05.02.2014
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Провадження № 11сс/797/25/14 Головуючий у першій інстанції Казаков В.В.
Категорія: арешт майна Доповідач в апеляційної інстанції Батрак В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Батрака В.В.,
суддів - Мудрової Є.Ю., Юненка М.О.,
за участю секретаря - Малахової Н.В.,
прокурора - Єрмолаєва Д.А.,
захисника - адвоката ОСОБА_4,
підозрюваної - ОСОБА_5,
представника потерпілого - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду міста Севастополя матеріали клопотання слідчого ВР ЗССД СУ УМВС України в місті Севастополі Цалка О.К. про арешт майна підозрюваної ОСОБА_5, з апеляційною скаргою останньої на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду міста Севастополя від 24 січня 2014 року,
ВСТАНОВИЛА:
Слідчий ВР ЗССД СУ УМВС України місті Севастополі Цалко О.К. звернувся до Ленінського районного суду міста Севастополя з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_5, а саме належний їй рахунок НОМЕР_1 (платіжна картка НОМЕР_2), відкритий у ПАТ «Приват Банк», та на всі грошові кошти, що знаходяться на вказаному рахунку, а також заборонити ОСОБА_5 та усім довіреним особам розпоряджатись, використовувати вказаний рахунок та грошові кошти, знімати, перераховувати та в інший спосіб відчуждати грошові кошті що знаходяться на рахунку, без обмеження можливості зарахування коштів на вказаний рахунок.
Вимоги про задоволення клопотання старший слідчий мотивував тим, що 23 січня 2014 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки державним інтересам; складанні, видачі службовою особою неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, а також наявністю цивільного позову КУ «Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В.Луначарського» до ОСОБА_5 на суму 614.939 гривень 26 копійок, фактом перерахування КУ «Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В.Луначарського» на користь ОСОБА_5 грошових коштів на загальну суму 47.160 гривень по виконавчому документу та заявою ОСОБА_5 щодо перерахування цих коштів на її рахунок НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «Приват Банк».
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Севастополя від 24 січня 2014 року клопотання слідчого задоволено у повному обсязі, накладено арешт на майно ОСОБА_5, а саме рахунок НОМЕР_1 (платіжна картка НОМЕР_2), відкритий у ПАТ «Приват Банк», та на всі грошові кошти, що знаходяться на вказаному рахунку, а також заборонено ОСОБА_5 та усім довіреним особам розпоряджатись, використовувати вказаний рахунок та грошові кошти, знімати, перераховувати та в інший спосіб відчуждати грошові кошті що знаходяться на рахунку, без обмеження можливості зарахування коштів на вказаний рахунок.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, та постановлення апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого.
Апеляційна скарга мотивована неповнотою судового розгляду, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
На думку апелянта, при розгляді клопотання слідчого, судом не було враховано, що грошові кошти на розрахунковому рахунку, якій підлягає арешту, є її заробітною платою.
В обґрунтування цих доводів посилається на рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 05 грудня 2012 року по цивільній справі за її позовом до КУ «САРДТ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 47.160 гривень, яке набрало законної сили 02 грудня 2013 року згідно ухвали судової колегії з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя.
Вважає, що оскаржувана ухвала перешкоджає виконанню судового рішення про стягнення на її користь заробітної плати, а також суперечить положенням ст. 43 Конституції України щодо права на заробітну плату та вимогам Закону України «Про оплату праці», при прийнятті цієї ухвали слідчим суддею було порушено ст. 64 Конституції України, 9, 42, 171-173 КПК України.
Вказує і на ті обставини, що при задоволенні клопотання слідчого про арешт розрахункового рахунку, слідчим суддею не було перевірено, яка сума грошових коштів знаходиться на цьому рахунку, статус цих грошових коштів, не вивчено матеріальне становище підозрюваної, не прийняти до уваги вимоги ст. 173 ч. 2 п. 5 КПК України.
Також вважає, що клопотання слідчого не відповідає ст. 171 КПК України, а сама ухвала не містить мотивів і доказів, які підтверджують факт спричинення шкоди та її розмір, крім того, у суду не біло жодної підстави для задоволення клопотання, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення на розрахунковий рахунок, відкритий в ПАО «Приват Банк», заробітну плату перераховано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, підозрювану ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду міста Севастополя від 24 січня 2014 року, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого, вислухавши думку прокурора та представника потерпілого - ОСОБА_6 про законність постановленого по справі судового рішення, дослідивши матеріали провадження, на підставі яких було розглянуто клопотання слідчого, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно зі ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
На підставі ст. 412 КПК України, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, крім того, слідчий суддя при розгляді клопотання про арешт майна підозрюваної ОСОБА_5 істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що перешкодило постановленню законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, та тягне за собою скасування оскаржуваної ухвали і прийняття нової ухвали апеляційним судом.
При розгляді відповідних клопотань слідчий суддя щоразу зобов'язаний, у тому числі, здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Судовою колегією встановлено, що вимог кримінального процесуального закону слідчий суддя суду першої інстанції в повній мірі не дотримався, не перевірив відповідність поданого клопотання про арешт майна вимогам ст. 171 КПК України, а також не прийняв до уваги підстави застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі ст. 170 ч. 1 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цім Кодексом порядку. Арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
На підставі ст. 170 ч. 3 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якої валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Відповідно до ст. 171 ч. 2 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Колегією суддів встановлено, що клопотання слідчого містить відомості про повідомлення ОСОБА_5 про підозру за ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, копію цивільного позову про стягнення з останньої грошових коштів у сумі 614.939 гривень 26 копійок, постанову Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження про стягнення з КУ «Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В.Луначарського» на користь ОСОБА_5 грошових коштів на загальну суму 47.160 гривень, а також заяву підозрюваної щодо перерахування цих коштів на рахунок НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «Приват Банк».
Разом з тим в клопотанні слідчого не приведено жодного документу, що підтверджує право власності ОСОБА_5 на майно, що належить арештувати, тобто на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 (платіжна картка НОМЕР_2), відкритий у ПАТ «Приват Банк».
Матеріали провадження містять лише заву ОСОБА_5, в якій вона просила стягнути на її користь кошти та переховувати на окремий розрахунковий рахунок.
Крім того, статтею 170 ч. 2 КПК України передбачено, що слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ст. 167 ч. 2 КПК України.
Проте клопотання слідчого не містить відомостей про те, що розрахунковий рахунок НОМЕР_1 (платіжна картка НОМЕР_2), відкритий у ПАТ «Приват Банк», підшуканий, виготовлений, пристосований чи використаний як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберіг за собі його сліди; наданий особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення; набутий у результаті кримінального правопорушення, дохід від нього, або на його було спрямоване кримінальне правопорушення.
Вивченням наданих матеріалів встановлено, що грошові кошти у сумі 47.160 гривень, про які йдеться мова у клопотанні слідчого, стягнуто з КУ «Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В.Луначарського» на користь ОСОБА_5 згідно рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 05 грудня 2012 року, як заробіток за час вимушеного прогулу.
Відомостей про те, що цей рахунок і грошові кошти на ньому відповідають вищевказаним критеріям, зазначеним у ст. 167 ч. 2 КПК України, клопотання слідчого не містить.
На зазначені суттєві обставини не звернув уваги слідчий суддя суду першої інстанції, хоча мав би ретельно перевірити достовірність підстав для його задоволення, а свої висновки щодо необхідності застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна обґрунтував тими ж обставинами, які викладені в клопотанні.
Таким чином, ухвала слідчого судді, яка не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом відповідно до ст. 407 ч. 3 КПК України.
Вирішуючи питання по суті клопотання слідчого, колегія суддів, приймає до уваги викладене вище, а також положення ст. ст. 170-173 КПК України і доходить висновку про відмову в задоволенні цього клопотання, оскільки слідчим не доведено необхідність арешту майна ОСОБА_5, законних підстав для арешту майна ОСОБА_5 не встановлено, право власності підозрюваної на майно, що підлягає арешту, не доказано, також немає підстав вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 167 ч. 2 КПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, заслуговують на увагу та враховані при постановленні апеляційним судом судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 409, 411, 412, 422 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду міста Севастополя від 24 січня 2014 року, якою накладено арешт на майно ОСОБА_5, а саме рахунок НОМЕР_1 (платіжна картка НОМЕР_2), відкритий у ПАТ «Приват Банк», та на всі грошові кошти, що знаходяться на вказаному рахунку, а також заборонено ОСОБА_5 та усім довіреним особам розпоряджатись, використовувати вказаний рахунок та грошові кошти, знімати, перераховувати та в інший спосіб відчуждати грошові кошті що знаходяться на рахунку, без обмеження можливості зарахування коштів на вказаний рахунок - скасувати.
Постановити нову ухвалу.
В задоволенні клопотання слідчого ВР ЗССД СУ УМВС України місті Севастополі Цалка О.К. від 24 січня 2014 року про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий, судді - підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя Апеляційного суду міста Севастополя В.В.Батрак