Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 2а-3692/12/0170/27
20.01.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Цикуренка А.С.
секретар судового засідання Щербінін О.О.
за участю сторін:
представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія"- Решитов Енвер Муслімович, довіреність № б/н від 30.12.13
представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 2а-3692/12/0170/27 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольської транспортної компанії" та Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 11.11.2013
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольської транспортної компанії" (вул. Акь-Яр, буд.10, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95024)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мати Залки, буд.1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія"задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 26.03.2012 №000082204 та № 0000072204. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0000062204 від 26.03.2012 в частині нарахування податкового зобов'язання у сумі 90910,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 17178,00грн., в іншій частині позовних вимог-відмовлено.
На зазначене судове рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог.
Також від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим надійшла апеляційна скарга, в який ставиться питання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
При апеляційному перегляді справи встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2012: № 0000082204,№ 0012141702, № 0000062204 та №0000072204. Вимоги мотивовані тим, що представники податкового органу при проведенні документальної планової виїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства, що призвело до необґрунтованого нарахування податкових зобов'язань, протиправного застосування штрафних санкцій.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач при проведенні документальної перевірки частково дійшов до помилкових висновків про порушення позивачем вимог чинного законодавства, що призвело до необґрунтованого нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи 26.03.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: №0000082204 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 кв.2011 року на 100000,00грн.; № 0012141702 про нарахування податкового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників у розмірі 8001, 00грн. та застосування штрафних санкцій-2000,25грн.; №0000062204 про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 102280,00грн. та застосування штрафних санкцій-19539,00грн.;№ 0000072204 про донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 24737,00грн. та застосування штрафних санкцій-5314,00грн.
Передумовою визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на доходи найманих працівників став акт 12.03.2012 №309/22-1/30691999 документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011.
Перевіркою встановлені порушення позивачем: підпункту 8.1.1. пункту 8.1, підпункту 8.4.2 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту138.2, пункту138.6 статті 138, підпункту139.1.9 пункту 139.1, пункту146.6 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 24736,00грн., підпункту138.1.1 пункту 138.1, пункту138.2, пункту 138.6 статті 138, підпункту139.1.9 пункту 139.1 статті139, пункту 146.6 статті146 Податкового кодексу України: зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2011рік у сумі 100000,00грн., підпункту7.4.1 пункту7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту185.1, підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті188, пункту187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 102280,00грн.,порушення підпункту 4.2.9"е" пункту4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 8001,00грн.
На час проведення позивачем господарської діяльності у 2010році платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".
З 01.01.2011 набрав чинності Податковий Кодекс України, розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств, а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.
Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за період з квітні 2010 року по грудень 2011року, підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб був визначений у Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставно до складу витрат, понесених платником податків, включені сплачені суми вартості товарів, придбаних у ПП "Ньютехнолоджі", сум заробітної плати та нарахувань на заробітну плату слюсарів, віднесення 17000,00грн. у рядку 04.9 Декларації "від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року" через наступне.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що всі працівники-слюсари-були прийняти на роботу в порядку, визначеному чинним законодавством, здійснювали роботи щодо підтримання основних засобів-автомобілів-в робочому стані. Оплата їх праці у розмірі 14115,00грн. та здійснені позивачем нарахування на заробітну плату цих працівників у сумі 5316,00грн. є витратами платника податків,що пов'язані з його господарською діяльністю.
Як вбчається з матеріалів справи між позивачем та ПП"Ньютехнолоджі" 01.10.2010 був укладений договор на постачання товару, предметом якого було постачання останнім по заявкам платника податків запчастин.
Заявником апеляційної скарги відповідача не прийнято до уваги, що документи податкової та бухгалтерської звітності позивача підтверджують отримання ним автозапчастин на суму 107915,00грн., їх встановлення на автотранспортних засобах (використання при проведенні ремонтних робі), що використовувались для здійснення позивачем перевезень. Тобто, доведеним є факт отримання вказаного товару позивачем від ПП"Ньютехнолоджі" , його використання для здійснення ним господарської діяльності.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що у 2010 році до складу валових витрат платника податку враховувалось 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У декларації з податку на прибуток за 2010рік позивач відніс до складу валових витрат 17000,00грн.,що складає 20% від суми від'ємного значення у розмірі 85000,00грн. за 2009 рік. З акту перевірки вбачається, що такі дії не можна визнати правомірними з причин того,що зазначена сума збитків не була підтверджена актом попередньої перевірки № 10917-2/23-2/30691999 від 17.08.2010.
Проте, поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим по справі №2а-3825/11/0170/23 від 23.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013, було встановлено протиправність висновків відповідача, викладених у акті перевірки № 10917-2/23-2/30691999 від 17.08.2010, щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 рік та 1 квартал 2010 року на 145000,00грн.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про спростування твердження податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до складу його валових витрат коштів, перерахованих ПП "Ньютехнолоджі", сум заробітної плати та нарахувань на заробітну плату слюсарів, віднесення 17000,00грн. у рядку 04.9 Декларації "від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року", отже, існують підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень від 26.03.2012:№ 000082204 та № 0000072204.
Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ПП "Ньютехнолоджі", при здійсненні розрахунків за придбаний товар. Не заслуговують на увагу твердження в апеляційній скарзі про те, що позивач при визначенні податкових зобов'язань по податку на додану вартість протиправно не включив до їх складу 69327,00грн. податку на додану вартість за реалізацію автобусів, яка була здійснена у вересні та листопаді 2010року, 11370,00грн. податку на додану вартість від суми компенсації, отриманої за перевезення пільгових пасажирів через наступне.
Як свідчать матеріали справи між позивачем та ПП"Ньютехнолоджі" 01.10.2010 був укладений договорі на постачання товару, предметом якого було постачання останнім по заявкам платника податків запчастин до автомобілів.
Судом першої інстанції безперечно встановлено та підтверджено отримання позивачем автозапчастин на суму 107915,00 грн., їх встановлення на автотранспортних засобах та використання при проведенні ремонтних робіт, здійснення розрахунків за придбаний товар (в тому числі перерахування податку на додану вартість).
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про безпідставне віднесення до податкового кредиту 21583,00грн. податку на додану вартість, сплаченого при здійсненні розрахунків з цим суб'єктом господарювання, оскільки матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем товару від ПП "Ньютехнолоджі", його використання для забезпечення ведення господарської діяльності.
Як свідчать матеріали справи у вересні та листопаді 2010року позивач здійснював продаж автобусів, які згідно зі статтею 5 Закону України "Про податок на додану вартість" використовувались у неоподаткованих операціях.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що вказані автобуси були придбані у жовтні 2007року, операції по їх придбанню були включені до складу таких,що не дають право включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний звітний період, тому необґрунтованим нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість за зазначеною операцією у розмірі 69327,00грн., враховуючи встановлення факту придбання цих основних фондів позивачем без віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди, що повністю узгоджується з приписами пункту 4.9 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у перевіряємому періоді позивач отримав від Трудовської та Раздольненської сільських рад компенсацію (відшкодування) за перевезення пасажирів, які користувались пільгами, на приміських маршрутах " м.Сімферополь-с. Трудовое", " с.Роздольне-с.Новоселовське" у розмірі 68220,00грн.(в тому числі податок на додану вартість- 11370,00грн.), яка не надійшла відображення при здійсненні розрахунків податкового зобов'язання по податку на додану вартість за відповідні звітні періоди, тому відсутні правові підстави щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000062204 від 26.03.2013 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 11370,00грн. та обґрунтованими вважаються позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000062204 від 26.03.2013 щодо нарахування податкового зобов'язання у сумі 90190,00грн.та застосування штрафних санкцій-17178,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснював продаж автомобілів фізичним особам за цінами, визначеними в довідках розрахунках, оформлених в органах ДАІ ГУ МВС України в АРК. Проте вказані ціни були нижче, ніж вартість цих транспортних засобів, за якою вони обліковувались на час здійснення продажу.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо безпідставності нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, оскільки, враховуючи приписи Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", судом першої інстанції безспірно встановлено відсутність доказів того,що ціна,за якою здійснювався продаж цих основних засобів, була справедливою ринковою ціною таких автомобілів, тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення рішення № 0012141702 від 26.03.2012.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Апеляційні скарги не містять доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.
Доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні скаржниками наведених правових норм.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольської транспортної компанії" та Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2013 у справі № 2а-3692/12/0170/27 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 27 січня 2014 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис М.А.Санакоєва
підпис А.С. Цикуренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко