КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 676/779/13-ц

Провадження № 22-ц/792/2304/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

головуючого - судді Баса О.Г.

суддів Заїки В.М., Грох Л.М.,

при секретарі Терлич А.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на ? частину спільного майна подружжя, а саме: на ? частину садового будинку в АДРЕСА_1 та на ? частину земельної ділянки для садівництва площею 0,1195 га, що розташована в АДРЕСА_1 Посилалася на те, що у період перебування у шлюбі (з серпня 1983 року по січень 2006 року) сторони придбали садовий будинок в садовому товаристві „Зоря", який розташований на земельній ділянці для садівництва площею 0,1195 га, яка була передана відповідачу рішенням Жванецької сільської ради від 12.09.2003 року № 7/5 та на його ім'я 16.09.2003 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

В ході розгляду справи, збільшивши позовні вимоги, позивач просила також стягнути 3470 грн. відшкодування витрат членських внесків до садового товариства за 2012 рік та понесені нею витрати, пов'язані з ремонтом дачі в сумі 4975,26 грн.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 19 вересня 2013 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину садового будинку в АДРЕСА_1. Вирішено питання про судовий збір. В решті позову відмовлено.

На зазначене рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просив його скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове, яким відмовити у позові у повному обсязі.

Суд не врахував, що вимога позивача про виділення їй ? частини садового будинку та земельної ділянки є безпідставною, оскільки кошти, сплачені ним за договором купівлі-продажу садового будинку були його власністю як подаровані йому матір'ю за письмовим договором дарування напередодні укладення договору купівлі-продажу будинку.

В засідання апеляційного суду апелянт не з'явився, при цьому він належно повідомлений про розгляд справи відповідно до ч.5 ст. 76 ЦПК України, оскільки судова повістка вручена його представникові.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, письмовою заявою просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну та розглянути справу за її відсутності.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

У відповідності до ст. ст. 60, 61 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтями 69, 70, 71 цього ж кодексу передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Аналогічні норми містять ст.ст. 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який діяв на момент придбання відповідачем спірного садового будинку.

Суд першої інстанції вірно встановив, що сторони 21.08.1983 року зареєстрували шлюб, який було розірвано 27.01.2006 року. 25 червня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 придбав садовий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1. На підставі рішення Жванецької сільської ради від 12.09.2003 року № 7/5, яким ОСОБА_1 передано у приватну власність для садівництва дві земельні ділянки площею 0,0584 га та 0,0610 га (загальною площею 0,1195 га), що розташовані на території АДРЕСА_1, 16.09.2003 року на його ім'я видано державний акт № 503 на право власності на вказані земельні ділянки.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.

Задовольняючи позов в частині визнання за відповідачем права власності на ? частину садового будинку, суд правомірно виходив з того, що оскільки це майно було придбане відповідачем у період перебування в шлюбі з позивачем, то воно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а відтак позивач має право на ? частину майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірний садовий будинок не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки сплачені кошти за договором купівлі-продажу будинку були особистою власністю відповідача як подаровані матір'ю за договором від 24.06.2003 року, є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 244 ЦК України 1963 року, чинного на час укладення вказаного договору дарування від 24.06.2003 року, договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців, повинен бути нотаріально посвідчений.

Статтею 1 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року визначено, що до валютних цінностей відноситься і валюта України.

Враховуючи наведені норми, договір дарування грошових коштів, укладений між відповідачем та його матір'ю, підлягав нотаріальному посвідченню. Недотримання вказаних вимог закону свідчить про нікчемність цього правочину та недопустимість письмового договору дарування від 24.06.2003 року як доказу у справі на підтвердження отримання в дарунок відповідачем коштів, за які ним придбано садовий будинок.

Крім того, посилання у вказаному договорі на ст. 722 ЦК України, що діє з 01 січня 2004 року, дає підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності даних щодо дати складання цього договору.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.М.Грох

_______________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Стельмах Д.В. Провадження № 22-ц/792/2304/13

Доповідач -Грох Л.М. Категорія № 46