АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/930/14 Справа № 199/8085/13 Головуючий у 1 й інстанції - Спаї В.В. Доповідач - Свистунова О.В.
Категорія 2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2014 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Свистунової О.В.
суддів Ремеза В.А., Міхеєвої В.Ю.
при секретарі Книш К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3. ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення порушень права власності на землю та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки та домоволодіння АДРЕСА_2; площа земельної ділянки 0,10 га та 0,0498 га.
Відповідач ОСОБА_3 є користувачем земельної ділянки площею 3 770, кв.м домоволодіння АДРЕСА_1. Між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 знаходиться проїзд та прохід, який згідно технічних паспортів на домоволодіння не входить у площу земельних ділянок зазначених домоволодінь. Спільний проїзд та прохід між вказаними земельними ділянками встановлений рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2007 р. та підтверджується технічною документацією земельної ділянки АДРЕСА_1.
Згідно протоколу засідання комісії з питань розгляду земельних спорів від 02.02.2007 р. виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті ради заплановано залишити існуючий проїзд між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 до житлового будинку АДРЕСА_1 та прохід уздовж вказаного будинку до домоволодіння АДРЕСА_2.
Позивачкою при зверненні до суду зазначалось, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суд м. Дніпропетровська від 05.11.2010 р. та рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.09.2011 р. позовні вимоги позивачки задоволені таким чином: усунено перешкоди ОСОБА_2 в користуванні власністю, а саме земельними ділянками та домоволодінням, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 шляхом улаштування під'їзду для автомобільного транспорту до домоволодіння з відступом від будівельних норм та правил між житловим будинком літ. А-І домоволодіння АДРЕСА_1 і капітальною нежитловою будівлею домоволодіння АДРЕСА_3. Разом з тим, ОСОБА_3 зобов'язано демонтувати та прибрати встановлені ним ворота, паркан по АДРЕСА_1, та не чинити перешкоди в користуванні під'їздом до домоволодіння АДРЕСА_2, що знаходиться в загальному користуванні, а також ОСОБА_3 зобов'язано улаштувати під'їзд для автомобільного транспорту до домоволодіння АДРЕСА_2 між житловим будинком літ А-І домоволодіння АДРЕСА_1 і капітальною нежитловою будівлею домоволодіння АДРЕСА_3 за наступними розмірами:
- шириною 4,14 м / вздовж воріт зі сторони вул. Іжевської;
- довжиною 58,48 м / від вул. Іжевської вздовж огорожі №4 « 42,08», вздовж стіни капітальної нежитлової будівлі літ. Б,В, Г,Д « 12,9 м», вздовж огорожі № 9 « 3,5 м»;
- шириною 2,75 м/ від житлового будинку літ А-І «домоволодіння АДРЕСА_1» до огорожі №9 «домоволодіння АДРЕСА_2»;
Виконавчий лист № 2-148/2010 був виданий 17.10.2011 р., та відповідно до акту державного виконавця від 12.02.2013 р. судові рішення були фактично виконані, під'їзд для автомобільного транспорту до домоволодіння АДРЕСА_2 улаштовано, ворота демонтовані та прибрані, паркан по АДРЕСА_1 демонтовано.
ОСОБА_3 попереджений про те, що проїзд влаштований для загального користування.
12.02.2013 р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №148/2010, виданого судом 17.10.2011 р., закінчено.
Однак, після закриття примусового виконавчого провадження та після повернення до суду виконавчого листа у зв'язку з його виконанням, починаючи з 09.03.2013 р. та до дня звернення з даним позовом до суду, відповідачі у справі: ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_4 та син (ОСОБА_5), знову порушили права та свободи позивача щодо користування загальним проїздом та проходом між зазначеними вище домоволодіннями, права та свободи членів родини позивача. Відповідачі перешкоджають користуватися встановленим проїздом та проходом, ображають позивача та родину позивача; відповідачі на загальному проході встановили металеву опору, яку необхідно демонтувати.
Відповідачі порушили зобов'язання вже улаштованого під'їзду для автомобільного транспорту до домоволодіння АДРЕСА_2 між житловим будинком літ. А-І домоволодіння АДРЕСА_1 і капітальною нежилою будівлею домоволодіння АДРЕСА_3 за наступними розмірами:
- шириною 4,14 м/вздовж воріт зі сторони вул. Іжевської;
- довжиною 58,48 м/ від вул. Іжевської вздовж огорожі №4 « 42,08», вздовж стіни капітальної нежитлової будівлі літ. Б,В, Г,Д « 12,9 м», вздовж огорожі № 9 « 3,5 м»;
- шириною 2,75 м/ від житлового будинку літ А-І «домоволодіння АДРЕСА_1» до огорожі №9 «домоволодіння АДРЕСА_2».
Так, для забезпечення саме цієї ширини проходу, фактично заважає отмостка житлового будинку літ А-І «домоволодіння АДРЕСА_1, так як відповідачі не дозволяють на неї наїжджати, тому, на думку позивачки, єдиний вихід полягає у демонтуванні цієї отмостки.
Предмет позову становить вимога про усунення перешкод позивачу та членам її родини у користуванні власністю - земельними ділянками та домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2, шляхом улаштування під'їзду для автомобільного транспорту до домоволодіння АДРЕСА_2 з відступом від будівельних норм та правил між житловим будинком літ. А-І домоволодіння АДРЕСА_1, про зобов'язання відповідачів не чинити перешкоди у користуванні під'їздом та проходом до домоволодіння АДРЕСА_2, що знаходиться в загальному користуванні, про зобов'язання відповідачів улаштувати під'їзд для автомобільного транспорту до домоволодіння АДРЕСА_2 між житловим будинком літ. А-І домоволодіння АДРЕСА_1 і капітальною нежилою будівлею домоволодіння АДРЕСА_3 за наступними розмірами:
- шириною 4,14 м/вздовж воріт зі сторони вул. Іжевської;
- довжиною 58,48 м/ від вул. Іжевської вздовж огорожі №4 « 42,08», вздовж стіни капітальної нежитлової будівлі літ. Б,В, Г,Д « 12,9 м», вздовж огорожі № 9 « 3,5 м»;
- шириною 2,75 м/ від житлового будинку літ А-І «домоволодіння АДРЕСА_1» до огорожі №9 «домоволодіння АДРЕСА_2» для забезпечення саме цієї ширини демонтувати та прибрати отмостку житлового будинку літ. А-1 домоволодіння АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати та прибрати встановлену на загальному проході металеву опору, стягнути з відповідачів на користь позивача 20 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішення суду першої інстанції є вірним та таким, що ґрунтується на встановлених судом обставинах та доказах.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка є власником домоволодіння АДРЕСА_2; домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,10 га та 0,0498 га.
Відповідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивачка не виконала обов'язок доказування, не заявляла клопотань про забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування, призначення експертизи тощо, з урахуванням яких суд мав змогу дійти до іншого висновку у справі, яка розглядалася.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Проте в якості доказів у даній справі позивачка посилалась на ті докази, які були одержані та досліджені судом в іншому судовому засіданні по аналогічній судовій справі - за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення порушень права власності на землю (зокрема, на результати висновків судових експертиз), по якій 05.11.2010 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення, яке рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.09.2011 р. було змінено (а.с.12-14); дані судові рішення набрали законної сили та рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.11.2010 р. було виконано повністю.
Інших доказів позивачка не надала в суд ні першої, ні апеляційної інстанції.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (зокрема, належність земельної ділянки на праві власності має бути підтверджена відповідним державним актом про право власності на землю, якого суду надано ну було, тоді як встановлення факту на підставі рішення суду від 05.11.2010 р. не є належним доказом у сенсі ст. 58 ЦПК). Не надано належних доказів у підтвердження наявності порушеного права позивача (акта комісії про порушене право).
Таким чином, оскільки, суд першої інстанції, при ухваленні рішення відповідно до статті 212 ЦПК оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість, а надані представником позивача докази не відповідають цим вимогам закону, а суд позбавлений, розглядаючи справу у порядку цивільного судочинства, за власною ініціативою збирати докази та джерела отримання доказів вичерпані, тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов правильно до висновку, що підстави для задоволення даного позову відсутні.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом були дотримані норми матеріального та процесуального права, а тому доводи апеляційної скарги є такими, що підлягають відхиленню.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, апеляційний суд вважає, що згідно ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді