ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2014 р. (11:26) Справа №801/11039/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Прокурора Центрального районну м. Сімферополя АР Крим Шемякіна Андрія Володимировича

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Сімферопольське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим; 2) Батальйон патрульної служби Сімферопольського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

за участю:

позивача - не з'явився;

представника відповідача - Куртбедінова Л.Х., довіреність № 51-4204 від 19.12.13, посвід №013909;

представника третіх осіб - Вінцерська Є.Б., довіреність № 49/14422 від 25.12.12 р., довіреність №49/14917 від 27.12.2013 р., посвід №052291.

Суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Прокурора Центрального районну м. Сімферополя АР Крим Шемякіна Андрія Володимировича, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Прокурора Центрального районну м. Сімферополя АР Крим Шемякіна Андрія Володимировича, в ході яких він не надав ОСОБА_1 для ознайомлення матеріали службового розслідування, проведеного Сімферопольським МУ ГУ МВС України в АР Крим за фактом заподіяння ОСОБА_1 побоїв, тілесних ушкоджень, вилучення в нього та неповернення грошових коштів, що мали місце 29.06.2013 р. в торгівельному центрі «Сільпо»;

- зобов'язати Прокурора Центрального районну м. Сімферополя АР Крим Шемякіна Андрія Володимировича ознайомити ОСОБА_1 з матеріалами службового розслідування, проведеного Сімферопольським МУ ГУ МВС України в АР Крим за фактом заподіяння ОСОБА_1 побоїв, тілесних ушкоджень, вилучення в нього та неповернення грошових коштів, що мали місце 29.06.2013 р. в торгівельному центрі «Сільпо».

Ухвалою суду від 04.12.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Сімферопольське міське управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в АР Крим.

Ухвалою суду від 23.12.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Батальйон патрульної служби Сімферопольського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в АР Крим.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 29.10.2013 р. ним на адресу Прокурора Центрального районну м. Сімферополя АР Крим був направлений інформаційний запит з проханням надати копію висновку службового розслідування, яке проводилося Сімферопольським міським управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, оскільки за відповіддю останнього зазначений висновок був направлений до прокуратури для надання правової оцінки діям працівників міліції. Також позивач просив ознайомити його з результатами службового розслідування. Враховуючи, що в задоволенні інформаційного запиту йому було відмовлено листом Прокурора Центрального районну м. Сімферополя АР Крим №52-312-12 від 08.11.2013 р., позивач просить визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його ознайомити позивача з матеріалами службового розслідування.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що висновок службового розслідування, отриманий прокуратурою від Сімферопольського міського управління Головного управління міністерства внутрішні справ України в АР Крим, був долучений до матеріалів кримінального провадження №42013130780000081, у зв'язку з чим містить таємницю досудового розслідування, відноситься до таємної інформації, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Сімферопольське міське управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в АР Крим проти позову також заперечувало та пояснило, що позивач не є суб'єктом оскарження висновку службового розслідування, не має законних підстав на ознайомлення з ним та отримання відповідної копії.

Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звернувся до Сімферопольського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в АР Крим з інформаційним запитом від 14.10.2013 р., в якому просив направити на його адресу результати службового розслідування за фактом вчинення працівниками Батальйону патрульної служби Сімферопольського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в АР Крим протиправним дій відносно позивача, які мали місто 29 червня 2013 року (а. с. 7).

На вказаний інформаційний запит Сімферопольським міським управлінням Головного управління міністерства внутрішніх справ України в АР Крим на адресу позивача був направлений лист №49/12016 від 21.10.2013 р., в якому зазначено, що всі матеріали службового розслідування були направлені до прокуратури Центрального районну м. Сімферополя АР Крим для надання правової оцінки діям працівників міліції, а також запропоновано позивачеві звернутися до прокуратори для отримання відповідної інформації (а. с. 8).

Після цього ОСОБА_1 звернувся до Прокурора Центрального районну м. Сімферополя АР Крим з інформаційним запитом від 29.10.2013 р., в якому просив ознайомити його з результатами службового розслідування та надати копію відповідного висновку (а. с. 9).

У відповідь на цей інформаційний запит позивачем був отриманий від Прокурора Центрального районну м. Сімферополя АР Крим лист №52-312-12 від 08.11.2013 р., в якому відповідач повідомив, що 03.07.2013 р. до прокуратури надійшла інформація про те, що 29.06.2013 р. у приміщення торгівельного центру «Сільпо» невстановлені працівники ГУ МВС України в АР Крим нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_1, які виразилися в переломі руки останньому, для прийняття рішення згідно чинного законодавства. Відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під час проведення досудового слідства ОСОБА_1 було допитано в якості свідка та постановою старшого слідчого прокуратури Центрального району м. Сімферополя від 05.07.2013 р. було відмовлено у визнанні позивача потерпілим у кримінальному провадженні. У зв'язку з цим відповідачем було роз'яснено, що відповідно до положень статей 60, 65, 66, 220 Кримінального процесуального кодексу України свідка та заявника не наділено правом заявляти клопотання в рамках конкретного кримінального провадження.

Не погоджуючись з правомірністю таких дій відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача та спонукання його ознайомити позивача з матеріалами службового розслідування.

Суд не вбачає правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939).

Згідно зі статтею 3 Закону №2939 право на доступ до публічної інформації гарантується, серед іншого, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 5 Закону №2939 визначено, що доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до положень статті 19 Закону №2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

При цьому, розпорядниками інформації, згідно зі статтею 13 Закону №2939, визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

За приписами статті 13 Закону №2939 одним із обов'язків розпорядники інформації є надання достовірної, точної та повної інформації, а також у разі потреби перевірка правильності та об'єктивності наданої інформації.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зауважив, що висновок службового розслідування, отриманий прокуратурою від Сімферопольського міського управління Головного управління міністерства внутрішні справ України в АР Крим, був долучений до матеріалів кримінального провадження №42013130780000081, у зв'язку з чим містить таємницю досудового розслідування, відноситься до таємної інформації, доступ до якої є обмеженим.

Проте, вказані твердження відповідача суд вважає непереконливими, оскільки з урахуванням приписів статті 8 Закону №2939 доступ до таємної інформації обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.

Така правова позиція викладена, зокрема, Вищим адміністративним судом України в Довідці про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 1 червня 2013 року, доведеній до відома Постановою Пленуму ВАСУ від 30 вересня 2013 року N 11 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року N 2939-VI "Про доступ до публічної інформації".

У той же час, відповідачем не були надані належні та допустимі докази наявності у сукупності всіх трьох передумов для обмеження в доступі до інформації.

Однак, проаналізувавши спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що запитувана позивачем інформація не є публічною.

Так, відповідно до статті 1 Закону №2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Таким чином, однією з ознак публічної інформації є те, що така інформація є готовим продуктом інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством.

Отже, публічна інформація може бути створена лише під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством.

В свою чергу, матеріали справи свідчать, що запитувана позивачем інформація була створена Сімферопольським міським управлінням Головного управління міністерства внутрішні справ України в АР Крим не під час виконання ним своїх обов'язків, закріплених статтею 10 Закону України «Про міліцію», а під час проведення службового розслідування.

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 р. N 230 (далі - Інструкція), службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Вказану Інструкцію затверджено відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, якою закріплено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс (п. 2.1 Інструкції).

Згідно з пунктом 8.1 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Із затвердженим висновком службового розслідування за рішенням начальника, який призначив службове розслідування, повинен бути ознайомлений начальник органу (підрозділу) внутрішніх справ, де проходить службу працівник, стосовно якого воно проводилося. Висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником (п. 8.6-8.7 Інструкції).

Таким чином, службове розслідування фактично є внутрішньою перевіркою діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, яка проводиться з метою виявлення допущених особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ порушень службової дисципліни, прав і свобод громадян, та попередження їх вчиненню у майбутньому; зміцнення службової дисципліни; підвищення ефективності роботи тощо.

При цьому інформація, яка створюється в процесі проведення службового розслідування, не може бути визнана в якості публічної, оскільки ця інформація не виникає безпосередньо при виконанні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, як того вимагає стаття 1 Закону №2939, а порядок доступу до такої інформації визначається іншими нормативними актами.

Так, згідно з положеннями пункту 6.2.2 Інструкції виконавець (голова, члени комісії) зобов'язаний за дорученням начальника, який призначив службове розслідування, інформувати зацікавлених осіб на їх вимогу про його результати.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації врегульовані Законом України «Про інформацію» (далі - Закон №2657).

Відповідно до статті 1 Закону №2657 інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №2657 кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Гарантії права на інформацію закріплені статтею 6 Закону №2657. Так, право на інформацію забезпечується, зокрема:

- створенням механізму реалізації права на інформацію;

- обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення;

- встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (ч. 2 ст. 7 Закону №2657).

Таким чином, досліджуючи підстави створення запитуваної позивачем інформації, та враховуючи те, що публічна інформація одержується чи створюється суб'єктами владних повноважень лише на виконання обов'язків, визначених чинним законодавством, суд дійшов висновку, що інформація, яка була створена Сімферопольським міським управлінням Головного управління міністерства внутрішні справ України в АР Крим, не є публічною та доступ до неї має здійснюватися за Законом України «Про інформацію».

Звідси, враховуючи, що матеріалами справи спростовуються твердження позивача про порушення відповідачем його права на одержання публічної інформації, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Аналогічна позиція викладена у вищевказаній Довідці про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 1 червня 2013 року, в якій Вищий адміністративний суд України зауважив, що суди повинні відмовляти в задоволенні позову, який пред'явлено з вимогою щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації щодо її ненадання, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що позивач зажадав у відповідача інформацію відповідно до законів України "Про інформацію", "Про звернення громадян" тощо з підстав, що право позивача на отримання публічної інформації не порушено.

Судові витрати в порядку статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд залишає за позивачем.

У судовому засіданні 23.01.2014 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 28.01.2014 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.