перша інстанція
справа №2702/11472/12
провадження 2/763/115/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2014 року Гагарінський районний суд м. Севастополя
у складі:
головуючого-судді Євдокімової І.А.
при секретарі Білан К.В.
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісно нажитого майна подружжя та визнання порядку користування майном, суд -
ВСТАНОВИВ:
12 грудня 2012 року позивачка звернулася до суду з вищеназваною позовною заявою, яку у подальшому уточнила у порядку ст. 31 ЦПК України. Так в обґрунтування своїх позовних вимог, посилається на те, що з 18.07.1998 р. вона перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. В 1999 року вони на сумісні грошові кошти придбали для сумісного проживання квартиру АДРЕСА_1. Просить суд провести розподіл сумісно нажитого майна, визнав за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивачка змінені позовні вимоги підтримала, просила в частині розподілу спірної квартири, при цьому просила залишити у загальному користуванні ванну кімнату, два санвузла, кухню, коридор, прихожу. Також просила стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.
Представники позивачки змінені позовні вимоги підтримали та пояснили, що сторони проживали сумісно з 1996 року, а 18.07.1998 р. вони зареєстрували шлюб. 23.06.1999 р. вони на сумісні грошові кошти придбали квартиру АДРЕСА_1. Позивачка постійно проживала у спірної квартирі з 1998 року, сплачували комунальні послуги, займалася ремонтом, так як відповідач більший час знаходився у командировці у Греції. Відповідно до ст.22КоБС України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що майно нажите подружжям у період шлюбу є їх сумісною власністю. Вважає доводи відповідача, що платником по договору виступав ПП ТК «Діалог» в особі ОСОБА_3 не можливо прийняти до уваги, так як відповідачем не надано доказів, що гроші за спірну квартиру оплачувались ПП «Діалог», також не надано доказів, що відповідач оплатив грошові кошти за спірну квартиру одноосібно; не надано доказів підтверджуючих про боргові зобов'язання ПП «Діалог» перед ОСОБА_2 Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні просила суд у задоволені позовних вимог відмовити, так як вважає, що позивачкою не підтверджено що спірна квартира була придбана на сумісні грошові кошти подружжя, так як договір на будівництво квартири був укладений 15.01.1997 р. ЗАТ «Севастопольстрой» та ОСОБА_2 при цьому платником виступав ПП «Діалог» в особі ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_3 був повинен ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 30000,00 доларів США. ОСОБА_3 оплатив борг квартирою за рахунок ПП «Діалог». Відповідач не заперечує, що позивачка продала свою квартиру, проте вважає вкладення цих грошей в придбання квартири позивачкою не доказаними.
Суд вислухавши позивачку, представників позивачки, представника відповідача, свідка, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.57 ЦПК України докази встановлюються на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 липня 1998 року, що підтверджується свідоцтва про укладення шлюбу (а.6).
Судом також встановлено, що під час шлюбу подружжя було набуто сумісне майно, а саме квартира АДРЕСА_1.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме копією Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 21.06.1999 р., на підставі якого ОСОБА_2 на праві приватної власності належить вищевказана квартира.
15.01.1997 р. між ЗАТ «Севастопольстрой» та ОСОБА_2, платником виступає ПП ТК «Діалог» в особі ОСОБА_3, був укладений договору №1 про пайове будівництво, відповідно до якого ЗАТ «Севастопольстрой» зобов'язався після закінчення будівництва та здачі в експлуатацію будинку, надати ОСОБА_2 належний йому пай - 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до акут прийому-передачі про закінчення будівництва 3-х кімнатної квартири по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 від ЗАТ «Севастопольстрой» від 20.08.1998 р., відповідно до якого пайовик в особі ОСОБА_2 отримує виділену йому замовником в особі ЗАТ «Севастопольстрой» квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 94,81 кв.м.
Відповідно до фінансової довідки ЗАТ «Севастопольстрой» від 20.08.1998 р., ОСОБА_2 відповідно до договору №1 від 15.01.1997 р. повністю проведене фінансування будівництва 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 у розмірі 41893,00 гривень.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, яке подружжя придбало у шлюбі, належить дружині й чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав через поважну причину (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що будь-яка річ, придбана за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 своєї постанови від 21.12.2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Згідно зі ст.ст. 59,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказуваннями, та не може ґрунтуватися на припущеннях, оскільки відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.
Суд не може прийняти до уваги нотаріально засвідчену заяву як свідка ОСОБА_3, так як у судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, судом не був попереджений як свідок про кримінальну відповідальність.
У судовому засіданні у якості свідка був допитаний ОСОБА_4 , яка пояснила, що вона є подругою ОСОБА_1, яку вона знає більш 20 років. Знає, що у ОСОБА_1 була «хрущевка», яку вона продала коли проживала з ОСОБА_2 для придбання квартири для сумісного проживання, також батько ОСОБА_5. дав на придбання квартири 7000,00 доларів США. Також додала, що з червня 2013 року ОСОБА_1 не проживає у квартирі по АДРЕСА_1.
За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем, представником відповідача суду не надано жодного доказу, підтверджуючого, що у ОСОБА_3 були грошові зобов'язання перед ОСОБА_2, та тій факт, що ПП ТК «Діалог» розраховуюся перед ОСОБА_2 за грошові зобов'язання ОСОБА_3
Задовольняючи позовні вимоги позивачки суд виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 була продана сторонами в інтересах сім'ї з метою поліпшення житлових умов в період шлюбу, для введення сумісного господарства та єдиного бюджету сім'ї.
Судом встановлено, що спірний вищевказане майно придбано під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, пояснення свідка, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача сплачений при подачі позову судовій збір у розмірі 3441,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 24, 60,70 104, 105, 112 СК України, постанови від 21.12.2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.10, 60, 88, 179, 212, 214, 224 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1
Встановити порядок користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1
- виділіть в користування ОСОБА_1 кімнату жилою площею 15,1 кв.м. та кімнату жилою площею 11,5 кв.м.
- виділіть в користування ОСОБА_2 кімнату жилою площею 28,8 кв.м.
Залишити у загальному користуванні 2 санвузла, кухню, коридор, прихожу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3441,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-денний строк апеляційній скарги з дня проголошення рішення, а якщо особа яка оскаржує рішення не була присутня у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, протягом десяті днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Гагарінського
районного суду м. Севастополя І.А. Євдокімова