Справа № 762/2420/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2014 року Балаклавський районний суд міста Севастополя

під головуванням судді Гапонова Д.Ю.,

при секретарі Албовій І.В.,

за участю представників позивача Дмитренко Н.Г., Бадрєтдінової Ю.В., відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення та зняття з реєстраційного обліку без надання іншого жилого приміщення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Балаклавського РВ УМВС України в місті Севастополі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом яким просить виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку без надання іншого жилого приміщення, стягнути з відповідачів судові витрати. Вимоги мотивовані тим, що за наявності звернення стягнення на спірну квартиру, відповідачі, повідомлені про виселення, відмовляються добровільно звільнити цю квартиру.

У судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві, а відповідач ОСОБА_3 та його представник заперечували проти цього, мотивуючи тим, що на цей час в апеляційному порядку переглядається судове рішення про звернення стягнення на спірну квартиру.

ОСОБА_5 як відповідач та законний представник ОСОБА_6 вважається належним чином повідомленою в порядку ч.5 ст.74 ЦПК України, та наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін суд визнає достатніми, щоб розглянути справу без її участі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 цього Кодексу.

Заочним рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя від 16 вересня 2011 року в цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та згідно додаткового рішення того ж суду від 09 листопада 2011 року позов задоволено, ухвалено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №447/07-К-НКЛ від 25.05.2007р. у розмірі 429876грн. 38коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру №30, що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Драпушко, 20 (а.с.20-21, 22).

Відповідно до ст.40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Наявні в матеріалах справи копія заочного рішення Балаклавського районного суду міста Севастополя від 16 вересня 2011 року та додаткового рішення від 09 листопада 2011 року не місять відмітки про набрання ним законної сили.

У той же час в матеріалах справи є копія виконавчого листа №2-493/2011, виданого Балаклавським районним судом міста Севастополя 02 жовтня 2013 року на виконання наведених вище заочного та додаткового рішень (а.с.23), внаслідок чого, враховуючи положення ч.1 ст.368 ЦПК України, за змістом якої виконавчий лист видається за судовим рішенням, яке набрало законної сили, слід прийти до висновку, що на час розгляду справи заочне рішення Балаклавського районного суду міста Севастополя від 16 вересня 2011 року та додаткове рішення від 09 листопада 2011 року є такими, що набрали законної сили, а тому позивач в силу ч.1 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» має право вимагати виселення відповідачів зі спірного житла.

Крім того 15.02.2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Балаклавського РУЮ у м. Севастополі відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-493/2011 (а.с.24).

Згідно довідки Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №12» Севастопольської міської Ради від 27.03.2013 року №525 ОСОБА_3, власник квартири АДРЕСА_1 за наведеною адресою не зареєстрований, у квартирі зареєстровані його донька, ОСОБА_5 та онук ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.25).

На підставі свідоцтва про шлюб, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Балаклавського районного управління юстиції у м. Севастополі 27 липня 2013 року ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с.119, 120).

Частиною 1 ст.39 ЦПК України встановлено, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом, а тому ОСОБА_5, матір неповнолітнього ОСОБА_6 являється його законним представником.

Відповідно до ч.2 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Банком як іпотекодержателем спірної квартири на адресу відповідача ОСОБА_5, яка також є законним представником ОСОБА_6 за вих.№713/1, 713/2 від 12 квітня 2013 року направлені вимоги про добровільне звільнення квартири (а.с.28, 29).

Направлені на адресу ОСОБА_5 вимоги були повернуті відправнику по закінченню терміну зберігання на пошті, про що свідчать копія листа з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.30).

Як зазначено у п.43 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Суду не надано доказів отримання відповідачем ОСОБА_5 вимоги банку про добровільне звільнення спірної квартири, а факт повернення такої вимоги поштою по закінченню терміну зберігання не може служити доказом отримання такої вимоги, внаслідок чого у задоволенні вимог позивача про примусове виселення відповідачів слід відмовити.

За умови належного вручення відповідачеві ОСОБА_5 письмової вимоги про звільнення спірної квартири та спливу місячного строку після цього, позивач матиме право на звернення до суду з вимогою примусового виселення відповідача та її дитини.

Також не підлягають заявлені позивачем вимоги про зняття з реєстраційного обліку відповідачів.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

За змістом наведеної статті вимога про зняття з реєстрації місця проживання є похідною від рішення суду про виселення, та оскільки у задоволенні такої вимоги позивачу відмовлено, не підлягають задоволенню і вимоги про зняття з реєстраційного обліку відповідачів зі спірної квартири.

Таким чином у задоволенні заявлених позивачем вимог слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене Апеляційному суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий у справі Д.Ю.Гапонов