Справа № 427/839/13-ц
Провадження № 22ц/782/5311/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді - Околота Г.М.,
суддів - Коротенка Є.В., Гаврилюка В.К.,
при секретарі - Щуровій О.В..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 06 листопада 2013 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ДП «Свердловантрацит» про стягнення моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання на виробництві,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, завдану пережитими фізичними та моральними стражданнями у зв'язку з набуттям професійного захворювання в сумі 20 000 грн. В обґрунтування якого вказав, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з січня 1983 року до 16.01.2012 року, працюючи у різних відокремлених підрозділах на різних роботах під землею та за цей час набув професійне захворювання, яке завдає йому моральної шкоди, яка полягає у сильному психологічному стресі, перенесеному фізичному болі, пов'язаному з лікуванням професійного захворювання. У результаті професійного захворювання він набув фізичних обмежень, які постійно заважають йому реалізовуватися як особистість. Він не може швидко рухатися, здійснювати фізичні вправи та робити фізичну роботу по дому, оскільки постійно відчуває брак повітря, виникає задишка, погано засинає вночі, а зранку погано себе відчуває. Постійно відчуває дискомфорт в особистому житті. .
Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 06 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Свердловантрацит» про стягнення моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання на виробництві задоволені частково. Суд стягнув з ДП «Свердловантрацит» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену професійним захворюванням у розмірі 3500 грн. Стягнуто з ДП «Свердловантрацит» на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн. В решті вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду та вважаючи, що судом неповно з'ясовані обставини справи, які мають суттєве значення для правильного його вирішення, позивач подав апеляційну скаргу в якої просить рішення суду змінити, стягнувши з ДП«Свердловантрацит» на його користь моральну шкоду у розмірі 20000 грн. В іншій частині залишити рішення без змін. В обґрунтування скарги апелянт вказав, суд не врахував, що компенсація моральної шкоди є разовим актом й при визначені розміру моральної шкоди суд повинен поміж іншим врахувати тривалість завданих страждань, а також при визначенні розміру моральної шкоди судом не враховані принципи розумності та справедливості, у зв'язку з чим суд невірно визначив розмір моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України, шкода заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я , пов'язаними з виконанням трудових обов'язків , відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником, або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності наявності у позивача моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, обумовленої моральними та фізичними стражданнями, погіршенням життєвих умов, а також обов'язку відповідача відшкодувати моральну шкоду у відповідності до діючого законодавства України.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення керувався ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст.23, 1168 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, п.3,5, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року зі змінами.
Вказані обставини та висновки суду першої інстанції стосовно встановлення факту заподіяння моральної шкоди, на думку колегії суддів є доведеним та підтверджуються матеріалами справи, відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що позивач з січня 1983 року до 16.01.2012 року, працював у відповідача машиністом електровоза підземним, гірничим робітником підземним, прохідником підземним 5 розряду.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10ААА№ 090712 та серії 10 ААА№ 223361( а.с.5,31) позивачу до 10.12.2012 року встановлено 10% втрати професійної працездатності з 13.11.2012 р. до 01.12.2014 р., та 35% з 25.04.2013 р. по 01.05.2015 р.
Відповідно до медико - експертної справи № 2115 ОСОБА_1 витікає, що позивач має професійне захворювання антракосилікоз 1(першої) ст. помірний розвиток. Хронічний бронхіт у фазі нестійкої клінічної ремісії. Емфізема легень ЛН 1(першої) ст. Захворювання професійне .
Дотепер позивач відчуває моральні страждання у зв'язку з отриманим професійним захворювання.
Таким чином, висновок суду і інстанції, про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди, відповідає рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20-рп/2008, відповідно до якого статтею 237-1 КЗпП України, громадянам, що потерпілі від нещасного випадку або професійного захворювання. надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу та пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року) який роз*яснив, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових правовідносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган, незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що діями відповідача, який не забезпечив належних умов праці, позивачеві і була завдана моральна шкода, яка висловлюється у фізичному болю, душевних стражданнях .
Проте, розглядаючи питання щодо визначення розміру моральної шкоди підлягаючої стягненню на користь позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року), відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров*я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Враховуючи викладені роз'яснення Пленуму та обставини справи, характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, наслідки отриманого професійного захворювання, ступінь втрати працездатності , колегія суддів вважає, що у даному нещасному випадку, відшкодування моральної шкоди в сумі 3500 грн. не відповідає глибині фізичних та душевних страждань, принципу справедливості та розумності, а тому розмір відшкодування шкоди підлягає збільшенню до 8000 грн.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга задоволенню частково.
Керуючись ст..ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 06 листопада 2013 року - змінити, збільшивши розмір суми, стягнутої з ДП «Свердловантрацит» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання на виробництві, з 3500 грн. до 8000(восьми тисяч) гривень.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: