсутність в договорі істотних умов щодо індексації орендної плати, перегляд та відповідальність за несплату орендної плати; відсутність акту передачі земельної ділянки в оренду, не були усунуті внаслідок відмови позивача, що було встановлено судом першої інстанції.

Крім того, в супереч ст.ст.3,15 ЦПК України, позивачем не було доведено, що відсутність в договорі оренди вказаних вище істотних умов, порушує його право та не зазначено, в чому саме це порушення полягає.

У період з 2008 року по 2011 рік до ст.15 Закону України «Про оренду землі» вносились зміни щодо істотних умов договору оренди, зокрема, щодо умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, проект відведення земельної ділянки, об'єкт оренди, кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки.

Вказані зміни у законодавстві відбулись після підписання у 2005 році договору оренди між сторонами, а тому посилання позивача на відсутність деяких з вказаних вище умов є необґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приймаючи до уваги те, що строк позовної давності застосовується судом за певних умов , серед яких, зокрема, є факт порушення цивільного права або інтересу особи, застосування в даному випадку судом строку позовної давності за наявності безпідставності та необгрунтованості позовних вимог, є неправильним.

Тому рішення суду в цій частині підлягає зміні, а саме виключенню з мотивувальної частини рішення посилання суду на застосування строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 грудня 2013 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення, як підставу відмови в задоволенні позову - посилання на сплив строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: М.М. Якименко

Судді: В.С. Вавшко

В.А. Іващук