СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Справа № 5002-22/930-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Борисової Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився, Головне управління капітального будівництва при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим;

відповідача - Кулагін Е.В., представник, довіреність № 319 від 14.07.2013;

прокурора - Махіня В.В., прокурор відділу прокуратури міста Севастополя, посвідчення № 015753 від 21.03.2013,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідроспецбуд" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 18 липня 2013 року у справі № 5002-22/930-2012

за позовом Заступника прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, Сімферополь, 95011)

в інтересах держави в особі Головного управління капітального будівництва при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 17, Сімферополь, 95000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідроспецбуд" (пр. Перемоги, 12, Сімферополь, 95022)

про стягнення 2677276,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Сімферополя звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління капітального будівництва при Раді міністрів Автономної Республіки Крим про стягнення 2677276,74 грн.

Позовні вимоги заступника прокурора мотивовані тим, що відповідачем порушені зобов`язання за договором про закупівлю робіт за державні кошти №46/302/070 від 21.06.2011 в частині використання отриманого авансу впродовж трьох місяців, у зв'язку з чим у відповідача виник обов`язок повернути кошти.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 18 липня 2013 року у справі №5002-22/930-2012 позов заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Головного управління капітального будівництва при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим задоволено частково:

- стягнуто на користь Головного управління капітального будівництва при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим заборгованість у розмірі 801763,93 грн., пеню у розмірі 22583,71 грн., 3% річних у розмірі 8698,59 грн., витрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції у розмірі 3604,13 грн.;

- у задоволені позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 1772526,96 грн., пені у розмірі 48778,13 грн., 3% річних у розмірі 19231,21 грн. відмовлено;

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Судова експерта палата" 15018,50 грн. за проведення судової експертизи;

- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

При винесенні рішення в частині задоволення позовних вимог суд керувався тим, що сума невикористаного авансу протягом трьох місяців в розмірі 801763,93 грн. підтверджується висновком судової експертизи. Стягнуті штрафні санкції розраховані судом виходячи з розміру задоволених вимог. Щодо вимог, по яких було відмовлено, суд керувався тим, що оскільки сума заборгованості підтверджена частково, решта коштів була освоєна відповідачем відповідно до умов договору, тому стягнення суми основного боргу у розмірі 1772526,96 грн., пені у розмірі 48778,13 грн. та 3% річних у розмірі 19231,21 грн. задоволенню не підлягає.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьгідроспецбуд" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що сума в розмірі 801763,93 грн. була витрачена відповідачем на придбання будівельних матеріалів для виконання укладеного між сторонами договору, що підтверджується висновком судової експертизи, тому не може бути повернута позивачу.

Ухвалою Cевастопольського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2013 року відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідроспецбуд" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Волкова К.В., суддів Гонтаря В.І., Черткової І.В. та призначена до розгляду.

Склад колегії суддів з розгляду даної скарги неодноразово змінювався з поважних причин.

Розпорядженням від 28 січня 2014 року суддю Волкова К.В. замінено на суддю Рибіну С.А., склад колегії визначено: головуючий суддя Рибіна С.А., судді Борисова Ю.В., Гонтар В.І., розгляд справи почато спочатку.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, вважав рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Головне управління капітального будівництва при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечило, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлено відповідно до приписів чинного законодавства. До початку судового засідання позивач надіслав клопотання про розгляд справи у відсутності свого представника, за наявними у матеріалах справи доказами, враховуючи їх письмові пояснення.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

21 червня 2011 року між Головним управлінням капітального будівництва при Раді міністрів Автономної Республіки Крим (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південьгідроспецбуд" (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти №46/302/070 (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати роботи на об'єкті "Будівництво ДУЗ у мікрорайоні № 2 Челноковського масиву міста Феодосія", а замовник - своєчасно здійснити прийом виконаних робіт та оплатити вартість виконаних робіт у межах фактичного фінансування на умовах Договору.

Розділом 4 Договору сторони визначили порядок розрахунків, відповідно до якого розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення рахунку, у вигляді проміжних і остаточних, а також авансових (не більше 30% від вартості робіт на поточний рік) платежів, в межах фактичного фінансування.

Використання авансу 2011 року допускається протягом трьох місяців після одержання авансу. Після закінчення зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Остаточний розрахунок проводиться з відстроченням платежу до 7 днів після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт (пункт 4.2. Договору).

Договір діє з моменту підписання до виконання сторонами своїх обов'язків (пункт 10.1 Договору).

01 липня 2011 року позивачем було перераховано аванс в розмірі 4485900,00 грн. Протягом 3 місячного строку з моменту отримання авансу відповідачем надані позивачеві належні докази використання авансу на суму 1911519,11 грн.

В результаті ненадання підрядником у повному обсязі документів, які підтверджують використання авансу в сумі 4485900,00 грн. протягом трьохмісячного строку згідно умов Договору, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 2574380,89 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про сплату боргу та нарахованих на неї штрафних санкцій.

Господарський суд Автономної Республіки Крим позовні вимоги задовольнив частково.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

У відповідності до вимог статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про закупівлю робіт за державні кошти №46/302/070 від 21 червня 2011 року.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2012 по справі було призначено судову економічну експертизу. На вирішення експерта поставлені також певні питання прокурора та позивача.

Висновком судової економічної експертизи № 135-15/05 від 16.05.2013 (з урахуванням письмових пояснень експерта від 12.07.2013 № 707-07/13) підтверджено використання отриманого авансу в повному обсязі, однак зазначається, що в межах встановленого Договором тримісячного строку освоєно лише 3684136,07 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед Головним управлінням капітального будівництва при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 46/302/070 від 21.06.2011 складає 801763,93 грн.

Дослідивши висновки суду щодо правильності експертизи та її висновків, які містяться в рішенні господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2013 року, судова колегія вважає, що вони є вірними та обгрунтованими.

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з використання авансу 2011 року протягом трьох місяців після його одержання, строк повернення якого сплив 03.10.2011, встановлений судом та підтверджується матеріалами справи.

Оскільки сума не освоєного авансу відповідача в розмірі 801763,93 грн. підтверджується матеріалами справи та висновком експерта, судова колегія визнає вірним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості.

Частиною першою статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, обчисленої від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Беручи до уваги, що санкція у вигляді пені передбачена умовами укладеного між сторонами Договору, однак вона розрахована від всієї суми заборгованості, заявленої позивачем, судова колегія вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 71361,84 грн. правомірно частково задоволена судом першої інстанції в розмірі 22583,71 грн. (рахунок перевірений судовою колегією та є вірним), тому суд правомірно відмовив в частині стягнення пені в розмірі 48778,13 грн.

З огляду на положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 27929,80 грн. правомірно частково задоволені господарським судом, виходячи з розміру задоволених вимог за основною заборгованістю. Рахунок перевірений судовою колегією та є вірним, тому суд правомірно відмовив в частині стягнення 3% річних в розмірі 19231,21 грн.

Інфляційне відшкодування, розрахунок якого зроблений позивачем, не перевищує суму, яка розрахована судом першої інстанції згідно норм чинного законодавства, відтак правомірно стягнуто в повному обсязі.

За таких обставин, судова колегія визнала вірним висновок суду про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 836650,36 грн.

Дослідивши доводи заявника, які викладені в апеляційних скаргах, судова колегія зазначає, що вони не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, з наступних підстав.

Довід щодо неможливості повернення суми в розмірі 801763,93 грн. у зв`язку з її витрачанням на придбання будівельних матеріалів не приймається судовою колегією до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 Договору використання авансу 2011 року допускається протягом трьох місяців після одержання авансу. Після закінчення зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Як зазначалось вище, використання суми авансу в розмірі 801763,93 грн. у тримісячний строк не підтверджуються належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач не має, а тому не надав суду доказів того, що придбання ним будівельних матеріалів на суму 801763,93 грн. поза межами встановленого Договором строку використання авансу погоджено позивачем, або є наслідком обставин, які позбавляють відповідача від виконання зобо`язань щодо повернення не освоєного протягом трьох місяців авансу за Договором.

Відтак, доводи апеляційної скарги судова колегія визнає необґрунтованими.

Приймаючи до уваги положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України та часткове задоволення позовних вимог, судом вірно здійснений розподіл судових витрат та стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 16733,06 грн. та 15018,50 грн. за проведення судової експертизи.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України. Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідроспецбуд" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідроспецбуд" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2013 року у справі № 5002-22/930-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді Ю.В. Борисова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Заступник прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, Сімферополь, 95011).

2. Головне управління капітального будівництва при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 17, Сімферополь, 95000).

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьгідроспецбуд" (пр. Перемоги, 12, Сімферополь, 95022).