ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2006 року

м.Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого СЯ.

при секретарі: Мельник І.М.

розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на рішення господарського суду Харківської області від 01 грудня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16 січня 2006 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Проф ЛТД» до ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ВКЦ «Проф ЛТД» звернулося до суду з позовом до ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00013722303/2 від 17 серпня 2005 року на суму 340 грн. та рішення №00013722303/3 від 20 жовтня 2005 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн., посилаючись на те, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті відповідачем з порушенням Конституції України, Законів України «Про систему оподаткування», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 грудня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 січня 2006 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на те, що судом дано правильну правову оцінку обставин у справі.

Заслухавши суддю-доповідача Бим М.Є., перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач має офіційний дозвіл на здійснення діяльності з гральними автоматами, відповідні патенти.

Відповідачем проведена перевірка належного позивачу кіоску з гральним автоматом, за наслідками якої складено акт перевірки від 24.03.2005р №2042/2030128/23-310, на підставі якого прийнято податкове повідомлення -рішення №0001732303/2 від 17.08.2005 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових санкцій) в розмірі 340грн., з посиланням на п.З ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». В рішенні №00013722303/3 від 20.10. 2005 р. відповідач визначає для позивача такі ж самі суми податкового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340 грн. і з тих же підстав, що вказані в повідомленні - рішенні №0001732303/2 від 17.08.2005 р., не відзиваючи і не скасовуючи при цьому зазначене повідомлення - рішення. Таким чином, доведеним є те, що відповідачем двічі застосовано до позивача одні і ті ж самі штрафні санкції, з одних і тих же підстав, що є незаконним.

Відповідачем застосовані до позивача штрафні санкцій визначено як податкове зобов'язання платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Згідно преамбули Закону, України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами» положення цього Закону поширюються лише на штрафні санкції, які справляються з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Однак, підставою для видання оскаржених позивачем податкових повідомлень - рішень були не податкові зобов'язання і не податковий борг, засновані на обов'язкових платежах до бюджетів або державних фондів, а штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які на момент винесення спірних податкових рішень не було визнано в судовому чи адміністративному порядку обґрунтованими і такими що підлягають примусовому виконанню, а також не було визнано платником податку, тому визначення відповідачем в податкових повідомленнях - рішеннях штрафних санкцій як податкового зобов'язання позивача суперечить Законам України «Про систему оподаткування» та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій тао безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 6 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» встановлені конкретні строки переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій для гральних автоматів - починаючи з 01 липня 2005 року.

Відповідачем перевірка застосування позивачем реєстраторів розрахункових операцій проведена 25 березня 2005 року.

Отже, на час проведення відповідачем перевірки встановлений Кабінетом Міністрів України початок терміну застосування реєстраторів розрахункових операцій для гральних автоматів - не настав.

Крім того, діючим «Порядком реєстрації й ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок», затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. №614, не встановлений порядок реєстрації розрахункових операцій для гральних автоматів. Зазначена обставина унеможливлює законне використання цих розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій.

Доводи касаційної скарги вищенаведених висновків суду не спростовують.

Судами           першої          та апеляційної інстанції при ухваленні

судових рішень дано правильну правову оцінку обставин у справі, вірно застосовано норми матеріального, що регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуального права.

Відповідно до ч.і ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 01 грудня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16 січня 2006 року - без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді