Справа № 117/1764/13-ц
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2014 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Петрової Ю.В.
за участю: секретаря - Тріфонової С.О.
заявниці - ОСОБА_1
заінтересованої особи - ОСОБА_2
представника
заінтересованої особи - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи Совєтська Державна нотаріальна контора АР Крим, ОСОБА_2,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_4 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, з 1983 року на час відкриття спадщини 2 червня 2000 року.
Заява мотивована тим, що з 1983 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 заявниця перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_4, з яким проживала за адресою: АДРЕСА_1, вела спільне господарство та розпоряджалася спільним майном.
Проте за життя ОСОБА_4 не встиг здати цей будинок в експлуатацію та оформити технічну документацію. У серпні 2000 року посадові особи державної комісії з прийому в експлуатацію житлових об'єктів у смт. Совєтський склали завідомо неправдивий акт прийому і експлуатації житлових об'єктів, який було затверджено рішенням виконкому Совєтської селищної ради18 жовтня 2000 року. За даним фактом було порушено кримінальну справу. Проведеним прокуратурою Совєтського району АР Крим досудовим слідством було встановлено спільне проживання заявниці ОСОБА_1 з ОСОБА_4 на час його смерті, вона визнана цивільним позивачем за постановою слідчого прокуратури від 08 липня 2004 року.
Спадкову справу після смерті ОСОБА_4 було відкрито Совєтською ДНК АР Крим 03 червня 2000 року. Вказуючи, що вона постійно проживала зі спадкодавцем за місцем його реєстрації, а тому має право на спадкування за законом як спадкоємець першої черги, у зв'язку з чим звернулася до Совєтської ДНК АР Крим із відповідною заявою 20 липня 2000 року. Проте нотаріусом Совєтського району АР Крим ОСОБА_5 від 21 червня 2000 року винесено постанову про відмову у здійсненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину, вмотивовану тим, що заявниця не зареєструвала шлюб із спадкодавцем, заповіту складено не було.
Вважає, оскільки юридичний факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем встановлений в законному порядку за рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 29 січня 2002 року, вона не пропустила строки звернення із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець першої черги.
Вважаючи факт спільного проживання доведеним просить заяву задовольнити.
Ухвалою суду від 21 січня 2014 року до участі у справі в якості заінтересованої особи залучено ОСОБА_2.
Заінтересована особа Совєтська ДНК АР Крим явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, надала на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутністю їх представника.
За таких обставин, суд, з урахуванням думки осіб, які приймають участь у справі, вважає за можливе на підставі ст.ст. 158, 169 ЦПК України провести судовий розгляд за відсутністю уповноваженого представника заінтересованої особи.
Заявниця ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги заяви підтримала, у тому числі вказувала, що встановлення даного факту їй необхідне для отримання спадщини.
Заінтересована особа ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви, надали письмові заперечення та просили залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, вивчивши обставини цивільної справи суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.
За положеннями чч. 1, 3 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.
Відповідно до роз'яснення, яке міститься у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК України).
Як вбачається з відповіді Совєтської ДНК АР Крим від 16 січня 2014 року на запит суду, у Совєтській ДНК АР Крим 08 червня 2000 року зареєстрована спадкова справа № 219/2000р. до майна ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 38).
З дослідженої у судовому засіданні копії спадкової справи, яка надана Совєтською ДНК АР Крим на запит суду, вбачається що із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори у тому числі звернулася ОСОБА_2, яка вважає себе спадкоємицею за законом оскільки є дочкою померлого ОСОБА_4 (а.с. 40).
При цьому судом не приймається до уваги в якості доказу Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкової справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкодавця ОСОБА_4 (а.с. 39), оскільки на думку суду нотаріальною конторою зазначена довідка надана на запит суду помилково до копії спадкової справи № 219/2000р. до майна ОСОБА_4, оскільки зазначений документ містить у собі відомості про іншу особу-спадкодавця ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5.
Отже, звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 зазначила мету, з якою просила встановити факт постійного проживання із ОСОБА_4 - необхідність отримати нею спадщини після його смерті, про що також вказувала у судовому засіданні.
Під час розгляду справи судом встановлено, що встановлення факту постійного проживання заявниця пов'язує з наступним вирішенням спору про право власності на будинок, який було нажито за період такого проживання.
Отже, аналіз встановлених судом обставин дає підстави для висновку, що в даному випадку виник спір про право на спадщину, що є підставою для залишення заяви без розгляду.
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України від 26 жовтня 2011 року у справі № 6-8929св10.
Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду справи про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
У зв'язку з викладеним заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 6 ст. 235 ЦПК України.
При цьому, заявниці належить роз'яснити, що відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України, що вона має право звернутися до суду на загальних підставах у порядку позовного провадження.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору підлягає поверненню заявниці.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 169, 234, 235, 209, 210 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Роз'яснити заявниці її право на звернення до суду на загальних підставах.
Зобов'язати фінансовий орган - Управління Державної казначейської служби України у Совєтському районі Автономної Республіки Крим повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Совєтським РВ ГУ МВС України в АР Крим від 28 лютого 2001 року), ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженці м. Грозний Чечено-Інгушетії, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір у сумі 114 (Сто чотирнадцять) гривень 70 копійок, сплачений нею 18 грудня 2013 року відповідно до квитанції № 22574.133.1 на розрахунковий рахунок 31211206700290, отримувач: Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим, код отримувача: 37590738, банк отримувача: ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь, МФО: 824026, призначення платежу: Суд.збір ОСОБА_1; Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим, код ЄДРПОУ 37590738.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Ю.В. Петрова