ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.12.2008 Справа№ 25/202-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Прокопенко А.Є. (доповідач),
суддів: Крутовських В.І., Дмитренко А.К.
При секретарі судового засідання Врона С.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Барановська А.С., довіреність №04/734 від 27.10.08, головний юрисконсульт;
Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку “Прем”єрбанк” м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.08р. у справі №25/202-08
за позовом акціонерного комерційного банку “Прем”єрбанк” м. Дніпропетровськ;
до відповідача-1: Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, м. Дніпродзержинськ;
відповідач-2: Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ
про стягнення 60 945 грн. 43 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.08р. у справі 25/202-08 повністю відмовлено в позові акціонерного комерційного банку “Прем`єрбанк” (м. Дніпропетровськ) до Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори (м. Дніпродзержинськ) та Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) про стягнення з державного бюджету України майнової шкоди у розмірі 10945, 43 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., а всього 60 945,43 грн .
Оскаржуючи рішення господарського суду акціонерний комерційний банк “Прем`єрбанк”, м. Дніпропетровськ звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.08р. у справі 25/202-08 та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.
Відповідач-1 (Перша Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, м. Дніпродзержинськ) та відповідач-2 (Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ) відзиви на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, приймаючи до уваги наступне.
12 травня 2006р. АКБ „Прем'єрбанк" (далі - Позивач) подав до Першої Дніпродзержинської нотаріальної контори (далі - Відповідач) претензію № 04/744 від 11.05.06р. в порядку п. 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Претензія була подана у зв'язку із смертю боржника Банку Січевого Г.А. з метою пред'явлення відповідними державними нотаріусами відповідача складеної позивачем вимоги в порядку ч.2 ст. 1281 Цивільного кодексу України, а саме: про відшкодування боргу спадкодавця спадкоємцями, що прийняли спадщину. Претензія також містила клопотання про надання Банку відомостей щодо кола спадкоємців боржника та питомого розміру спадщини, прийнятої кожним з них, для вжиття Банком за необхідності судових заходів стягнення боргу. Сума вимог до спадкоємців боржника була визначена позивачем у загальному розмірі 7733,16грн.
10 липня 2006р. позивач звернувся до відповідача із запитом № 04/1037 про надання відповіді на претензію, але запит був залишений відповідачем без уваги. 24 липня 2007р. (через рік) позивач вдруге звернувся до відповідача з листом № 04/841 з приводу поданої претензії. 10 серпня 2007р. позивачем отримано листа відповідача № 2605 від 04.08.07р., згідно з яким після смерті Січевого Г.А. (12.09.05р.) була заведена спадкова справа №346/2006. Іншої інформації відповідач не надав, тобто, як вбачається, факт спадкування мав місце, але претензію Банку відповідач залишив без виконання.
30 жовтня 2007р. позивач звернувся до керівника відповідача з цього ж приводу з листом № 12/1146 від 30.10.07р., однак відповідачем відповіді надано не було.
В силу ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкоємця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкоємця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Таким чином ст. 1281 ЦК України передбачає обов’язок спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, а не державної нотаріальної контори, крім того з вимогами кредитор може звернутись у встановлений строк до спадкоємців, а не до державної нотаріальної контори.
Як обґрунтовано зазначено господарським судом, діючі норми закону не встановлюють обов’язок державної нотаріальної контори надавати кредитору відповідь щодо повідомлення спадкоємців про наявність вимог кредитора.
Згідно з п.189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.
Про претензію що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину або виконавця заповіту. Як встановлено господарським судом за наявними у справі матеріалами, - позивачем не доведено, що спадкоємці боржника прийняли спадщину, а позивач мав право пред’явити свої вимоги саме спадкоємцям, що прийняли спадщину.
Згідно з ч.1 ст. 116 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність) особи, шкідливий результат такої поведінки, причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою, вину особи, яка заподіяла шкоду.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду щодо відсутності в діях відповідача протиправної поведінки щодо не надання відповіді на претензію позивача, відтак відсутні і інші елементи, які є підставою для настання цивільно-правової відповідальності, враховуючи відсутність підтвердження прийняття спадкоємцями боржника спадщини та можливість пред’явлення спадкоємцям вимог лише у разі прийняття спадщини останніми.
Також господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог по стягненню моральної шкоди враховуючи вищевикладене та за недоведеністю позивачем факту заподіяння особі фізичного болю та страждань або душевних страждань або приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Беручи до уваги зазначене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків господарського суду, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.08р. у справі № 25/202-08 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий А.Є.Прокопенко
Суддя В.І.Крутовських
Суддя А.К.Дмитренко