ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"03" грудня 2008 р. |
справа № 5020-11/415 |
За позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське АТП 14369” (99001 м. Севастополь, вул. Паршина,6)
про заборону здійснення дій про порушення корпоративних прав акціонерів ВАТ “Севастопольське АТП -14369,
Суддя Дмитрієв В.Є.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1 -не з'явився;
від позивача ОСОБА_2 -не з'явився;
від позивача ОСОБА_3 -не з'явився;
від відповідача -не з'явився;
СУТЬ СПОРУ:
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про заборону здійснювати дії про порушення корпоративних прав акціонерів ВАТ “Севастопольське АТП -14369.
У судове засідання представники позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 не з'явилися, про час дату та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно, надали до суду клопотання про відкладення справи у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів та залучення адвоката. В клопотанні позивачі не вказують які саме додаткові докази вони вважають за необхідне надати до суду, та які факти або доводи вони підтверджують, у зв'язку з чим заявлене клопотання є необґрунтованим, та суд не знаходить підстав для задоволення заявленого клопотання.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час дату та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -
в с т а н о в и в:
Позивачі є власниками акцій ВАТ „Севастопольське АТП-14369” та у сукупності володіють 498548 акціями, що складає 48% від Статутного капіталу акціонерного товариства.
Позивачі вважають, що правління ВАТ „Севастопольське АТП-14369” здійснює реалізацію активів товариства, або може здійснювати реалізацію активів у майбутньому. Жодних доказів здійснення дій щодо укладення угод з боку правління ВАТ „Севастопольське АТП-14369” позивачами не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно зі ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України Господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ч. 1ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 85 Господарського кодексу України, господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески, продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства, доходів, одержаних від господарської діяльності товариства, іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.
Акціонери не є власниками майна акціонерних товариств, акціями яких вони володіють. Акціонери є власниками корпоративних прав, які відповідно до ст.. 167 Господарського кодексу України включать правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Тобто позивачі є лише власниками акцій, та мають право на участь в управлінні ВАТ „Севастопольське АТП-14369” лише в порядку, передбаченим статутом та законом. Згідно статуту органами управління відповідача є загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління та ревізійна комісія, які і мають право розпоряджатися власністю товариства в порядку передбаченим статутом. Тобто лише беручи участь у роботі або формуванні зазначених органів акціонер реалізує власні права з управління. Акціонер є власником акцій, а не майна товариства.
Вимога щодо заборони відповідачу здійснювати дії щодо реалізації прав власника майна є втручанням у господарську діяльність товариства, та прямим порушенням вимог вищевказаних норм права.
Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки позивачами не надано доказів, в обґрунтування власних вимог та їх позовні вимоги не засновані на законі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
Суддя В.Є.Дмитрієв
РОЗСИЛКА:
1. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1),
2. ОСОБА_2 (АДРЕСА_2),
3. ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)
4. ВАТ “Севастопольське АТП 14369” (99001 м. Севастополь, вул. Паршина,6)
5. Справа