Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 122/19321/13-а
28.01.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мунтян О.І.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Цикуренка А.С.
секретар судового засідання Равза Р.Р.
за участю сторін:
представник позивача, Дочірнього підприємства "БігБорд"- Кліндухов Павло Володимирович, довіреність № б/н від 01.08.13
представник відповідача, Сімферопольської міської ради АР Крим- Пашиєв Енвер Усєїнович, довіреність № 24/01-55/1382 від 19.07.13
розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Сімферопольської міської ради АР Крим на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Гоцкалюк В.Д. ) від 22.10.13 по справі № 122/19321/13-а
за позовом Дочірнього підприємства "БігБорд" (пров. Гавена, буд.4 кім.4, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)
до Сімферопольської міської ради АР Крим (вул. Толстого, 15, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
про визнання протиправним та скасування рішення № 634 від 28.03.2013р.,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Залізничного районного суду м.Сімферополя від 22.10.2013 року позовні вимоги Дочірнього підприємства "БігБорд" до Сімферопольської міської ради АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення № 634 від 28.03.2013р. - задоволені.
Рішення Сімферопольської міської ради АР Крим № 634 від 28 березня 2013 року "Про встановлення плати за тимчасове користування місцем розміщення рекламного засобу" - визнано неправомірним та скасовано.
На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що жодного порушення порядку прийняття регуляторного акту відповідачем допущено не було, у зв'язку із чим підстав для скасування оскаржуваного рішення не має.
Представник відповідача у судовому засіданні 28.01.14р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні 28.01.2014 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення та вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Постанови КМУ від 11.03.04р. №308 "Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акту", Регламенту Сімферопольської міської ради.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що 29.08.03р. позивач був зареєстрований виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим. Основною сферою діяльності позивача є розміщення зовнішньої реклами, в тому числі і у місті Сімферополь.
28.03.2013 року Сімферопольською міською радою АР Крим було прийнято рішення №634 "Про встановлення плати за тимчасове користування місцем розміщення рекламного засобу".
Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.
Згідно з ст.ст. 19, 140 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення № 634 має ознаки нормативно-правового акту, оскільки воно регулює правовідносини в сфері оплати за тимчасове користування місцем розміщення рекламних засобів в м.Сімферополь, рішення застосовується неодноразове, на протязі часу доки не буде змінено відповідні ставки оплати.
Колегія судів звертає увагу на те, що рішення органу місцевого самоврядування спрямоване на правове регулювання господарських відносин і адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб'єктами господарювання, стосовно якого вищевказаним законом визначено чітку процедуру його прийняття, недотримання якої тягне за собою його недійсність.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушена процедура його прийняття, у зв'язку з відсутністю публікації проекту вказаного рішення та аналізу регуляторного впливу.
З такими висновками судова колегія не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до статті 9 зазначеного Закону кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Порядок оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій встановлюється статтею 13 цього Закону, у відповідності до якого повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.
Частиною п'ятою статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» встановлено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п'ятою статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту, з метою отримання заперечень та зауважень, було опубліковано в офіційному друкованому засобу масової інформації розробника цього проекту, та розміщено на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет (а.с. 30,31).
Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» проект регуляторного акту та відповідний аналіз регуляторного впливу були оприлюдненні на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акту в мережі Інтернет.
Судова колегія зауважує, що закон не вимагає від розробника проекту оприлюднення проекту регуляторного акту та аналізу регуляторного впливу одночасно всіма засобами, що визначені ст. 13 цього Закону.
Разом з тим, Порядок та методика складання аналізу регуляторного впливу, що є обов'язковою частиною прийняття регуляторного акту визначається Постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2004 року № 308 "Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акту". Ця Методика встановлює вимоги до проведення аналізу впливу регуляторного акта, проект якого розроблений регуляторним органом. Аналіз проводиться до оприлюднення проекту акта.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що в порушення вимог зазначеного нормативного акта в аналізі впливу розробником взагалі не визначена та не проаналізована проблема, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання господарських відносин, не оцінена важливість цієї проблеми, необґрунтовано чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання, не обґрунтовано, чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою діючих регуляторних актів, та не розглянута можливість внесення змін до них.
Більш того, в аналізі впливу розробником не визначені: очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акту, у тому числі не здійснений розрахунок очікуваних витрат та вигод суб'єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта; не визначені та не оцінені усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин; не доведено, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб'єктів господарювання, громадян та держави.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про порушення відповідачем принципу ефективності державної регуляторної політики, а саме забезпечення досягнення максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.10.13р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради АР Крим на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.10.13р. по справі №122/19321/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.10.13р. по справі №122/19321/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 лютого 2014 р.
Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис А.С. Цикуренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.І. Мунтян