ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2014 р. Справа №801/11596/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М.,
секретар судового засідання - Золоткова Г.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1,
третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2
до Сімферопольського районного відділу Головного Управління державної міграційної служби України в АР Крим
про спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Сімферопольського районного відділу Головного Управління державної міграційної служби України в АР Крим про визнання права на реєстрацію в садовому будинку №31 по вул. Сімферопольській в СТ «Садовод» смт. Молодіжне Сімферопольського району, визнання протиправною відмову у реєстрації позивача в будинку та зобов'язання відповідача зареєструвати ОСОБА_1 у даному будинку. Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.03.2013 року позивач звернувся до Сімферопольського районного відділу Головного Управління державної міграційної служби України в АР Крим з заявою про реєстрацію місця проживання в будинку за адресою: АДРЕСА_1 в якій йому було відмовлено з тих підстав, що вказаний будинок є садовим, та не розташований в межах населеного пункту, через що, без переоформлення цільового призначення земельної ділянки та оформлення садового будинку як житлового, реєстрація місця проживання неможлива. Позивач, вважаючи вказану відмову протиправною, звернувся до суду на захист своїх прав та прав своєї родини.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.12.2013 року відкрито провадження по справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2, закінчено підготовче провадження та справу призначено до розгляду.
Позивач, третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 та відповідач у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно, відповідач надіслав заперечення по справі.
Суд, враховуючи ненадання сторонами доказів неможливості участі їх представників у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі представників сторін, враховуючі, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, у тому числі наявні заперечення проти позову, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності не з'явившихся учасників процесу.
Дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 2004 року разом із чоловіком фактично проживає у садовому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та власником
якого є її чоловік - ОСОБА_2, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку ЯЖ №522819 (а.с.7).
Позивач 04.03.2013 року звернувся до Сімферопольського районного відділу Головного Управління державної міграційної служби України в АР Крим з заявою про реєстрацію місця проживання у зазначеному будинку.
Сімферопольським районним відділом Головного Управління державної міграційної служби України в АР Крим 20.03.2013 року, відмовлено в реєстрації, у зв'язку з тим, що земельна ділянка, на якій знаходиться будинок не розташована в межах населеного пункту та має цільове призначення - ведення садівництва, а не будівництво житлового будинку. Також позивачу рекомендовано для вирішення питання реєстрації місця проживання переоформити цільове призначення земельної ділянки та оформити садовий будинок згідно чинного законодавства, як житловий будинок (а.с.6).
Позивач, не погоджуючись із зазначеною відмовою Сімферопольського районного відділу Головного Управління державної міграційної служби України в АР Крим та посилаючись на положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», мотивує свою незгоду тим, що будинок зданий експлуатацію та по всім показникам передбачає проживання в цьому будинку, а тому відмова відповідача є безпідставною.
Статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Разом із тим, статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" визначено, що реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Як вбачається з відповіді Сімферопольського районного відділу Головного Управління державної імміграційної служби України в АР Крим причиною відмови позивачу у реєстрації за місцем проживання, стала відсутність підстав для реєстрації позивача у садовому будинку, який не має статусу житла, а також знаходження земельної ділянки за межами адміністративно-територіальних одиниць. Позивачу рекомендовано для вирішення питання реєстрації місяця проживання за цією адресою спочатку переоформити цільове призначення земельної ділянки, а садовий будинок в установленому законом порядку оформити як жилий.
Згідно з пунктом 1 статті 29 Цивільного Кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, у якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Статтею 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до статті 4 Житлового Кодексу України житловим фондом України є житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України.
Житловий будинок - це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст. 380 ЦК України).
Житлове приміщення - це опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання (Додаток Б ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення).
Таким чином, житловий фонд - це сукупність житлових приміщень незалежно від форм власності: житлових та спеціальних будинків (гуртожитків, будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків, інтернатів при школах і шкіл-інтернатів), квартир (у т. ч. у багатоквартирних житлових будинках), садибних житлових будинків, службових житлових приміщень та інших житлових приміщень у будівлях, придатних для проживання.
Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Держбуду України від 24.05.2001 №127 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773, пунктом 2.4 визначено, що садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання. У межах одного поселення або району можуть передбачатися змішані типи використання земельних ділянок: для відпочинку, ведення садівництва та городництва тощо з будівництвом як дачних, так і садових будинків. На ділянках садових (дачних) будинків можуть бути розміщені також господарські будівлі (у тому числі для утримання домашньої птиці, кролів тощо).
Отже з наведеного можна зробити висновок, що віднесення об'єкта нерухомості до житлового фонду можливе за наявності двох ознак: юридичної та фактичної. Так житловий будинок (приміщення) має бути таким за юридичним статусом (спроектований, побудований, зданий в експлуатацію та зареєстрований саме як житловий). До складу житлового фонду не належать дачі, літні садові будиночки, спортивні та туристичні бази, мотелі, кемпінги, санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, будинки для приїжджих, готелі, й інші будівлі та приміщення, що використовуються для сезонного і тимчасового проживання.
Крім того, житловий будинок (приміщення) має бути придатним для постійного проживання в ньому, а отже відповідати нормам щодо опалення, санітарно-епідеміологічним вимогам, параметрам шуму, вібрації, випромінювання тощо. Придатність житла для проживання визначається шляхом обстеження житлових будинків відповідно до Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 р. N 189 (діє на даний час).
Відносини, пов'язані з використанням під житло приміщень у нежилих будинках, не призначених для постійного проживання громадян (дачах, садових будиночках тощо), регулюються нормами цивільного, а не житлового законодавства, незалежно від їх тривалості.
Відповідно до п.2, п.3, п.4 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати, чи перебувати; місце перебування або місце проживання адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад 6 місяців на рік.
Зазначена позивачем земельна ділянка розташована за межами с. Молодіжне, та не належить до жодної адміністративно-територіальної одиниці.
Згідно з доданим до справи державним актом на земельну ділянку серії ЯЖ №522819 її цільове призначення - ведення садівництва. Землі садових товариств відносяться до земель сільськогосподарського призначення, згідно Українського класифікатора цільового використання земель (УКЦВЗ) код 2.2. - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасу скота.
Таким чином, садовий будинок не є житловим приміщенням, а земельна ділянка має цільове призначення для ведення садівництва, що не відповідає умовам, встановленим законом, для можливої реєстрації місця проживання на неї. Відтак відповідачем цілком обґрунтовано відмовлено позивачу у реєстрації за вказаним місцем проживання, оскільки не може бути зареєстрований громадянин за місцем проживання у нежитловому приміщенні за межами адміністративно-територіальної одиниці.
Отже, правові підстави для реєстрації відповідачем громадянина ОСОБА_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.
Стосовно вимог позивача про визнання протиправною відмову відповідача у реєстрації позивача у зазначеному будинку, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже реалізація прав власника майна в жодному разі не пов'язана з реєстрацією місця проживання в ньому і не залежить від такої реєстрації. Відтак відмова відповідача в реєстрації позивача за вказаним ним місцем проживання ніяким чином не впливає на реалізацію позивачем своїх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі прав позивача на володіння та користування нерухомим майном.
Також, суд вважає необхідним роз'яснити позивачу, що у разі переоформлення ним цільового призначення земельної ділянки та оформлення садового будинку згідно чинного законодавства, як житлового будинку, він не позбавлений права звернутися до відповідного органу із заявою про реєстрацію місця проживання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення обов'язку на Сімферопольський районний відділ Головного Управління державної міграційної служби України в АР Крим по реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовій збір не повертається.
Під час судового засідання, яке відбулось 21.01.2014 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 24.01.2014 року.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кудряшова А.М.