Справа № 113/1508/13-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2014 року Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого - судді - Климової Г.М.

за участю секретаря - Лисенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Первомайське, Первомайського району, АРК, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 28.12.2007 року, яка станом на 31.10.2013 року складає 14518,93 гривень і складається з наступного: 4796,78 грн. - заборгованість за кредитом; 5658,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2896,02грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина), 667,57 грн. - штраф (процентна складова). Банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття відповідачу карткового рахунку з лімітом в сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Також позивач просив стягнути судові витрати з відповідача, які складаються з судового збору у сумі 229,40 грн.

Представник позивача - Ачкінадзе А.А., що діє на підставі довіреності, в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву з проханням розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, місто та час розгляду справи сповіщений належно за адресою його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 5 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (частина 1 статті 11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 статті 10, статтею 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Згідно частини 2 статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Судом встановлено, що 28.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №б/н у вигляді відкриття карткового рахунку з лімітом в сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним та банком Договір, що підтверджується відповідним підписом у заяві.

Відповідно до пункту 5.3 «умов та правил надання банківських послуг», строк та порядок погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картками з встановленим Мінімальним обов'язковим платежем, наведений у пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною часткою договору. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами та частку заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 5.4 «умов та правил надання банківських послуг», строк погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картками без встановленого Мінімального обов'язкового платежу проводиться в наступному порядку: строк погашення процентів - щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту - в повному обсязі не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці в полі MONTH.

Згідно Тарифів мінімальний щомісячний платіж становить 7% від суми заборгованості.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у сумах, передбачених кредитним договором.

У відповідності до умов кредитного договору та його складових Тарифів та Правил, відповідач починаючи з 11.03.2008 року по 28.02.2009 року сплачував грошові кошти на погашення заборгованості, при цьому зобов'язання з погашення заборгованості виконав частково.

Таким чином, починаючи з березня 2009 року відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань припинив щомісячну сплату ОМП на погашення заборгованості.

Згідно з положенням статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавец) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями статті 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Правовим висновком Верховного Суду України від 06.11.2013 року, зробленим за результатом розгляду справи № 6-116цс13, предметом якої був спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором встановлене наступне.

Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення заборгованості повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Відповідно до положень статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки у даному кредитному договорі не передбачено графік погашення заборгованості, то перебіг позовної давності почався з моменту порушення строку його погашення з 03.03.2009 року і сплив 03.03.2012 року.

Згідно з пунктом 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Пунктом 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку.

Таким чином, з оглядом на викладене, оскільки 19.11.2013 року позивач звернувся з позовними вимогами, строк давності яких минув, у задоволенні позову має бути відмовлено.

На підставі статті 11, 252-253, 257, 261, 525-526, 1048-1049, 1054 Цивільного кодексу України, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись статтями 10-11, 60, 197, 209, 212-215, 224-226, 292, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у зв'язку з тим, що строк позовної давності сплив.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку через Первомайський районний суд АРК шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: