ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 серпня 2013 р. Справа №2а-15688.1/10/10/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М.,
секретар судового засідання - Золоткова Г.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 15.08.2013 року,
від відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007961701/0 від 03.12.2010 року про збільшення податку з доходів найманих працівників в сумі 2018,28 гривень, №0007971701/0 від 03.12.2010 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18122,75 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 15102,29 гривень та за штрафними санкціями в сумі 3020,46 гривень, а також рішення №0007991701 від 03.12.2010 року про застосування штрафних санкцій в сумі 417843,00 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки №17649/17-1/НОМЕР_1 від 19.11.2010 року, покладеного в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не ґрунтуються на податковому законодавстві України та суперечать фактичним обставинам справи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях, просив адміністративний позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, надіслав до суду заперечення, в якому просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Суд, враховуючі думку представника позивача, якій не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його та його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача та його представника, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1) зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця 13.05.2008 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 (т.1, а.с.7).
Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим у період з 03.11.2010 року по 16.11.2010 року проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 за період з 15.09.2008 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №17649/17-1/НОМЕР_1 від 19.11.2010 року (том 1, а.с.11-26).
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- ч. «е» пп.6.3.3 п.6.3. ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме неправомірне застосування соціальної пільги, де донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 2018,28 гривень;
- п.п.7.3.1. п.7.3., п.п.7.4.5 п.7.4. ст..7. п.п. «г» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 15102,29 гривень;
- п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме суб'єкт підприємницької діяльності при продажу товарів у сфері торгівлі не вів облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим відносно ФОП ОСОБА_2 були прийняті податкові повідомлення-рішення №0007991701 від 03.12.2010 року про застосування штрафних санкцій в сумі 417843,00 гривень, №0007961701/0 від 03.12.2010 року про збільшення податку з доходів найманих працівників в сумі 2018,28 гривень, №0007971701/0 від 03.12.2010 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18122,75 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 15102,29 гривень та за штрафними санкціями в сумі 3020,46 гривень (т.1., а.с.8-10).
Перевіряючи правомірність прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наступне.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідач в акті перевірки зазначає, що ФОП ОСОБА_2 мала основне місце праці з 2 кв. 2008 року у Рекламному Агентстві «Апельсин», Державній службі охорони при ГУ МВС України в АР Крим, Сімферопольській міській державній лікарні ветеринарної медицини, де отримувала заробітну плату та користувалася податковою соціальною пільгою. Так, відповідач робить висновок, що за період, що перевірявся, сума недобору ПДФО через неправомірне застосування податкової соціальної пільги складає 2018,28 гривень.
Згідно п.6.1. ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-IV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.
Підпунктом 6.3.3. п. 6.3 ст. 6 Закону було передбачено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як:
а) плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;
б) стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад'юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету;
в) заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;
г) заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;
д) заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями;
е) доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до доходів, визначених у підпунктах "а" - "д" цього підпункту при їх нарахуванні (виплаті), та закінчує застосовуватися при завершенні нарахування таких доходів, без подання відповідних заяв, визначених підпунктом 6.3.2 цього пункту.
Податкова соціальна пільга не застосовується до доходів, визначених підпунктом "е" цього підпункту.
Згідно пп. 6.3.4. п. 6.3. ст. 6 закону, якщо у порушення норм цього пункту платник податку подає заяву про застосування пільги більш ніж одному працедавцю або якщо платник податку при отриманні доходів, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту, подає таку заяву іншому працедавцю, внаслідок чого податкова соціальна пільга фактично застосовується також при отриманні інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця, то такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, у якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, у якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.
Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, в якому мало місце таке порушення, на підставі чого окремий працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а при недостатності суми такої виплати - за рахунок наступних виплат. Якщо з будь-яких підстав сума недоплати та штрафу не була утримана за рахунок доходу платника податку до спливу граничного строку, встановленого законом для подання річної декларації з цього податку, то сума такої недоплати і штрафу стягується податковим органом у порядку, визначеному законом. При цьому право на застосування податкової соціальної пільги до доходу платника податку відновлюється з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.
Відносно встановленого відповідачем порушення щодо неправомірного застосування податкової соціальної пільги у сумі 2018,28 гривень, суд зазначає, що в період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року ОСОБА_2 дійсно працювала в Рекламному агентстві «Апельсин» та отримувала заробітну плату в сумі 600,00 гривень на місяць. Після реєстрації у якості приватного підприємця ОСОБА_2 починаючи з 01.06.2008 року при розрахунку прибуткового податку не повинна була застосовуватись соціальна пільга. Разом із тим, соціальна пільга застосовувалась через помилку бухгалтеру Рекламного Агентства «Апельсин», яка була виправлена у грудні 2008 року.
Донараховані суми прибуткового податку були сплачені у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які наявні у матеріалах справи. Таким чином, заборгованість Рекламного Агентства «Апельсин» перед бюджетом відсутня.
Крім того, суд зауважує, що обов'язок по нарахуванню, утриманню та сплаті податку на доходи фізичних осіб до бюджету при виплаті заробітної плати несе не працівник підприємства, а саме роботодавець, якій і зобов'язаний нести відповідальність за порушення закону.
Відносно суми отриманих доходів у Державній службі охорони при ГУ МВС України в АР Крим та Сімферопольській міській державній лікарні ветеринарної медицини, суд зазначає, що заробітна плата виплачувалась позивачу як приватному підприємцю за товари та послуги, а не як фізичній особі.
Так, відповідно довідки №106 від 03.03.2011 року та довідки №01-11-17 від 18.02.2011 року, громадянка ОСОБА_2 в Сімферопольській міській державній лікарні ветеринарної медицини та Державній службі охорони при ГУ МВС України в АР Крим не працювала
Як приватним підприємцем, позивачем податок з доходів з найманих осіб перерахований у повному обсязі в сумі 1583,62 гривень, про що й зазначено у акті перевірки.
Таким чином, суд вважає, висновок відповідача в акті перевірки про неправомірне застосування податкової соціальної пільги та, донарахування внаслідок цього податку з доходів фізичних осіб є необґрунтованим, а тому податкове повідомлення-рішення №0007961701/0 від 03.12.2010 року про збільшення податку з доходів найманих працівників в сумі 2018,28 гривень є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню
Стовно вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0007971701/0 від 03.12.2010 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18122,75 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 15102,29 гривень та за штрафними санкціями в сумі 3020,46 гривень, а також рішення №0007991701 від 03.12.2010 року про застосування штрафних санкцій в сумі 417843,00 гривень, судом встановлено наступне.
Відповідно п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Судом встановлено, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1 - 8.4) за період з 15.05.2008 року по 30.09.2010 року встановлено, що на формування показників рядків 1-8.4 Декларації мали вплив операції з продажу товарів. Перевіркою відображених показників встановлено заниження задекларованих суб'єктом підприємницької діяльності показників у рядку 1 Декларації з податку на додану вартість всього у сумі 15102,29 гривень.
Під час перевірки встановлено, що позивачем, згідно наданих до перевірки податкових накладних, придбано меблів на суму 100503,5 гривень (без ПДВ) витрати на придбання цих товарів частково віднесено до складу податкового кредиту періоду, що перевірявся. Фактично реалізовано меблів, по яких сформовано податкове зобов'язання на суму - 30155,78 гривень, собівартість даного товару складає - 24992,05 гривень (без ПДВ).
Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 не надано документального підтвердження щодо наявності товарних залишків, чи обґрунтованих пояснень з цього приводу. Документального підтвердження розташування залишків до перевірки не надано. Згідно первинних документів залишки меблів повинні складати - 75511,45 гривень (без ПДВ), але наявність їх не підтверджена.
Враховуючи вищезазначене, відповідач дійшов висновку, що сума товарних залишків меблів, згідно даних суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 складає 0,0 гривень, тобто товар на суму 75511,45 гривень (без ПДВ) був реалізований без підтвердження первинними документами.
Таким чином, позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі - 15102,29 гривень (75511,45 * 20).
Позивач вважаючи зазначені висновки податкового органу незаконними, не надав суду обґрунтованих доказів, які спростовують їх.
Посилання позивача на можливе прагнення перевіряючого дійти висновку про наявність меблів по первинним документам, яке не здійснилось через відсутність такої меблі у власному кабінеті, суд вважає надуманими та такими, що не містять фактичного підтвердження чи жодного юридичного підґрунтя.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).
Таким чином, на час розгляду справи позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження наявності товарних залишків, а наявні у матеріалах справи документи не свідчать про існування первинних документів на підтвердження реалізації товару на суму 75511,45 гривень, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Отже перевіркою обґрунтовано встановлено заниження податкового зобов'язання на суму 15102,29 гривень.
У відповідності зі ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» за результатами документальної перевірки до фізичної особи - підприємця застосовуються наступні штрафні санкції: згідно пп.17.1.3. п. 17.1. ст.17 вищевказаного закону штрафні санкції в розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, починаючи з податкового періоду, на який доводиться така недоплата, і закінчуючи податковим періодом, на який доводиться одержання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючою органа, але не більше 50 % від суми такої недоплати та не менш 10 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості минулих податкових періодів.
Таким чином, штрафні санкції по ПДВ у розмірі 3020,46 гривень, застосовані до позивача вірно.
Як вбачається з акту перевірки, в порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», позивач при продажу товарів у сфері торгівлі не вів облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
До перевірки надано: Книга обліку доходів та витрат суб'єктів малого підприємництва зареєстрована в ДПІ в м. Сімферополі за №1002 від 21.05.2008 року, у якої в графі «Витрати на придбання товарів» відомості про витрати на придбання меблів, які були реалізовані з 19.08.2008 року - 30.09.2010 року в сумі 174101,00 гривень - відсутні.
Згідно з п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
При цьому необхідно враховувати, що відповідно до Указу Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", із змінами та доповненнями, платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести Книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.
Форму Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та Порядок її ведення затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 13.10.98 р. N 477. який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.98 р. за N 689/3129 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до пунктів 1,3 і 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
До документів, що є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Таким чином, враховуючи, що позивач не здійснював торгівлю продукцією власного виробництва, суд вважає, що й відсутні підстави для звільнення його від ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а тому відповідачем обґрунтовано встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідальність за яке передбачена ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: «до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
СПД ОСОБА_2 в періоді, що перевірявся було здійснено продаж меблів, без документального придбання на загальну суму 174101,00 гривень, а тому відповідачем обґрунтовано застосовані штрафні санкції в сумі 417843,00 гривень (208921,50*2).
Окрім того, суд враховує, що ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.05.2011 року та від 16.08.2012 року по справі двічі призначалась судова-економічна експертизу, у тому числі до експертної установи за вибором позивача, проте внаслідок ухилення позивача від оплати від її проведення та не надання експерту необхідних для її проведення додаткових документів, матеріали справи були повернуті експертами до суду без проведення економічної експертизи.
Зокрема, експертною установою витребовувались від позивача наступні документи: бухгалтерські документи, що підтверджують отримання ОСОБА_2 заробітної платні на підприємствах, перелічених в актах перевірки ДПІ від 19.11.2010 року, первинні документи, що підтверджують реалізацію товарів за період травень 2008 р. - вересень 2010 р., книгу обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_2 за 2008-2010 рр., документи аналітичного бухгалтерського обліку по б/рахункам 281 "Товари", 30 "Каса" та 31 "Поточний рахунок" за період з травня 2008 року по вересень 2010 року (за наявністю), інші документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують позовні вимоги.
Зазначені документи експертним установам та під час розгляду справи до суду для приєднання до матеріалів або їх дослідження під час розгляду справи не надавались.
Таким чином, на час розгляду справи позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження реалізації товару на суму 75511,45 гривень, а також на підтвердження наявності підстав для звільнення позивача від ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про неможливість спростування висновків відповідача щодо порушення позивачем норм законодавства у періоді, що перевірявся, оскільки зазначені позивачем обставини не підтверджені відповідними первинними документами, а тому суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність порушень з боку відповідача при проведенні перевірки та винесенні рішень.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення правомірності спірного податкового повідомлення-рішення №0007971701/0 від 03.12.2010 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18122,75 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 15102,29 гривень та за штрафними санкціями в сумі 3020,46 гривень, а також рішення №0007991701 від 03.12.2010 року про застосування штрафних санкцій в сумі 417843,00 гривень, покладено на відповідача, яким доведена правомірність та обґрунтованість застосування штрафних (фінансових) санкцій. Докази, викладені відповідачем у акті перевірки та письмових запереченнях спростовують доводи позивача, викладені у позовній заяві, та не підтверджуються наданими позивачем під час розгляду справи документами.
Під час розгляду справи суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного представленого суду доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, не встановив підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0007971701/0 від 03.12.2010 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18122,75 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 15102,29 гривень та за штрафними санкціями в сумі 3020,46 гривень, а також рішення №0007991701 від 03.12.2010 року про застосування штрафних санкцій в сумі 417843,00 гривень.
З вищевказаного вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0007971701/0 від 03.12.2010 року та рішення №0007991701 від 03.12.2010 року відповідають вимогам чинного законодавства, підстави для їх скасування відсутні, тому позовні вимоги в частині визнання їх протиправними та скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин, позовні вимоги підлягаю частковому задоволенню.
Під час судового засідання, яке відбулось 20.08.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 23.08.2013 року.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0007961701/0 від 03.12.2010 року, прийняте стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про збільшення податку з доходів найманих працівників в сумі 2018 (дві тисячі вісімнадцять) гривень 28 копійок.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кудряшова А.М.