ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
при секретарі - Кулеша А.О.
розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2005р. по справі за позовом підприємства „ Фарватер” Всеукраїнської організації інвалідів „ Союз організації інвалідів України” до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
_____________________________________________________________
Справа № К-9037/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
В січні 2005р. позивач Підприємство «Фарватер Всеукраїнської організації позивач Підприємство «Фарватер Всеукраїнської організації інвалідів « Союз організації інвалідів України» звернулося в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання недійсними, як таких, що не відповідають вимогам закону: податкових повідомлень-рішень від 14.07.2004р. 3 0002392310/0, від 03.08.2004р. № 0002392310/1 та від 09.11.2004р. № 0002392310/2, в яких вказано про виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 3336 грн.;
- податкових повідомлень-рішень від 14.07.2004р. № 0002382310/0, від 03.08.2004р. № 0002382310/1 та від 09.11.2004р. № 0002382310/2, в яких вказано про визначення податкового зобов»язання з податку на додану вартість у сумі 1154526 грн. ( 803975 грн. – основний платіж та 350551 грн. – штрафні санкції);
- податкових повідомлень-рішень від 14.07.2004р. ; 0002372310/0, від 03.08.2004р. № 000237230/1, та від 09.11.2004р. № 0002372310/2, в яких вказано про визначення податкового зобов»язання з податку на прибуток у сумі 3964440 грн. ( 2970900 грн. – основний платіж та 993540 грн. – штрафні санкції).
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що має дозвіл на право користування пільгою з податку на додану вартість та податку на прибуток, виданий у порядку, встановленому положеннями Закону України « Про податок на додану вартість» та Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств»
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2005р. позов підприємства „ Фарватер” Всеукраїнської організації інвалідів „ Союз організації інвалідів України” задоволений.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2005р. апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишена без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2005р. – без змін.
Не погоджуючись з зазначеними вище судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
12.07.2004р. працівниками ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було закінчено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Підприємства «Фарватер» Всеукраїнської організації інвалідів « Союз організації інвалідів України» за період з 28.08.2004р. по 31.03.2004р., про що було складено акт перевірки № 1700/23-162/264201171 ДСК від 12.07.2004р.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були ухвалені податкові повідомлення-рішення: від 14.07.2004р. № 0002392310/0. в якому вказано завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 3336 грн.; від 14.07.2004р. № 0002382310/0. в якому вказано про визначення податкового зобов»язання з податку на додану вартість у сумі 1154526 грн. ( 803975 грн. – основний платіж та 350551 грн. – штрафні санкції; від 14.07.2004р. № 0002372310/0, в якому вказано про визначення податкового зобов»язання з податку на прибуток у сумі 3964440 грн. ( 2970900 грн. – основний платіж та 993540 грн. – штрафні санкції).
Не погодившись з прийнятим повідомленням-рішенням, Підприємство «Фарватер» ВОІ « СОІУ» здійснив процедуру адміністративного оскарження. За результатами розгляду апеляційних скарг Підприємства «Фарватер» ВОІ « СОІУ» вищевказані повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги позивача без задоволення. Позивачу були надіслані нові повідомлення-рішення від 03.08.2004р № 0002392310/0 та від 09.11.2004р. № 0002392310/2, від 03.08.2004р № 0002372310/1 та від 09.11.2004р. № 0002372310/2, якими були про дубльовані у повному обсязі дані попередніх податкових повідомлень-рішень.
В акті перевірки вказано, що перевіркою виявлено порушення вимог п.4.1 ст. 4, пп..5.2.1 п. 5.2 ст.5, п.6.1 ст. 6, пп..6.1.1 п. 6.1. пп.. 6.2.8 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.3.1 ст.3, п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.. 5 п.п. 7.12.1 п. 7.12 ст. 7, п.10.1 ст. 10 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», у зв»язку з тим, що філія № 3 підприємства позивача в перевіреному періоді неправомірно здійснювала обчислення ПДВ за нульовою ставкою по операціях з реалізації товарів ( та користувалася пільгою з податку на прибуток) Вказаний висновок відповідач обґрунтовує тим. Що Дозвіл № 60 на право користування пільгами з оподаткування ( строк дії з 27 вересня 2003р. по 01 квітня 2004р.). який надано позивачу, розповсюджується лише на саме Підприємство і не розповсюджується на його філії.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач у перевіреному періоді мав дозвіл на право користування пільгою з податку на додану вартість та податку на прибуток, виданий у порядку, встановленому положеннями п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України « Про податок на додану вартість» та п.п.7.12.1 п.7.12 ст. 7 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств».
Вказаний дозвіл був наданий позивачу згідно рішення Регіональної комісії з питань діяльності підприємств та громадських організацій інвалідів у Харківській області від 17.10.2003р.
В серпні 2003р. позивач з метою розширення послуг та отримання законного прибутку створило філію № 3.
Згідно п. 1.3. Положення про філію, філія № 3 Підприємства « Фарватер» ВОІ « СОІУ» не є юридичною особою та укладає договори з юридичними та фізичними особами від імені Підприємства. При створенні та в період всієї діяльності філій підприємство дотримувалось вимог законодавства щодо 50-відсоткового відношення кількості працюючих інвалідів до загальної чисельності працюючих та розміру фонду оплати праці таких інвалідів. Порушень вищевказаних вимог ні органами ДПІ ні Регіональною комісією за весь час діяльності підприємства не було встановлено.
У вересні 2002р. позивачем було подано в Регіональну комісію документи та був отриманий Дозвіл на право користування пільгами з оподаткування №23. В дозволі був визначений термін його дії з 27 вересня 2002р. по 27 вересня 2003р., що не відповідає вимогам діючого законодавства.
Так, згідно Закону « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» комісія здійснює надання та скасування дозволів на право користування пільгами з оподаткування підприємств та організації громадських організацій інвалідів.
Скасування здійснюється у випадках, визначених цією нормою.
Чинний порядок видачі дозволів не передбачає обмежень щодо терміну дії дозволів на користування пільгами, щодо визначення окремого порядку для отримання дозволу відокремленими підрозділами юридичної особи та щодо видачі окремо дозволів підприємству та окремо його філіям, тобто дозвіл видається безстроково, а юридична особа, яка отримала дозвіл, повинна дотримуватися вимог законодавства щодо 50-відсоткового відношення кількості працюючих інвалідів до загальної чисельності працюючих та розміру фонду оплати праці інвалідів і в випадках, коли нею не можуть бути дотримані вищевказані вимоги, вона має подати заяву про анулювання дозволу.
В той же час відповідні органи, які мають право здійснювати перевірку дотримання вищевказаних вимог юридичними особами, у випадку порушення ними цих вимог, мають право виносити рішення про анулювання дозволів.
Законодавство, яке регулює питання надання дозволів. Не встановлює обов»язок для підприємств, що одержали право користуватися пільгами по оподаткуванню, подавати заяву на отримання окремого дозволу для філій та інших відокремлених підрозділів підприємства.
Таким чином, порядок видачі дозволів не передбачає визначення терміну дії дозволів на користування пільгами органом, уповноваженим його видавати та не визначає окремого порядку для отримання дозволу відокремленими підрозділами юридичної особи ( філіями), тому щодо нерозповсюдження дозволу № 23 на філію, оскільки вона створена після видачі дозволу є необґрунтованою, оскільки не відповідає вищевказаним нормам законів.
Як вбачається з матеріалів справи, в вересні 2003р. підприємство позивача звернулося за продовженням дії дозволу № 23, однак був виданий дозвіл № 60 на право користування пільгами по оподаткуванню на новий термін, в якому було вказано, що право користування пільгами надається підприємству без права розповсюдження на філії, в той час коли згідно витягу з протоколу № 5 засідання від 17.10.2003р. не вбачається. Що комісія розглядала питання надання підприємству пільг без права користування ними філіями підприємства.
Колегія вважає необхідним зазначити, що видача дозволів з обмеженням права користування ним філіями підприємства не відповідає вимогам чинного законодавства.
Дозвіл видається виключно для юридичних осіб, які можуть користуватися пільгами незалежно від наявності чи відсутності в них відокремлених структурних підрозділів. Надання окремо дозволів філіям та іншим підрозділам підприємства, отже і розгляд окремо документів юридичної особи та її філії щодо видачі дозволів не передбачено.
Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Харківської області 02.09.2004р. було винесено рішення по справі № А-46/301-04, яке набрало законної сили, яким були визнані недійсними рішення комісії від 27.09.2002р. №8 на право користування пільгами з оподаткування в частині обмеження терміну дії дозволу №23. За рішенням суду дозвіл №23, виданий підприємству позивача визнано безтерміновим та визнано недійсним рішення Регіональної комісії від 17.10.2003р. № 5 про видачу дозволу № 60.
При винесенні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об»активного дослідження усіх фактичних обставин справи та дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга – без задоволення.
З урахуванням викладеного судові інстанції прийняли законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2005р. залишити без задоволення. а судові рішення – без змін.
Ухвала остаточна. Оскарженню не підлягає.
Судді :