Справа № 764/9080/13-ц

Провадження № 2/764/4178/2013

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2013 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Рубан М.В.

за участю секретарів - Бугаєнко Б.В., Бурчуладзе С.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації в м. Севастополі, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до суду, просить розірвати шлюб з відповідачем, мотивуючи свої вимоги тим, що сім'я розпалася через відсутність взаєморозуміння, різних поглядів на вирішення питань сімейного життя. Спільне проживання вважає неможливим. Подружні відносини між сторонами припиненні, вони не ведуть сумісне господарство, не мають загального бюджету. Примирення з відповідачем вважає неможливим. Після розірвання шлюбу позивач просить залишити прізвище «ОСОБА_1». Також позивач просить визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із позивачем.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пояснив, що з вересня 2013 року сторони спільно не проживають, та з цього часу дитина проживає у відповідача, за час їх сумісного проживання у дитини знизилася успішність у школі, позивач має постійне місце проживання та роботу, не перешкоджає відповідачу у здійсненні виховання дитини.

Відповідач в судовому засіданні визнав позов частково, не заперечував проти розірвання шлюбу із позивачем, заперечував проти визначення місця проживання дитини з позивачем, пояснив, що дійсно дитина на даний час з вересня 2013 року проживає з ним та дитині краще проживати разом з батьком, оскільки мати не добросовісно ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків.

Представник третьої особи в судовому засіданні вважала за доцільне визначити місце проживання дитини разом із матір'ю, оскільки остання здійснює догляд за ним, турбується про стан його здоров'я та розвиток, має постійне місце проживання та роботу на відміну від відповідача.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 26 липня 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 26.07.2002 року (актовий запис № 530). Шлюб сторін носить формальний характер, подружні відносини між сторонами припиненні, вони не ведуть сумісне господарство, не мають загального бюджету.

Також судом встановлено, що сторони від шлюбу мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини від 13.11.2002 року (актовий запис № 859). Вказана неповнолітня дитина зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3. Спору про поділ спільно нажитого подружнього майна сторони на даний час не мають.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно з вимогами ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Виходячи з приписів ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі встановлених фактичних обставин справи, з урахуванням визнання відповідачем позову в частині розірвання шлюбу, суд вважає, що сім'я повністю розпалася, зберегти її не можливо, шлюб існує формально, що суперечить інтересам подружжя, а тому підлягає розірванню.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про розірвання шлюбу підлягають задоволенню, тому що ця вимога відповідає дійсній волі сторін, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечить їх інтересам.

Судом також встановлено, що позивач змінила своє прізвище під час реєстрації шлюбу із відповідачем з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1», що підтверджується свідоцтвом про шлюб (серія НОМЕР_3).

Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

На підставі наведеного суд доходить висновку, що вимога позивача про залишення прізвища «ОСОБА_1» після розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визначення місця проживання дитини суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Судом встановлено, що позивач має постійне місце роботи та дохід у вигляді заробітної плати, що підтверджується довідкою ПАТ «Універсал Банк» від 09.09.2013 року № 735, довідкою ПАТ «Піреус Банк МКБ» від 16.09.2013 року № 16-09/13-3 та копією трудової книжки позивача (а.с. 26-30).

Згідно з характеристиками ПАТ «Універсал Банк» від 27.09.2013 року з колишнього місця роботи та ПАТ «Піреус Банк МКБ» від 03.10.2013 року № 165 позивач за час роботи зарекомендувала себе як дисциплінований та акуратний працівник, має високу працездатність, в колективі не конфліктна.

З громадської характеристики, наданої Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі від 07.10.2013 року № 10/18, вбачається, що скарг на ОСОБА_1 від сусідів та родичів не надходило, за час проживання на адміністративної території дільниці зарекомендувала себе з позитивної сторони, до адміністративної відповідальності не притягувалася.

Відповідач також має постійне місце роботи, що підтверджується довідкою ПП «Алвина» від 24.10.2013 року № 26.

Згідно з характеристиками ПП «А.Р.К.А.» від 15.11.2013 року та ТОВ «Медиа Стиль» від 08.11.2013 року з колишніх місць роботи відповідач за час роботи зарекомендував себе як дисциплінований та акуратний працівник, має високу працездатність, в колективі не конфліктний.

Отже, враховуючи наведене, суд доходить висновку, що сторони у справі мають постійний дохід у вигляді заробітної плати, позитивно характеризуються за місцем роботи.

З характеристики Севастопольського навчально-виховного комплексу № 1 вбачається, що ОСОБА_3 навчався в даному навчальному закладі з 3 по 4 клас, проживав у сім'ї, під час навчання мав навчальні досягнення середнього рівня, допомагає у навчанні дитині його мати, яка постійно цікавиться успіхами дитини у школі, також дитина додатково навчається з репетитором.

Позивач здійснювала благодійний внесок в Севастопольський навчально-виховний комплекс № 1 в 2012-2013 навчальному році на суму 1000,00 грн., що підтверджується довідкою Севастопольського навчально-виховного комплексу № 1 від 17.09.2013 року № 70.

З характеристики Севастопольського політехнічного ліцею м. Севастополя вбачається, що ОСОБА_3 навчається в даному навчальному закладі у 5 класі, має навчальні досягнення середнього рівня, до навчання інтерес не проявляє, проживає з батьком, на уроки часто спізнюється, не висипається, оскільки до ночі грає у комп'ютерні ігри, допомагає у навчанні дитині його мати, яка сплачує додатково уроки з репетитором, часто відвідує школу, цікавиться успіхами дитини у школі.

Відповідач уклав із директором Севастопольського політехнічного ліцею договір від 25.10.2013 року, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався прийняти дольову участь в реконструкції мережі комп'ютерного зв'язку в ліцеї.

З табелю навчальних досягнень ОСОБА_3 за навчальний 2012-2013 рік та витягу оцінок за період з 01.09.2013 року по 23.10.2013 року вбачається, що у вказаної дитини знизилася успішність у школі в 2013 році, порівняно із 2012 роком.

З довідки КП «Міська лікарня № 2» від 15.10.2013 року № 270 вбачається, що догляд за ОСОБА_3, відвідування поліклініки та виконування призначень лікаря здійснює його мати ОСОБА_1 Вказана дитина перебуває на «Д» обліку у лікаря-алерголога, переносить часті ГРВІ, бронхіти, отити, гастроентерологічні захворювання. З вересня 2013 року дитина проживає разом з батьком, до матері дитина настроєна агресивно.

З висновків психолога консультативної поліклініки комунального закладу „Міська лікарня № 5 - Центр охорони здоров'я матері і дитини" від 06.12.2012 року, 18.09.2013 року вбачається, що вказана дитина має психосоматичні захворювання, які пов'язані з порушеннями у взаєминах з батьком, в сім'ї між батьками порозуміння відсутнє, вимоги батька до дитини жорсткі, дитина намагається догодити батькові, щоб не викликати його незадовільність, дано рекомендації, зокрема, обмежити дитину від спілкування з батьком, поки останній не вирішує свої внутрішньоособисті проблеми. У висновку психолога від 16.11.2013 року (після припинення сімейних стосунків між батьками дитини) визначено, що постійні тривожність та фрустрированість призвели до психосоматичного захворювання дитини, надано рекомендації обмежити дитину від сварок батьків з приводу визначення місця проживання дитини.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що мати приділяє дитині більш турботливості, уваги в розвитку та вихованні дитини, ніж батько, який психологічно незадовільно впливав на розвиток дитини, до того ж, під час спільного проживання дитини з батьком дитина стала менше приділяти часу на навчання, і як наслідок цього у вказаної дитини знизилася успішність у школі, батько став виховувати дитину без будь-яких обмежень для дитини за принципом вседозволеності, що суд вважає негативним проявом у вихованні дитини.

Судом також вставлено, що позивач є наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором найму житлового приміщення від 01.10.2013 року № 36, строк дії договору становить п'ять років, тобто до 01.10.2018 року.

З акту обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя 19.11.2013 року вбачається, що позивач є наймачем вказаної квартири, умови проживання задовільні, на час складання акту вівся капітальний ремонт, меблів та техніки в квартирі немає.

Відповідно до довідки КП «РЕП № 1» від 28.09.2013 року № 1516 позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4.

З акту обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя 19.11.2013 року вбачається, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_4, умови проживання задовільні, санітарно-гігієнічні норми дотримані, для вказаної дитини створені всі необхідні умови для проживання та розвитку, а саме: є письмовий стіл, речі за віком, комп'ютер, учбові приналежності.

З наведеного вбачається, що у позивача є належні житлові умови для проживання дитини разом із матір'ю.

З акту обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя 19.11.2013 року вбачається, що відповідач та неповнолітня дитина ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_5, умови проживання задовільні, санітарно-гігієнічні норми дотримані, для вказаної дитини створені всі необхідні умови для проживання та розвитку, а саме: окрема кімната, окреме спальне місце, є письмовий стіл, речі за віком.

Відповідно до довідки КП «РЕП № 1» від 20.11.2013 року відповідач за вказаною адресою не зареєстрований, договір найму житлового приміщення ним не укладався.

Відносно вказаної квартири накладено арешт у зв'язку з наявністю спору в суді щодо цієї квартири, що визнав в судовому засіданні відповідач.

Суд не бере до уваги договір найму житлового приміщення від 22.11.2013 року № 20, відповідно до якого відповідач є наймачем квартири АДРЕСА_2, як обставину належних житлових умов для проживання дитини, оскільки такий договір був укладений відповідачем тільки під час розгляду справи, строк дії договору визначений лише на один рік, тобто до 20.11.2014 року, обстеження умов проживання за вказаною адресою не проводилося, акт не складався.

Отже, з встановлених фактичних обставин справи вбачається, що належних житлових умов для проживання дитини разом із батьком на даний час не має.

Згідно зі ст.8 ЗУ „Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.11 вказаного Закону сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 ст.12 названого Закону встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

З протоколу бесіди, складеної службою у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя 09.12.2013 року вбачається, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 любить обох батьків, бажає возз'єднання сім'ї, оскільки у нього є питання, речи та нюанси, які він може розповісти тільки матері, а є і виключно «чоловічі» питання, з якими може допомогти тільки батько. Про кожного з батьків дитина згадує та розповідає з повагою та прихильністю, однак пам'ятає сварки батьків. Від кожного з батьків дитина отримує допомогу, з кожним з них робить уроки, однак підтримку матері та її співчуття він потребує більше, оскільки бажає частіше з нею бачитися, відчувати її турботу та любов.

У висновку Ленінської РДА м. Севастополя №4991/40/2.04 від 09.12.2013 року вказано, що за доцільне визначити місце проживання дитини разом із матір'ю, оскільки остання здійснює догляд за ним, турбується про стан його здоров'я та розвиток, має постійне місце проживання та роботу на відміну від відповідача, якій часто змінює місце роботи та вказана дитина має психосоматичні захворювання, які пов'язані з порушеннями у взаєминах з батьком.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розумінні. Дитина повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

Враховуючи вищенаведене та те, що у позивача є належні житлові умови для проживання дитини разом із матір'ю, а у відповідача на даний час не має таких належних умов, враховуючи також, що під час проживання дитини разом із батьком дитина стала менше приділяти часу на навчання, і як наслідок цього у вказаної дитини знизилася успішність у школі, а також враховуючи той факт, що сама дитина бажає частіше бачитися з матір'ю, відчувати її турботу та любов, з метою забезпечення належних умов для проживання, розвитку та виховання дитини, враховуючи вплив на дитину у вихованні обох батьків, суд доходить висновку про необхідність визначення місця проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із його матір'ю - ОСОБА_1, що суд вважає буде відповідати захисту та забезпеченню прав дитини.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 114,70 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 174, 179, 212-215, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 26.07.2002 року Відділом РАЦС Ленінського РУЮ м. Севастополя (а/з № 530) між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Залишити ОСОБА_1 після розірвання шлюбу прізвище «ОСОБА_1».

Визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір'ю ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір в сумі 114,70 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ленінського районного суду

м.Севастополя М.В. Рубан