ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
06.02.2014Справа № 901/3404/13
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів:
головуючого судді А.М. Гризодубовової, суддів А.Ю. Пукаса, С.О. Лукачова, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новікъ - Керч », м. Керч
про стягнення заборгованості за договором у розмірі 82 105,72 грн.
За участю представників:
Від позивача - Воронова Г.В., представник за довіреністю б/н від 25.09.2013 року.
Від відповідача - Созінов А.І., керівник
Суть спору: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новікъ - Керч » про стягнення заборгованості в розмірі 82 105,72 грн.
Ухвалою господарського суду від 15.10.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 29.10.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність між сторонами договору №03-02-003/КО від 18.11.2011 року, згідно якого позивач надає послуги суднам під українським та іноземними прапорами, що знаходяться під агентським обслуговуванням відповідача, які заходять до порту м.Керч, проходять транзитом по Керч-Єнікальському каналу в/із Азовського моря, відповідач зобов'язався сплачувати портові збори і надані послуги, на підставі рахунків позивача. Виставлені рахунки відповідачем були оплачені частково, несплаченою залишилася сума карабельного збору, внаслідок чого виникла заборгованість, що стало приводом для звернення із дійсним позовом до суду.
Відповідач позов не визнав, мотивуючи наявністю сплаченого карабельного збору на користь іншої особи, зокрема судна KINGSTON під прапором Сінгапур та SKYLARK проходили Керч-Єнікальським каналом для здійснення вантажних операцій у Керченському морському рибному порту. Вважає вимоги щодо стягнення корабельного збору безпідставними, оскільки він нараховується за кожний вхід у порт і вихід із нього, однак, судна проходили транзитом через Керч-Єнікальський канал, за що ним сплачено канальний збір і не заходило до морського порту Керч, а прямувало до Керченського морського рибного порту, де і отримував відповідні послуги.
У судовому засіданні 29.10.2013р. представник відповідача надав клопотання, в якому просив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кримське республіканське підприємство «Порт - Термінал».
Ухвалю суду від 29.10.2013 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Встановив:
18.11.2011року між ДП Керченський морський торгівельний порт» та ТОВ «Новікь-Керч» було укладено договір №03-02-003/КО, відповідно до якого ДП Керченський морський торгівельний порт» надає послуги судам під українським та іноземними прапорами, які заходять в порти та судноремонтні підприємства м. Керчі, які проходять транзитом Керч-Єнікальським каналом в/із Азовського моря, що знаходяться під агентським обслуговуванням відповідача, відповідач зобов'язався сплачувати портові збори і надані послуги, на підставі рахунків позивача (а.с.30-33).
13.06.2013р. у в зв'язку із переходом прав від ДП Керченський морський торгівельний порт» до правонаступника - ДП «Адміністрація морських портів України», між останнім та ТОВ «Новікь-Керч» було укладено додаткову угоду №6 до договору №03-02-003/КОвід 18.11.2011року, відповідно до якої змінено сторону у договорі на ДП «Адміністрація морських портів України» (а.с.34).
Як вбачається з виписок вахтенних журналів обліку проходу судів та довідки про надання послуг службою морської безпеки у липні та серпні 2013 року судна KINGSTON та SKYLARK, що проходили Керч-Єнікальським каналом для здійснення вантажних операцій у Керченському морському рибному порту, проходили через акваторію морського порту Керч для здійснення вантажних операцій у Керченському морському рибному порту.
23.07.2013р., 20.08.2013р. відповідачу позивачем виставлено рахунки №129 та 243 на оплату корабельного, канального зборів, та збору за послуги служби морської безпеки на суму 19760,42 та 3165,81 доларів США, який оплачений відповідачем лише в частині збору за послуги служби морської безпеки та вартості канального збору.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про морські порти України» у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом. Корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 1.3. порядку справляння та розміру ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 «Про портові збори» корабельний збір справляється в морських портах із суден і плавучих споруд що плавають під державним прапором України та іноземними прапорами за групами, згідно з додатком 1 вищенаведеного порядку.
Так, згідно з пунктом 2.1. вищенаведеного порядку, корабельний збір для суден груп А, Б і Г справляється за одиницю умовного об'єму судна за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу, а також вихід з акваторії порту, операційної акваторії причалу за ставками, наведеними у додатку №2 зазначеного порядку.
Отже, безперечною умовою для нарахування та стягнення корабельного збору виступає факт входу відповідача саме до акваторії морського порту, операційну акваторію причалу.
Статтею 1 Закону України «Про морські порти України» визначено поняття морського порту, відповідно до якого це - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.
При цьому, акваторією морського порту (портова акваторія) є - визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.
В силу пункту 2 статті 14 Водного кодексу України, до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів. Поняттю «внутрішні морські води» дано визначення пунктом 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.96р. №269 ( 269-96-п ) (269-96-п). За змістом вказаного пункту це, у тому числі і води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря.
Постановою Кабінету міністрів України №406 від 03.06.2013 року «Деякі питання акваторії морських портів» були визначені межі акваторії морського порту Керч (система координат WGS-84).
Підпункт 10 пункту 1 статті 1 Закону України "Про морські порти України" роз'яснює, що операційна акваторія причалу/причалів - це гідротехнічна споруда, в межах портової акваторії, призначене для безпечного підходу суден до причалу, відходу від причалу, маневрування судів під час здійснення швартових операцій, а також маневрування суден між причалами.
Таким чином, акваторія морського порту/портова акваторія визначається наступними вичерпними і сукупними ознаками:
- визначена кордонами частина водного об'єкту;
- у рамках меж частині даного водного об'єкту повинен бути забезпечений безпечний підхід судів;
- у рамках меж частині даного водного об'єкту має бути забезпечено безпечне маневрування морських суден;
- у рамках меж частині даного водного об'єкту має бути забезпечена безпечна стоянка морських суден;
- у рамках меж частині даного водного об'єкту має бути забезпечений безпечний відхід морських суден.
Відсутність однієї з вищевказаних ознак свідчить про те, що частина водного об'єкту не відповідає поняттю акваторії морського порту у розумінні положень Закону України "Про морські порти України".
Відповідно, операційна акваторія причалу/причалів визначається наступними ознаками, перелік яких є вичерпним. Це гідротехнічна споруда в межах портової акваторії, призначена для безпечного підходу, відходу, маневрування під час здійснення швартових операцій, маневрування між причалами судів.
Також, відсутність однієї з вищевказаних ознак свідчить про невідповідність водного об'єкту поняттю операційної акваторії причалу/причалів у розумінні Закону України "Про морські порти України".
Одночасно, підпункт 4 пункту 1 статті 1 Закону України "Про морські порти України" визначає гідротехнічні споруди морських портів як інженерно-технічні споруди, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 року № 406 було визначено межі акваторії морського порту Керч у системі координат WGS-84/Керченський морський торгівельний порт (на даний час - Керченська філія ДП "Адміністрація морських портів України".
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2013 року № 606 "Про передачу державному підприємству Керченський морський рибний порт у користування акваторії" були визначені межі акваторії Керченського морського рибного порту в системі координат WGS-84.
Морські судна проходили Керч-Єнікальський канал, підхідний канал Керченського морського торгового порту і підхідний канал Керченського морського рибного порту і після цього заходили у внутрішню акваторію Керченського морського рибного порту. Таким чином, судом зроблено висновок, що дані морські судна не здійснювали заходу в акваторію Керченського морського торгового порту, а проходили судновим ходом по каналах, що в свою чергу, виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 8 Закону України "Про морські порти України" та постанови Кабінету Міністрів України № 406 від 03.06.2013 "Про деякі питання акваторій морських портів", оскільки, як вже зазначалося згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України "Про морські порти України" акваторія морського порту /портова акваторія - це визначена частина водного об'єкту /об'єктів, крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і виходу суден.
Вказане також підтверджується пунктом 15 статті 1 Закону, де зазначено, що судновий хід - це водний простір, призначений для транзитного руху суден між портами, позначений на місцевості і на карті та визначений засобами навігаційного обладнання.
Прохід по Керч-Єнікальському и підхідному каналах не відповідає поняттю портової акваторії та операційної акваторії причалу з таких, зокрема, підстав:
- при проході морських суден по каналах не здійснювалася стоянка морських суден, а також їх відхід;
- при проході морських суден по каналах відсутні гідротехнічні споруди, призначені для безпечного маневрування судів під час швартових операцій;
- в Керч-Єнікальському каналі і підхідному каналі відсутні гідротехнічні споруди, призначені для маневрування і стоянки суден;
- в Керч-Єнікальському каналі і підхідному каналі відсутні причали, які в розумінні підпункту 12 пункту 1 статті 1 Закону України "Про морські порти України" визначаються як гідротехнічні споруди, які мають швартові і відбійні пристрої і призначені для стоянки суден та їх обслуговування, обслуговування пасажирів, у т.ч. для їх посадки на судна та висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт.
Так, згідно з пунктом 5 статті 1 Закону України "Про морські порти України" судноплавний канал - це гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях для безпечного підходу суден до портів, для проходу суден або для сполучення окремих водних басейнів.
Необхідно також зазначити, що відповідно до статті 1 договору між Україною і Російською Федерацією "Про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки", дата підписання якого є 24 грудня 2003 року, дата ратифікації ВРУ - 20 квітня 2004 року, дата набуття чинності - 23 квітня 2004 року, - Азовське море і Керченська протока є внутрішніми водами України і Російської Федерації", тобто Керч- Єнікальський канал Керченської морського торгового порту / Керченська бухта / є внутрішніми водами України і судновим ходом, який у свою чергу визначається як "водний простір на внутрішньому водному шляху, призначений для руху суден і позначений на місцевості і або карті", Правила плавання по внутрішніх водах України, введені в дію з 01 квітня 1986 року , затверджені наказом ГУРФ при РМ УРСР від 10 січня 1986 року.
Отже, Законом України "Про морські порти України" визначено, що є судноплавним каналом і внутрішнім підхідним каналом, які призначені для підходу до причалів і відходу від причалів, маневрування в межах акваторії морського порту, а також для безпечного підходу суден до портів і проходу суден, тобто поняття акваторії морського порту/портової акваторії відокремлені від поняття судноплавного та внутрішнього підхідного каналу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом зроблено висновок про те, що оскільки судна проходили по Керч-Єнікальському каналу та підхідному каналу Керченського морського торговельного порту, а також враховуючи те, що ці канали є судновим ходом і не підпадають під поняття акваторії морського порту, ними не здійснювався захід в акваторію Керченського морського торговельного порту, тому відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача корабельного збору.
Крім вказаного, судом також було прийнято до уваги ті обставини, що за прохід Керч-Єнікальським и підхідним каналами Керченський морський торговий порт стягує канальний збір, який сплачується відповідачем у повному розмірі.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку обліку та використання коштів від портових зборів кошти від корабельного збору використовуються: на утримання та очищення акваторії порту та операційної акваторії причалу (причалів) від наносів і речовин, що забруднюють її поверхню і дно; на утримання, ремонт, модернізацію, реконструкцію і будівництво огороджувальних і берегоукріплювальних споруд порту; на виконання промірних робіт на акваторії порту та операційній акваторії причалу (причалів); на суднопідйомні та підводно-технічні роботи на акваторії порту та операційній акваторії причалу (причалів), включаючи попереднє водолазне обстеження дна та підняття втрачених (скинутих) великогабаритних предметів, такелажу та оснащення суден; на днопоглиблювальні роботи, пов'язані з підтримкою, поліпшенням, розвитком (розширенням) акваторії порту та операційної акваторії причалу (причалів); на заходи, пов'язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах; на утримання персоналу, що бере участь у проведенні робіт і здійснює технічний нагляд за будівництвом (придбанням, виготовленням), модернізацією, реконструкцією, ремонтом та експлуатацією акваторії і операційної акваторії причалу (причалів) та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі, у тому числі на забезпечення соціальних гарантій цього персоналу; на забезпечення функціонування та розвитку національної системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі України; на компенсацію інвестицій, внесених суб'єктами господарювання у стратегічні об'єкти портової інфраструктури, що є об'єктами державної власності, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства; на компенсацію вартості підводних гідротехнічних споруд (канали, операційні акваторії причалів тощо), що були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності Законом України "Про морські порти України" та внесені до реєстру гідротехнічних споруд у встановленому законодавством порядку, що передаються у державну власність, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2.4 Порядку обліку та використання коштів від портових зборів кошти від канального збору використовуються: на утримання, обслуговування, ремонт та забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах загальнодержавного значення і каналах, очищення їх від наносів і підтримання їхніх габаритів у межах паспортних значень; на днопоглиблювальні роботи, пов'язані з підтриманням та/або поліпшенням проектних габаритів на каналах; на утримання, обслуговування та ремонт засобів маяків, берегових і плавучих засобів навігаційного обладнання (далі - ЗНО) на каналах; на будівництво (придбання, виготовлення), модернізацію, реконструкцію, ремонт каналів та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі; на утримання персоналу, що бере участь у проведенні робіт та здійснює технічний нагляд за будівництвом (придбанням, виготовленням), модернізацією, реконструкцією, ремонтом та експлуатацією каналів та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі, у тому числі на забезпечення соціальних гарантій цього персоналу; на утримання інших необоротних активів, що використовуються для будівництва (придбання, виготовлення), модернізації, реконструкції, ремонту та обслуговування каналів; на компенсацію інвестицій, внесених суб'єктами господарювання у стратегічні об'єкти портової інфраструктури, що є об'єктами державної власності, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства; на компенсацію вартості підводних гідротехнічних споруд (канали, операційні акваторії причалів тощо), що були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності Законом України "Про морські порти України" та внесені до реєстру гідротехнічних споруд у встановленому законодавством порядку, що передаються у державну власність, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що доказів надання таких послуг позивачем відповідачу суду надано не було, оскільки не було надано доказів маневрування, швартування, підходу суден до причалів Керченського морського торговельного порту, або відходу від них.
Підставою для нарахування та стягнення збору є факт надання послуг, тоді як доказів надання таких послуг, вартість яких відшкодовується корабельним збором, як вже було вище встановлено судом, позивачем впродовж розгляду справи надано не було.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Будь - яких доказів, які б підтверджували надання позивачем на підставі спірного договору відповідачеві послуг, що оплачуються корабельним збором на вказану суму, суду надано не було.
За таких обставин, доводи позивача спростовуються документами, що містяться у матеріалах справи, а отже у суду відсутні обґрунтовані та законні підстави для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою в позові, судові витрати покладаються на позивача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 06.02.2014р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
У позові відмовити.
Головуючий суддя А.М. Гризодубова
Суддя А.Ю. Пукас
Суддя С.О. Лукачов