СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2014 року Справа № 5002-13/3805-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Балюкової К.Г.,
Видашенко Т.С.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (Кіровська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим)
відповідача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім")
третьої особи: не з'явився (Фонд майна Автономної Республіки Крим )
третьої особи: не з'явився (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі)
розглянувши апеляційну скаргу Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пукас А.Ю.) від 12 грудня 2013 року у справі № 5002-13/3805-2012
за позовом Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим (вул. Р. Люксембург, 39, смт. Кіровське, Кіровський район, Автономна Республіка Крим, 97300)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" (вул. Таганкова, 21, с. Золоте Поле, Кіровський район, Автономна Республіка Крим, 97330)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, 95015)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майдан Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)
про стягнення 30994,71 грн.
ВСТАНОВИВ:
05 листопада 2012 року Кіровська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" про стягнення 30994,71 грн. (а.с. 3-4, т. 1).
Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 22 лютого 2011 року, у зв'язку з неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" умов договору оренди державного нерухомого майна від 22 вересня 2005 року, було завдано збитків державі у розмірі 30994,71 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2013 року у справі № 5002-13/3805-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 125-130, т. 4).
Рішення обґрунтовано тим, що позивачем під час розгляду даної справи не надано обґрунтованих доводів щодо розміру збитків, як і не доведено самого факту заподіяння збитків відповідачем, а тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Кіровська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи. Так, судом не встановлено розмір збитків від знищення майна (псування) орендованих основних засобів військового містечка № 1, чим завдано майнової шкоди державі в особі органу виконавчої влади - Кіровській районній державній адміністрації Автономної Республіки Крим.
У іншому апеляційна скарга здебільше мотивована непогодженням позивача з проведеною будівельно-технічною експертизою. Так, позивач вказує, що відповідач не виконав ухвалу суду від 17 січня 2013 року та не надав звіт про незалежну оцінку станом на 01 квітня 2005 року, який здійснений підприємством „Северін-Консалтинг".
На підставі цього заявник апеляційної скарги також просить:
- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" надати суду звіт про незалежну оцінку, виконаний підприємством „Северін-Консалтинг" станом на 01 квітня 2005 року, або запросити надати цей звіт підприємство „Северін-Консалтинг";
- призначити додаткову судову експертизу з метою визначити розмір збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі в особі Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, в межах коштів, встановлених ухвалою суду від 11 грудня 2012 року.
04 грудня 2014 року від Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим надійшло клопотання про відкладення слухання справи, у зв'язку з надзвичайним станом, який склався на території Автономної Республіки Крим.
Судова колегія, розглянувши зазначене клопотання вирішила відмовити у його задоволенні, оскільки явка сторін по справі не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи у повному обсязі характеризують спірні правовідносини, які склалися між сторонами по справі, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
В судове засідання, яке призначено на 05 лютого 2014 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім", Фонд майна Автономної Республіки Крим та Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі явку уповноважених представників не забезпечили про час та місце судового засідання повідомленні своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26 грудня 2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа, може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
22 вересня 2005 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" (Орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна (а.с. 10-13, т. 1).
Згідно із пунктом 1.1 вказаного Договору, Орендодавець на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2005 року № 754 "Про передачу нерухомого державного майна - комплексу будівель та споруд колишнього військового містечка № 1, розташованих за адресою: вул. Парашутна, 4, с. Первомайське, Кіровський район, що знаходяться на балансі Кіровської районної державної адміністрації, в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" і затвердження висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна" передає, а орендар приймає у строкове платне користування за актом приймання-передачі державне нерухоме майно - комплекс будівель та споруд колишнього військового містечка № 1, розташований по вул. Парашутна, 4, с. Первомайське, Кіровський район.
Відповідно до пункту 10.1 Договору встановлено, що строк його дії з 22 вересня 2005 року по 21 вересня 2015 року.
За Актом приймання-передачі в оренду державного нерухомого майна від 22 вересня 2005 року позивач передав, а відповідач прийняв комплекс будівель та споруд колишнього військового містечка № 1, розташований по вул. Парашутна, 4, с. Первомайське, Кіровський район, що знаходиться на балансі Кіровської районної державно адміністрації, ринковою вартістю 832153,00 грн., яку визначено на підставі незалежної оцінки, виконаної підприємством "Северин-Консалтинг" станом на 01 квітня 2005 року, затвердженої наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2005 року № 754 (а.с. 14, т. 1).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, зазначений Договір оренди розірваний достроково з 04 січня 2011 року, проте майно за актом приймання-передачі повернуто не було.
22 лютого 2011 року Східним об'єднаним контрольно-ревізійним відділом контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2010 року (а.с. 26-28, т. 1).
Відповідно до додатку № 39 зазначено Акту визначений розрахунок розміру збитків від знищення (псування) орендованих основних засобів, колишнього військового містечка № 1 за експертною оцінкою, згідно з яким розмір таких збитків склав 155040,14 грн.
14 березня 2011 року відповідач надіслав на адресу позивача лист з вимогою підписати акт прийому-передачі орендованого майна (а.с. 142-143, т. 1).
22 березня 2011 року позивач відмовив відповідачу в підписанні акту повернення орендованого майна та вказав на необхідність відшкодувати державному бюджету заподіяні збитки, завдані пошкодженням комплексу будівель та споруд колишнього військового містечка в сумі 155040,14 грн.(а.с. 144-145, т. 1).
На підставі Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 22 січня 1996 року № 116 позивачем проведений розрахунок збитків, які за його твердженням належить стягнути з відповідача за пошкодження (псування) орендованого майна - столової (літ А-К), бані (літ А-Я), уборної (літ У), басейну (літ. 6).
Проте, відповідач добровільно не відшкодував позивачу вартості пошкодженого орендованого майна, що стало підставою для звернення Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим до господарського суду з даним позовом.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із нормами статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01 квітня 1994 року № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
Частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно із частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що збитки виникли у зв'язку із знищенням орендованого майна (псування), а саме, основних засобів колишнього військового містечка № 1, а саме, столової (літ А-К), бані (літ А-Я), уборної (літ У), басейну (літ. 6). Розрахунок розміру збитків, позивач здійснив самостійно.
Так, частиною третьою статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів.
Відповідно до приписів пункту 103 постанови Кабінету Міністрів України № 1891 від 10 грудня 2003 року "Про затвердження Методики оцінки майна" положення цього розділу застосовуються для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі в особі державних органів у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення факту знищення (псування) майна.
Пунктом 104 зазначеної постанови встановлено, що визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах в порядку, що встановлюється Фондом державного майна.
Згідно із частиною другою пункті 105 вказаної постанови, державний орган або орган місцевого самоврядування приймають рішення про розмір збитків з використанням звіту про оцінку збитків за умови наявності позитивного висновку рецензента такого звіту.
Проте, в порушення зазначених приписів Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики оцінки майна" позивачем у встановленому порядку не проведено незалежної оцінки з метою визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі в особі державного органу в обґрунтування наявності або установлення факту знищення (псування) майна.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було призначено судову будівельно-технічну експертизу, з метою визначення дійсної вартості: столової (літ А-К), бані (літ А-Я), уборної (літ У), басейну (літ. 6).
Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 300-17/12 від 22 листопада 2013 року визначити розмір збитків, що призвели до завдання майнової шкоди позивачу або встановлення факту знищення (псування) майна колишнього військового містечку не надається можливим у зв'язку з ненаданням відомостей про технічний стан приміщень на момент передачі в оренду 22 вересня 2005 року.
Крім того, експертним висновком встановлено, що дійсна вартість будівель та споруд колишнього військового містечка № 1, розташованого за адресою: вул. Парашутна, 4,
с. Первомайське, Кіровський район, Автономна Республіка Крим на момент проведення експертизи з урахуванням фізичного у столової літер (літ.А-К) складає 143286,00 грн., бані літер (А-Я) складає 178383,00 грн., уборної (літ. У) складає 383,00 грн., басейну (літ. 6) складає 2403,00 грн.
Таким чином, експертним висновком встановлено, що вартість майна, про відшкодування збитків за пошкодження якого заявлено позов, станом на момент складання висновку судового експерта значно перевищує вартість такого майна, станом на момент передачі його в оренду, що на думку суду свідчить про безпідставність тверджень позивача про його знищення та/або псування відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене та надавши оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи судова колегія дійшла висновку про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, оскільки позивачем не доведено факту заподіяння збитків відповідачем.
Слід також відзначити, що суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність вартості майна за окремими об'єктами на час складання та підписання акту приймання-передачі нерухомого майна від 22 вересня 2005 року. У вказаному акті зазначена ринкова вартість нерухомого майна у розмірі 832153,00 грн. без зазначення конкретного переліку майна та його стану.
Стосовно доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне.
Так, заявник апеляційної скарги вказує, що відповідач не виконав ухвалу суду від 17 січня 2013 року та не надав звіт про незалежну оцінку станом на 01 квітня 2005 року, який здійснений підприємством „Северін-Консалтинг".
Проте, вказаний довід є безпідставним, виходячи з наступного.
По-перше, вказаний звіт був наданий самим позивачем при подачі позовної заяви, а тому посилання на його відсутність у останнього є хибним (а.с. 16-17, т. 1).
По-друге, відповідачем, на виконання ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2013 року у даній справі, був наданий експерту зазначений звіт, про що вказано у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 300-17/12 від 22 листопада 2013 року (а.с. 28, т. 3, а.с. 70, т. 4).
Таким чином, вимоги заявника апеляційної скарги про витребування у відповідача вказаного звіту та призначення додаткової експертизи не підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи. Нових доказів, на підтвердження доводів позовної заяви, позивачем не надано.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2013 року у справі № 5002-13/3805-2012 не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 42, 43, 101, 103 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2013 року у справі № 5002-13/3805-2012 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді К.Г. Балюкова
Т.С. Видашенко
Розсилка:
1. Кіровська районна державна адміністрація Автономної Республiки Крим (вул. Р. Люксембург, 39,Кіровське, Кіровський район, Автономна Республіка,97300)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" (вул. Таганкова, 21,Золоте Поле,Кіровський район, Автономна Республіка Крим,97330)
3. Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)
4. Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ( (майдан Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008))
5. до господарського суду Автономної Республіки Крим