ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2013 р. Справа №801/3560/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

секретар судового засідання - Золоткової Г.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреність від 04.02.2013р.

від відповідача - не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Білогірської районної ради, Криничненської сільської ради, Відділу освіти Білогірської районної державної адміністрації

про визнання бездіяльності противоправною та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Білогірської районної ради, Криничненської сільської ради, Відділу освіти Білогірської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності противоправною та скасування рішення. Позов мотивовано тим, що позивач постійно проживає у приміщенні, яке було надано йому як службове житло у 1994 року. Будівля розташована на території Криничненської сільської ради, офіційно є «колишньою школою-інтернат» та стоїть на балансі відділу освіти Білогірської райдержадміністрації. Рішенням 18-ї сесії 6-го скликання №197 Криничненської сільської ради від 25.04.2012 року «Про прийняття у комунальну власність Криничненської територіальної громади будівлі службової (колишнього інтернату), перебуваючого на балансі відділу освіти, що знаходиться у с.Голованівка, з метою його використання для забезпечення житлом працівників бюджетної сфери» Криничненська сільська рада відмовилась прийняти вказану будівлю у комунальну власність. Відповідно, на думку позивача, неможливо зняти статус службового приміщення на вказане житло та виділити його позивачу та членам його родини, чим порушуються конституційні права позивача на житло.

Під час розгляду справи позивач подав уточнення позовних вимог (а.с. 55), відповідно до яких, не змінюючи суті позовних вимог, просив розглядати справу не про визнання бездіяльності противоправною та скасування рішення, а про визнання протиправним та скасування рішення Криничненської сільської ради та спонукання вчинити дії.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені позовній заяві.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від Білогірської районної ради та Відділу освіти Білогірської районної державної адміністрації в АР Крим у матеріалах справи є письмові заперечення проти позову.

Суд, з урахуванням думки позивача та його представника, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності представників відповідачів, приймаючи до уваги ненадання сторонами доказів неможливості участі їх представників у судовому засіданні з поважних причин, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, у тому числі є заперечення відповідачів проти позову, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представників відповідачів.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач - громадянин України - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 25 серпня 1994 року зареєстрований у АДРЕСА_1, про що свідчить відмітка у паспорті (а.с. 8), а також дані Домової книги (а.с. 9-10).

Рішенням Білогірської районної ради 23-го сесії 6-го скликання № 314 від 28.03.2013 року (а.с. 42-47) затверджений уточнений перелік об'єктів загальної власності територіальних громад Білогірського району, відповідно до якого будівля колишньої школи-інтернату, розташованої за адресою: с. Голованівка, вул. Леніна, буд.41, знаходиться на балансі Відділу освіти Білогірської районної державної адміністрації.

Таким чином, будівля колишньої школи-інтернату розташована на території Криничненської сільської ради, знаходиться на балансі відділу освіти Білогірської райдержадміністрації, повноваження, щодо управління майном належать Білогірської районної раді.

Під час розгляду справи відповідач - Відділ освіти Білогірської районної державної адміністрації заперечував проти позову з підстав наведених у письмових запереченнях (а.с. 40-41), у тому числі пояснив, що немає передбачених законодавством повноважень щодо передачі у комунальну або приватну власність майна, яке знаходиться у нього на балансі, повноваження по управлінню майном має лише його власник - Білогірська районна рада.

Відповідач - Білогірська районна рада у своїх запереченнях (а.с. 33-34) вказав, що не проти передати у комунальну власність Криничненської територіальної громади будівлю колишньої школи-інтернату для подальшого забезпечення житлом працівників бюджетної сфери, але передати будівлю можливо лише при наявності згоди Криничненської сільської ради, а оскільки згоди отримано не було, про що свідчить рішення 18-ї сесії 6-го скликання №197 Криничненської сільської ради від 25.04.2012 року «Про прийняття у комунальну власність Криничненської територіальної громади будівлі службової (колишнього інтернату), перебуваючого на балансі відділу освіти, що знаходиться у с. Голованівка, з метою його використання для забезпечення житлом працівників бюджетної сфери» (а.с. 11), яким Криничненська сільська рада відмовилась прийняти вказану будівлю у комунальну власність.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 6,8 КАС України кожен має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення 18-ї сесії 6-го скликання №197 Криничненської сільської ради від 25.04.2012 року «Про прийняття у комунальну власність Криничненської територіальної громади будівлі службової (колишнього інтернату), перебуваючого на балансі відділу освіти, що знаходиться у с.Голованівка, з метою його використання для забезпечення житлом працівників бюджетної сфери» - це відмова прийняти обґрунтоване та законне рішення у межах наданих повноважень, прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення .

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава декларувала, що створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу у тому числі, придбати житло у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Цивільний кодекс не містить вичерпного переліку приміщень, що можуть використовуватися для проживання фізичних осіб. Так, у статті 29 Цивільного кодексу України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтею 379 Цивільного кодексу України визначено поняття житла. Житлом фізичної особи є не тільки житловий будинок, квартира, а й інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

З іншого боку, житлове приміщення - опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання (Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення. ДБН В.2.2-15-2005. Додаток Б (обов'язковий) Терміни та визначення понять).

Згідно зі статтею 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд).

Позивач отримав житло легально у 1994 році, несе витрати на його утримання. У матеріалах справи є акт обстеження житлових умов (а.с. 57), відповідно до якого умови проживання задовільні, тобто приміщення є жилим.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, що є у комунальній власності територіальних громад сіл. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 124 ЖК України, робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

До теперішнього часу, позивач працює у сфері освіти, є директором школи, розташованій у с. Криничне .

Відповідно до ст. 125 ЖК України, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено:

- осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;

У відповідності зі ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбачених законом.

Згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла.

З іншого боку, статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами місцевого самоврядування у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до ч.1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

В ході судового засідання, яке відбулось 19.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.12.2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення 18-ї сесії 6-го скликання Криничненської сільської ради №197 від 25.04.2012 «Про прийняття у комунальну власність Криничненської територіальної громади будівлі службової (колишнього інтернату), перебуваючого на балансі відділу освіти, що знаходиться у с. Голованівка, з метою його використання для забезпечення житлом працівників бюджетної сфери».

3. Зобов'язати Білогірську району раду передати у комунальну власність Криничненської територіальної громади будівлі службової (колишнього інтернату), перебуваючого на балансі відділу освіти, що знаходиться у с. Голованівка, з метою його використання для забезпечення житлом працівників бюджетної сфери

4. Зобов'язати відповідача Криничненську сільську раду вчинити дії по прийняттю у комунальну власність Криничненської територіальної громади будівлі службової (колишнього інтернату), перебуваючого на балансі відділу освіти, що знаходиться у с. Голованівка та включенню його до Державного житлового фонду.

5. Зобов'язати відповідача Криничненську сільську раду виключити з переліку службових приміщень квартиру за № 1 по вул. Леніна, буд.41-а, у с. Голованівка, Білогірський район, АР Крим, яка розташована у службовій будівлі (колишній інтернату) № 41-а по вул. Леніна у с. Голованівка, Білогірський район, АР Крим.

6. Зобов'язати відповідача Криничненську сільську раду вчинити дії по оформленню в установленому порядку прав користування ОСОБА_1 займаним ним житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, а саме: видати ордер на квартиру за АДРЕСА_1, надати дозвіл на приватизацію квартири за АДРЕСА_1.

7. Зобов'язати відповідачів - Криничненську сільську раду, Білогірську району раду, Відділ освіти Білогірської районної державної адміністрації в АРК надати у місячний термін звіт про виконання судового рішення.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.