перша інстанція
справа №763/7079/13
провадження 2/763/4236/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2013 року Гагарінський районний суд м. Севастополя
у складі:
головуючого - судді Євдокімова І.А.
при секретарі Білан К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Севастопольського міського відділення №4548, третя особа ОСОБА_2, Відділ державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, суд -
ВСТАНОВИВ:
20 травня 2013 року позивачка звернулася до Ленінського районного суду м. Севастополя з вищеназваною позовною заявою.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя 27 серпня 2013 року вищевказана цивільна права була направлена по підсудності відповідно до ст. 109 ч.1 п.2 ЦПК України на розгляд до Гагарінського районного суду м. Севастополя, яка надійшла до суду відповідно до штампу 02.10.2013 р.
В обґрунтування свої позовних вимог посилається на те, що 23.07.2007 року між нею та Банком був укладений кредитний договір №127, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 210000,00 гривень. Також в забезпечення позовних вимог 23.05.2007 р. між Банком та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого в іпотеку банку було передана квартира АДРЕСА_1. При укладені вищевказаних договорів, відповідачем були порушені її права як споживача, не була надана інформація про орієнтовній сукупності вартості кредиту та вартості супутніх послуг, що передбачає ЗУ «Про захист прав споживачів». Просить суд визнати кредитний договір та іпотечний договір від 23.05.2007 р. недійсним.
У судове засідання позивачка не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Про причини не з'явлення суду не надала.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві. Нез'явлення представника позивача після перерві у судовому засіданні 24.12.2013 р. суд визнає не поважною, про час та місце судового засідання представник позивача - Іванова Н.А. була повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи, що представник позивача дала пояснення, суд вважає за можливим закінчити розгляд справи.
Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, вважає, що норми матеріального права, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог у частині підстав для визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, не можуть бути прийняти судом. Пояснив, що Постанова правління НБУ від 10.05.2007 р. №168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупності вартості кредиту» та ЗУ «Про захист прав споживачів» набрали чинності після 23.07.2007 р. Також, позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих, що банк вів в оману відносно обставин, яки мають істотне значення.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні з наступних підстав.
Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.57 ЦПК України докази встановлюються на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У судовому засіданні встановлено, 23.05.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Ощадний банк України» був укладений Кредитний договір №127, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 210000,00 гривень, зі строком повернення до 22.05.2007 р., на умовах терміновості. Кредит був наданий з оплатою 18,00% річних щомісячно.
В забезпечення кредитних зобов'язань 23.05.2007 року між ВАТ «Ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстровим номером 2866, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 надала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачу.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитних зобов'язань. ВАТ «Ощадний банк України» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по кредитному договору, шляхом звернення стягнення предмета іпотеки.
Заочним рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22 червня 2011 року позовні вимоги ВАТ «Ощадний банк України» задоволені. Рішення суду набрало чинності.
01.02.2013 р. ВДВС Гагарінського РУЮ м. Севастополя винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа №2-536/11.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України).
Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст. 251 та ч.2 ст. 252 ЦК України).
Зокрема, ч. 3 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність встановлюються тривалістю 5 років до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Судом встановлено, що згідно штампу на позовної заяві, позивачка звернулася до суду 20.05.2013 р., тобто з пропуском позовної давності.
Також суд зазначає, що третьою особою ОСОБА_2 не заявлено самостійних вимог щодо визнання Іпотечного договору недійсним.
Відповідно до п.20 Постанови №9 Пленуму ВС України від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачкою суду не надано жодного доказу, підтверджуюче умисне ведення відповідачем в оману відносно обставин, яки мають істотне значення.
За таких обставин суд вважає, позивні вимоги не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.252-255,258,261 ЦК України, Постанова №9 Пленуму ВС України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.10, 60, 88, 179, 212, 214, 224 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Севастопольського міського відділення №4548 про визнання кредитного договору №127 від 23 травня 2007 року та іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ "Державний ощадний банк України" від 23 травня 2007 року - недійсними - відмовити
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-денний строк апеляційній скарги з дня проголошення рішення, а якщо особа яка оскаржує рішення не була присутня у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, протягом десяті днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Гагарінського
районного суду м. Севастополя І.А. Євдокімова