ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2014 р. (12:48) м.Сімферополь Справа №801/11591/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., представників сторін:

від позивача - Юнусова Е.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Красногвардійського районного центру зайнятості

до Головного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці в АРК Стрельнікова Валентина Михайловича

про визнання протиправним та скасування припису.

Суть спору. Красногвардійський районний центр зайнятості (далі- позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Головного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці в АРК Стрельнікова Валентина Михайловича (далі- відповідач) про визнання протиправним та скасування припису № 01-16-13 від 06.12.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 06.12.2013 проведено позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено акт за № 01-16-13 згідно якого виявлені порушення п. 6.6. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року за № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України -14.12.2000 року за № 915/5136 (далі - Порядок 307).

Для усунення виявлених порушень відповідачем 06.12.2013 винесено спірний припис № 01-16-13 згідно якого директору Красногвардійського районного центра зайнятості приписано «Забезпечити виконання вимог п. 6.6. Порядку №307. Строк: постійно».

На думку позивача, вказаний припис є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на те, що пункт 6.6. Порядку 307 не покладає обов'язку виплачувати допомогу по безробіттю два рази на місяць на центр зайнятості, а відповідно до ч. 4. ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» до коштів страхування на випадок безробіття застосовується казначейська обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджет України. В свою чергу, відповідач виконуючи свої обов'язки замовив відповідні кошти в органах казначейства, однак останні надійшли із запізненням.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.12.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позові, просила останні задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки в судове засідання призначене на 21.01.2014 не повідомила, письмових заперечень проти позову не надала.

Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлена належним чином про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин не з'явилась в судове засідання, суд вважає можливим на підставі ст.ст.122,128 КАС України розглядати справу за її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000, із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі- Закон №1533) забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - Фонд).

Згідно з частиною шостою статті 10 Закону № 1533 функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, входить до складу правління Фонду.

Указом Президента України від 6 квітня 2011 року за № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

З аналізу зазначених норм вбачається, що позивач, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органом виконавчої влади і є суб'єктом владних повноважень. Відповідач також в свою чергу виконуючи покладені на нього державою обов'язки є суб'єктом владних повноважень.

Таким чином і позивач, і відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень. Спір, що виник між сторонами відповідає визначенню справи адміністративної юрисдикції і підлягає розгляду в порядку, встановленому КАС України.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем 06.12.2013 проведена позапланова перевірка додержання Красногвардійським районним центром зайнятості загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття законодавства при призначенні і виплати матеріального забезпечення і наданні соціальних послуг особам, які визнані в встановленому порядку безробітними.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 01-16-13, згідно якого виявлені порушення п. 6.6. Порядку 307, а саме, що допомога по безробіттю виплачується менше ніж два рази на місяць.

Для усунення виявлених порушень, відповідно до підпункту 7 пункту 6 Положення 386 відповідачем 6 грудня 2013 року винесено спірний припис № 01-16-13, згідно якого директору Красногвардійського районного центру зайнятості - приписано забезпечити постійне виконання вимог п. 6.6. Порядку №307.

Позивач не погодилась із вказаним приписом, у зв'язку із чим звернулась до суду із даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинення дій, суд зобов'язаний встановити: чи діяв відповідач під час прийняття спірного рішення на підставі закону, чи являються його дії та рішення обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Перевіривши обґрунтованість заявлених позивних вимог суд зазначає наступне.

Абз.3 пункту 3 Положення 386 передбачено, що «основними завданнями Держпраці України є: реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб».

Підпунктом 7 пункту 6 Положення 386 встановлено, що «Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право: видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб».

Таким чином суд приходить до висновку, що у випадку виявлення порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, відповідач наділений повноваженнями видавати припис щодо усунення порушень законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

З огляду на викладені правові норми, суд робить висновок, що спірний припис виданий відповідачем в межах наданих йому повноважень.

Досліджуючи далі спірний припис, а саме: чи прийнятий він обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, суд виходив із наступного.

Як вбачається із абз.2 п.2 ст.34 Закону №1533 «Фонд зобов'язаний: виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом». При цьому згідно вимог ст.7 вказаного закону одним із видів забезпечення є допомога по безробіттю.

Крім вказаного, суд зазначає, що закон, який визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття є Закон України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року за № 5067-VI із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі- Закон №5067).

Абз.1 частини 2 статті 22 Закону №5067 «Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", управління майном».

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", розроблений та затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20 листопада 2000 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136 Порядок, який визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу, із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1.3 Порядку №307 встановлено, що «допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - центри зайнятості), за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи».

Уважно проаналізувавши вказані правові норми, суд приходить до висновку, що позивач, як відповідний суб'єкт владних повноважень який виконує функції виконавчої дирекції Фонду, повинен неухильно дотримуватись та виконувати вимоги діючого законодавства України. За наділеними ж Державою повноваженнями позивач зобов'язаний забезпечити здійснення управління і оперативного розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та виплачувати забезпечення і надавати соціальні послуги, передбачені Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення».

Відповідно до пункту 6.6 Порядку №307, «Допомога по безробіттю виплачується два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць через банківські установи в установленому порядку. Допомога по безробіттю нараховується до дня останнього відвідування центру зайнятості включно».

Як же встановлено в судовому засіданні, що не заперечувалось і самим представником позивача, виплата допомоги по безробіттю в жовтні, листопаді 2013 року проводилась менше ніж 2 рази на місяць при цьому заборгованість по виплаті допомоги 504 особам за період з 31 жовтня по 06 грудня 2013 року склала 518 632,03грн., що є порушенням вимог п.6.6 Порядку №307.

Таким чином, оскільки під час перевірки виявлені вказані вище порушення діючого законодавства щодо не виконання позивачем гарантованих Державою прав громадян, відповідачем в межах наданих йому повноважень та обґрунтовано видано спірний припис, щодо недопущення в подальшому таких порушень і належного виконання вимог діючого законодавства України.

З огляду на викладене, суд не приймав до уваги пояснення представника позивача про об'єктивність підстав порушення вказаних вище вимог законодавства, оскільки останні не передбачають можливості не виконання або не належного виконання Красногвардійським районним центром зайнятості вимог вказаних законів та підзаконних актів України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

В судовому засіданні 21.01.2014 оголошені вступна та резолютивна частини постанови, постанову у повному обсязі складено 24.01.2014.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.