Справа № 764/672/14-к
1-кп/764/139/2014
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2014 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Василенка А.М.,
при секретарі - Молічевій Ю.К.,
за участю прокурора - Манойленко В.О.,
потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
обвинуваченого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі кримінальне провадження № 12013140060007085 від 26 листопада 2013 року за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчука Полтавської обл., громадянина України, із неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 05 квітня 2004 року Крюківським районним судом міста Кременчука за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ухвали апеляційного суду засуджений за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі, звільнений 27 липня 2005 року на підставі Закону України «Про амністію»;
- 03 квітня 2006 року Автозаводським районним судом міста Кременчука за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на два роки;
- 22 грудня 2006 року Автозаводським районним судом міста Кременчука за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі, звільнений 10 листопада 2008 року умовно-достроково на невідбутий строк один рік 16 днів;
- 12 жовтня 2009 року Автозаводським районним судом міста Кременчука за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ст. ст. 70, 71 КК України до п'яти років позбавлення волі, постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 24 квітня 2013 року звільнений 07 травня 2013 року умовно-достроково на невідбутий строк один рік один місяць 23 дні;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 26 листопада 2013 року близько 17 години 50 хвилин, знаходячись біля під'їзду будинку АДРЕСА_2, діючи навмисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, шляхом ривка відкрито викрав майно, що належало ОСОБА_4, а саме сумку, яка не має матеріальної цінності, в якій знаходились паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 та перепустки, які не мають матеріальної цінності, а також грошові кошти у сумі 3000 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 3000 гривень.
Він же, 03 грудня 2013 року о 19 годині, знаходячись в під'їзді АДРЕСА_3, діючи навмисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, шляхом ривка відкрито викрав майно, що належало ОСОБА_5, а саме сумку вартістю 100 гривень, в якій знаходився гаманець вартістю 200 гривень з грошовими коштами у сумі 1950 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 2250 гривень.
Він же, 05 грудня 2013 року близько 17 години, перебуваючи біля під'їзду будинку АДРЕСА_4, діючи навмисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, шляхом ривка відкрито викрав майно, яке належало ОСОБА_6, а саме сумку, яка не має матеріальної цінності, в якій знаходився мобільний телефон «Самсунг» вартістю 300 гривень, гаманець чорного кольору вартістю 100 гривень, косметичка з особистими речами вартістю 50 гривень, пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_6, яке не має матеріальної цінності, після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 450 гривень.
Він же, 05 грудня 2013 року близько 18 години, перебуваючи біля опорного пункту міліції по вул. Силаєва, 5-а у м. Севастополі, діючи навмисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, шляхом ривка відкрито викрав майно, яке належало ОСОБА_7, а саме сумку вартістю 50 гривень, в якій знаходились грошові кошти у сумі 150 гривень, мобільний телефон «LG GS 290», укомплектований сім-карткою мобільного оператора «Київстар», загальною вартістю 100 гривень, шкіряний гаманець червоного кольору вартістю 150 гривень, ключі від квартири та паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7, які не мають матеріальної цінності, після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 450 гривень.
Він же, 05 грудня 2013 року близько 19 години 25 хвилин, перебуваючи в під'їзді будинку АДРЕСА_5, діючи навмисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, маючи намір на незаконне заволодіння чужим майном шляхом застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, штовхнув в спину потерпілу ОСОБА_8, від чого вона впала на підлогу та отримала тілесне ушкодження середньої тяжкості, яке спричинило тривалий розлад здоров'я на строк більше 21-го дня, у вигляді закритого перелому лівого плеча у верхній третині та шляхом ривка заволодів сумкою потерпілої ОСОБА_8 вартістю 100 гривень, в якій знаходились шкіряний гаманець вартістю 100 гривень, грошові кошти у сумі 160 гривень, мобільний телефон «Самсунг», укомплектований сім-картою мобільного оператора «МТС» загальною вартістю 600 гривень та посвідчення ветерана праці, яке не має матеріальної цінності, після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 960 гривень.
Він же, 07 грудня 2013 року приблизно об 11 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_6, діючи навмисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, шляхом ривка відкрито викрав майно, яке належало ОСОБА_9, а саме сумку вартістю 200 гривень, в якій знаходився мобільний телефон «Самсунг» вартістю 150 гривень, окуляри вартістю 200 гривень, грошові кошти в сумі 400 гривень, пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_9 та ключі від квартири, які не мають матеріальної цінності, після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 950 гривень.
Він же, 09 грудня 2013 року в 17 годин 20 хвилин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_7, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, шляхом ривка відкрито викрав майно, що належало ОСОБА_2, а саме сумку, в якій знаходився мобільний телефон «Нокіа 206» вартістю 549 гривень, грошові кошти у сумі 30 гривень, зв'язка ключів, які не представляють матеріальної цінності, після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 579 гривень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 події вчинених ним кримінальних правопорушень, свою вину у їх вчиненні та мотиви вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, визнав повністю та надав суду показання, які відповідають мотивувальній частині вироку, у вчиненому розкаявся.
Зі згоди всіх учасників судового провадження, відповідно до ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, суд з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, та роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно; за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України належать до тяжких злочинів, особу винного, обставини, які пом'якшують покарання: визнання вини, щире каяття. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно п. 6 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.
При таких обставинах, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 повинно відбуватись в умовах ізоляції від суспільства, та приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий та притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних, кримінальних правопорушень проти власності, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, на обліку у лікаря-нарколога не знаходиться, знову вчинив умисні кримінальні правопорушення проти власності, що вказує на стійкість його злочинних намірів та небезпечність для суспільства. В зв'язку з цим підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. ст. 69, 75 КК України судом не вбачається.
Однак, виходячи з того, що в силу ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, суд визнає такими, що знижують ступінь суспільної небезпеки дій обвинуваченого ОСОБА_3, та вважає, що міра покарання може бути не пов'язана з максимальним строком покарання, передбаченим санкціями відповідних статей.
Враховуючи викладене, суд вважає достатнім призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів по правилам ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків по правилам ст. 71 КК України частково приєднавши невідбуте покарання за вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука від 12 жовтня 2009 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України, від відбування якого у виді позбавлення волі ОСОБА_3 постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 24 квітня 2013 року було умовно-достроково звільнено на один рік один місяць 23 дні.
Керуючись положеннями ст. 65 КК України, суд вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
У кримінальному провадженні цивільні позови потерпілими не пред'являлись, арешт на майно не накладено, процесуальних витрат немає. Питання речових доказів судом вирішується в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, і призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 187 КК України у виді семи років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді семи років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до знову призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука від 12 жовтня 2009 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України у виді одного року одного місяця 23 днів позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_3 до відбування покарання за сукупністю вироків у виді семи років шести місяців позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 09 грудня 2013 року.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в Сімферопольському СІЗО УДПтСУ в АР Крим і м. Севастополі - залишити без змін.
Речові докази: мобільний телефон «Самсунг», переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_9 - залишити їй за належністю; мобільний телефон «Самсунг», переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_8 - залишити їй за належністю, мобільний телефон «Самсунг», переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 - залишити їй за належністю, авторучку та чоловічу куртку сіро-білого кольору у клітинку, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі - повернути ОСОБА_3 за належністю; мобільний телефон «Нокіа», сумку чорного кольору, передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 - залишити їй за належністю; сумку сірого кольору, передану на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 - залишити їй за належністю; сумку світлого кольору, передану на зберігання до камери зберігання речових доказів Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Севастополя через Ленінський районний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий