Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г.

Доповідач - Темнікова В.І.

Справа № 2/409/396/13

Провадження № 22ц/782/5454/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Коновалової В.А., Ступіної Я.Ю.,

за участю секретаря - Івасенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держземагентства у Луганській області на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 20 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_2 до Білокуракинської райдержадміністрації та Лозно - Олександрівської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай ) в порядку спадкування за законом та видачу сертифіката на земельну частку(пай), -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2013 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2. померла ОСОБА_3, яка була її матір'ю. Вони вели спільне господарство та проживали разом за адресою - АДРЕСА_2. ОСОБА_3 була членом колишнього КСП «Заріччя», де раніше працювала та вийшла на пенсію у 1970р., тобто була пенсіонером цього КСП. На підставі Указу Президента України від 10 листопада 1994 року „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" ОСОБА_3, являлась суб'єктом права на колективну власність на землю, як пенсіонерка та член колективного сільськогосподарського підприємства. Указом Президента України від 8 серпня 1995 р. за N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам організаціям" визначено, що право на земельну частку (пай) мають зокрема член сільськогосподарського підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Державний акт на право колективне власності на землю видавався сільськогосподарському підприємству із зазначенням розмірі земель, що перебувають у колективній власності громадян, членів цього підприємства, обов'язковим списком осіб (членів підприємства), до цього акту. Отже, виходячи з вищевикладеного, право громадян - членів недержавного сільськогосподарського підприємства як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акта на право колективної власності на землю недержавному сільськогосподарському підприємству. ОСОБА_3 значиться за № 257 в списках до державного акту на право колективної власності на землю по КСП «Заріччя» ЛГ № 3030000019 згідно рішення Білокуракинської районної ради від 20 квітня 1995 року № 26, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право колективної власності від 27 грудня 1995 року та видано 19.02.1996р. Згідно розпорядження голови райдержадміністрації від 01 квітня 2000 року № 129 та витягу із рішення загальних зборів членів КСП «Заріччя» від 04.01.2000 року громадянка ОСОБА_3 внесена до списків на отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) по КСП «Заріччя» за № 10, але не отримала сертифікат по причині смерті. Розмір паю складає 8,81 ум. кад. га сільськогосполарських угідь. Вартість земельної частки (паю) на момент смерті становила 22041. 26 грн.

Також позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що про те, що її мати була включена до списків по паюванню земель вона не знала. В серпні 2013 році, ОСОБА_2 дізналася, що вона як спадкоємець незаконно позбавлена права на земельну частку (пай). Після цього, вона звернулася до відділу Держземагенства у Білокуракинському районі Луганської області з проханням про надання їй сертифікат) на право на земельну частку (пай), але отримала відмову, їй було запропоновано звернутися до суду. Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсним до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася 10 травня 1996 року, тобто до 01 січня 2004 року, а ст.549 Цивільного Кодексу Української РСР (в редакції 1963р.) передбачає, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, та враховуючи те, що ОСОБА_2 вступила в володіння спадковим майном, яке залишилося після померлої ОСОБА_3, про що свідчить довідка, яка була надана Лозно - Олександрівською селищною радою № 913 від 10.09.2013р., позивачка просила визнати за нею право власності на земельну частку (пай) в розмірі рівному для всіх членів КСП «Заріччя» Білокуракинського район)" Луганської області, в порядку спадкування за законом, яка виділялась її покійній матері ОСОБА_3 як члену колишнього КСП «Заріччя»; зобов'язати Білокуракинську районну державну адміністрацію Луганської області, видати на її ім'я сертифікат на право на земельну частку(пай) в розмірі рівному для всіх членів КСП «Заріччя» Білокуракинського району Луганської області.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 20 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Суд визнав за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, на земельну частку (пай) в розмірі, рівному для всіх членів КСП "Заріччя" Білокуракинського району Луганської області; зобов'язав Білокуракинську районну державну адміністрацію Луганської області видати на ім'я ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) в розмірі, рівному для всіх членів КСП "Заріччя" Білокуракинського району Луганської області. та

Не погодившись з зазначеним рішенням, Головне управління Держземагентства в Луганській області.звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому в скарзі посилається на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

До судового засідання сторони не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Проте зазначені вимоги закону в повній мірі судом виконані не були.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 8 травня 1996 року померла ОСОБА_3, яка є матір'ю позивачки, Згідно довідки відділу Держземагенства у Білокуракинському районі Луганській області ОСОБА_3 значиться за №257 в списках до Державного акту на право колективної власності на землю по КСП "Заріччя" Білокуракинського району Луганської області серії ЛГ № 3030000019 згідно рішення Білокуракинської районної Ради від 20 квітня 1995 року за № 26, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право колективної власності від 27.12.1995 року, та виданого 19.02.1996 року. Розмір паю складає 8,81ум. кад. га сільськогосподарських угідь. Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_3 відсутня. Відповідно до довідки виконкому Лозно - Олександрівської селищної ради №1229 від 18.11.2013 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, була зареєстрована АДРЕСА_1, але фактично на момент смерті проживала з дочкою ОСОБА_2 по АДРЕСА_2. Згідно наданих копій документів на майно, що належало ОСОБА_3, а саме : техпаспортів на телевізор "Фотон", пилосос "Тайфун", пральну машину "Ріга-17", вказане майно знаходиться в користуванні позивачки, що підтверджує факт прийняття нею спадщини після смерті матері. Цей факт підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 Відсутність спадкової справи після смерті ОСОБА_3 в державній нотаріальній конторі підтверджує той факт, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину та вступив в управління та володіння спадковим майном є позивачка.

Проаналізувавши дані обставини по справі, а також враховуючи положення п.24 Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" , ст.. 529, 548, 549, ЦК УРСР редакції 1963 р., які діяла на момент відкриття спадщини, п.5 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року, суд вважав доведеним те, що позивачка прийняла спадщину після смерті матері - ОСОБА_3, так як на день смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 донька проживала разом з нею, а спадок у вигляді предметів домашньої обстановки і вжитку перейшов до позивачки, яка ним користується, що строк для прийняття спадщини нею не пропущено через те, що позивачка прийняла спадщину після смерті матері (прийняла в управління та користування) в день відкриття спадщини і нотаріальне оформлення цих дій не потребувало.

Тому суд дійшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_2 про витребування сертифікату на право на земельну частку (пай) підлягає задоволенню в повному обсязі.

Проте, проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що до такого висновку він дійшов передчасно, виходячи з наступного.

Так, приймаючи рішення по справі, судом першої інстанції не було враховано те, що суд згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Як убачається з тексту позовної заяви, позивачка, посилаючись на те, що фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері, з самостійними вимогами про встановлення факту прийняття спадщини до суду не зверталася. Проте, як встановлено судом першої інстанції, мати позивачки - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а. с. 7). На момент смерті матері позивачка та її матір були прописані за різними адресами, але фактично на момент своєї смерті мати проживала разом з позивачкою в її будинку. Також судом встановлено, що позивачка до нотаріальної контори не зверталася ні з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом 6-місячний строк після відкриття спадщини, ні з заявою про видачу свідоцтва про право власності в порядку спадкування після смерті своєї матері з підстав фактичного прийняття нею спадщини, хоча згідно ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року та діючої на той час Інструкції про вчинення нотаріальних дій у разі своєчасного прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в володіння чи управління спадковим майном спадкоємцеві для отримання свідоцтва про право на спадщину було достатньо надати до нотаріальної контори документи, які підтверджують факт прийняття ним спадщини протягом 6 місяців після її відкриття. Це могли бути довідки про сплату податків, про проживання в спадковому будинку, отримання майна , тощо. Оскільки позивачка не звернулася до нотаріальної контори, їй нотаріусом не було видано ні свідоцтво про право власності на спадкове майно, ні постанова нотаріуса про відмову у видачі такого свідоцтва. Таким чином, нотаріально посвідчений документ, який свідчить про прийняття нею спадщини у позивачки відсутній. Не звернулася позивачка з самостійними вимогами про встановлення факту прийняття спадщини і під час розгляду даної справи, а тому у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для аналізу доказів про фактичне прийняття позивачкою спадщини після смерті своєї матері в межах заявленого позову по даній справі. Без вирішення питання про встановлення за таких обставин факту прийняття позивачкою спадщини після смерті своєї матері в судовому порядку, вирішення вимог про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай), а отже і зобов'язання видати на її ім'я сертифіката на право на земельну частку (пай) є передчасним, а тому у задоволенні зазначених позовних вимог в межах заявленого позову слід відмовити, що не позбавляє позивачку права повторно звернутися до суду з позовом, але з необхідним об'ємом позовних вимог для вирішення питання про спадкування після смерті своєї матері.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року, ст.ст.529, 548, 549 ЦК України в редакції 1963р., судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства у Луганській області задовольнити частково.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 20 листопада 2013 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Білокуракинської райдержадміністрації та Лозно - Олександрівської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай ) в порядку спадкування за законом та видачу сертифіката на земельну частку(пай) - відмовити через їх необґрунтованість.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.

Головуючий

Судді