Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 801/11043/13-а
06.02.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мунтян О.І.,
суддів Шереніна Ю.Л. ,
Дугаренко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Комбінату комунальних підприємств на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А.) від 20.12.13 у справі № 801/11043/13-а
за позовом Державної екологічної інспекції в АР Крим (вул. Козлова, 45 А, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)
до Комбінату комунальних підприємств (вул. Степова, буд.1, с.Станційне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98224)
про застосування заходів реагування,
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2013 року державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Комбінату комунальних підприємств про тимчасову заборону (зупинення) діяльності.
Окружний адміністративний суд АРК постановою від 20 грудня 2013 року позов задовольнив.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АРК та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити частково: вжити заходи державного нагляду (контролю) стосовно Комбінату комунальних підприємств шляхом часткового (тимчасового) зупинення експлуатації очисних споруд біологічної очистки КУ-200 у частині надання послуг з очистки стічних вод.
У судове засідання 06.02.2014 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчать матеріали справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.
Так, Окружним адміністративним судом АРК встановлено, що у період з 07.08.2013 по 20.08.2013 року позивачем на підставі наказу №537 від 02.07.2013 року та направлення на перевірку проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комбінатом комунальних підприємств, розташованого за адресою: АРК, Ленінський район, с.Станційне, вул. Степова, 1. (а.с. 19,20).
Результати перевірки оформлені актом без номеру та дати його складання (а.с. 21-28).
Відповідно до вказаного акту встановлені порушення, серед яких виявлені такі, що створюють загрозу екологічній безпеці, зокрема, у підприємства відсутній дозвіл та ліміти на утворення та розміщення відходів на 2013 рік, чим порушені вимоги ст. 55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 32,33 Закону України „Про відходи", незабезпечене ведення первинного обліку типу, кількості, складу відходів, що утворюються, збираються, транспортуються, утилізуються і видаляються на підприємстві за встановленою формою 1-ВТ „Облік відходів пакувальних матеріалів і тари", чим порушені вимоги ст. 17 Закону України „Про відходи", не здійснюються заходи для передачі відходів іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціями, що займаються збиранням, обробленням, утилізацією відходів (не надано жодного договору на вивіз та передачу відходів) чим порушені вимоги ст.ст. 17,33 Закону України „Про відходи", відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря - порушені вимоги ст.ст. 10, 11 Закону України „Про охорону атмосферного повітря", зона санітарної охорони водного об'єкту (свердловина №2401) утримується в неналежному стані (не організована зона санітарної охорони), чим порушено п.6 ч.1 ст. 44, ст. 93 Водного кодексу України, не представлена проектна-технічна документація очисних споруд, чим порушені вимоги ст. 20-2 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища".
Приписом №52 від 21.08.2013 року відповідача зобов'язано усунути зазначені вище порушення Закону, та встановлені строки виконання вимог (а.с. 29).
21.08.2013 року позивачем складено протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ч.1 ст. 78, ст. 82, 82-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладено адміністративні стягнення (а.с. 30-37).
Як вбачається з матеріалів справи у період з 18.11.2013 року по 20.11.2013 року посадовими особами позивача відповідно до наказу № 914 та направлення проведено позапланову перевірку відповідача (а.с. 8,9).
Актом перевірки без номеру та дати його складання встановлено, що встановлені плановою перевіркою порушення норм закону відповідачем не виконані у повному обсязі (а.с. 11-18).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання відповідачем вимог нормативних актів щодо необхідності одержання дозвільних документів, прямо порушує вимоги законів України та створює потенційну небезпеку заподіяння шкоди екологічній ситуації та довкіллю, а також життю і здоров'ю людей.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 183-2 КАС України про відкриття скороченого провадження суд виносить ухвалу, копія якої разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів невідкладно надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу. В ухвалі в обов'язковому порядку зазначаються строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення. Відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову. Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, то заперечення проти позову чи заява про визнання позову можуть бути подані безпосередньо до канцелярії суду.
В матеріалах справи наявні заперечення проти позову (а.с. 43). Разом з тим, відповідач отримав копію постанови про відкриття провадження по справі 11.12.2013 року (а.с. 42), а судове рішення за результатами розгляду ухвалене 20.12.2013 року. Враховуючи наведене судова колегія вважає, що відповідач був позбавлений передбаченого законом десятиденного строку для підготовки та подачі заперечень.
Тому, при повторному перегляді вказаної справи судова колегія визнала за можливе долучити до матеріалів справи залучені відповідачем додаткові документальні матеріали та надати їм відповідну правову оцінку.
Так, оцінюючи наведені відповідачем доводи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
При цьому, чинне законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, розмежовує випадки та підстави, коли господарюючий суб'єкт зобов'язаний звернутись за дозволом на розміщення відходів та лімітами на утворення та розміщення відходів.
П. 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1218 від 03.08.1998 року, визначено, що
ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи (далі - власник відходів) є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території;
ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий Мінприроди, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.
Згідно з п. 3 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику.
Відповідно до п. 12 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, подають до органів Мінприроди та відповідним дозвільним центрам заяви про одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році.
З аналізу положень вказаного порядку слідує, що у разі укладення договорів на передачу відходів іншому суб'єкту господарювання (на розміщення, знешкодження, утилізацію тощо) розміщення відходів підприємством на своїй території не здійснюється, а тому немає необхідності отримання дозволу на розміщення відходів.
Актом перевірки не було встановлено утворення у відповідача будь-яких відходів, такої інформації акт перевірки взагалі не містить. Натомість згідно з п. 2 Акту встановлений обов'язок визначати склад і властивості відходів, що утворюються.
Відповідно до п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року №464, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Згідно з п. 4.14 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.
Оскільки згідно з актом перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства не було встановлено наявності у відповідача відходів, щодо яких відсутні договори на їх передачу іншим суб'єктам господарювання (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо), в такому випадку, з урахуванням змісту акту перевірки, підстав для отримання відповідачем дозволу та лімітів на розміщення відходів не вбачається.
Колегія суддів звертає увагу, що основною діяльністю відповідача є забір, очищення та постачання води, що ніяким чином не узгоджується з діяльністю пов'язаною з утворенням, розміщенням та утилізацією відходів (а.с. 38).
Суду взагалі не зрозуміло чому на думку посадових осіб позивача підприємство зобов'язано здійснювати облік відходів пакувальних матеріалів і тари, про тому що ані пакування ані фасування будь-якого товару відповідач не здійснює.
Більш того, колегія суддів зазначає, що позивач у справі не просить суд заборонити (зупинити) виробництво (виготовлення) або реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг та не вказує яку саме діяльність відповідача він просить заборонити (зупинити), а саме: чи виробництво (виготовлення), чи реалізацію продукції чи виконання робіт, чи надання послуг. Не вказує позивач і в результаті якої саме діяльності відповідача небезпечні відходи утворюються, а саме: чи при виробництві (виготовленні) продукції, чи при реалізації продукції, чи при виконанні робіт а яких саме робіт, чи при наданні послуг і яких саме.
Крім того, правові основи прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів (надалі - підприємств) незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища визначені в затвердженому Постановою верховної Ради України від 29.10.1992 року № 2751-ХІІ Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення)чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища (далі -Порядок №2751).
Відповідно до абзацу 3 п. 2 Порядку № 2751 діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути тимчасово заборонена (зупинена)- до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.
Разом з тим, відповідно до п.7 не допускається термінова тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємства, якщо це може призвести до виникнення аварійної ситуації.
Як встановлено судом Комбінат комунальних підприємств є єдиним підприємством по надаванню послуг по прийому стічних вод 3-х баз відпочинку та єдиним постачальником питної води для мешканців села Золоте Ленінського району АРК.
Наведене безумовно свідчить про те, що припинення централізованого водопостачання питної води у населеному пункті с. Золоте може призвести до негативних наслідків екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру.
Надаючи оцінку позовним вимогам в частині зупинення господарської діяльності у зв'язку з порушенням відповідачем п.6 ч.1 ст. 44, ст. 93 Водного кодексу України колегія суддів зазначає наступне.
Ст. 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових потреб.
У відповідності до ч.1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Водного кодексу України під час використання води для питних і господарсько-побутових потреб населення в порядку нецентралізованого водопостачання юридичні і фізичні особи здійснюють її забір безпосередньо з поверхневих або підземних водних об'єктів у порядку загального і спеціального водокористування.
Як зазначалось вище Комбінатом комунальних підприємств здійснюється водопостачання питної води населенню с. Золоте Ленінського району АРК, що підтверджено Дозволом на спеціальне водокористування УКР-КРЫ № 826, строком дії до 01.04.2014 року (а.с. 45-46).
Зона санітарної охорони - "територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршенню якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд" (ст. 1 Водного кодексу України). Положення про зони санітарної охорони вміщені у ст. ст. 59 та 93 Водного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", розділі VII Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
Ст. 93 Водного кодексу України вказує, що зони санітарної охорони встановлюються з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб. Коментована стаття розширює призначення зон санітарної охорони, передбачаючи їх створення також навколо водоочисних споруд, водоводів та об'єктів оздоровчого призначення. Фактично на сьогодні чинне законодавство передбачає існування зон санітарної охорони для джерел водопостачання та існування округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони для курортів. Натомість механізм встановлення зон санітарної охорони навколо водоводів, водоочисних споруд відсутній.
До ч. ч. 2 та 3. Загальною рисою зон санітарної охорони є встановлення достатньо суворих обмежень, що покликані повністю виключити ймовірність забруднення джерел водопостачання або курортних місцевостей.
Зони санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси: перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу; другий і третій пояси (обмеження і спостереження) включають територію, що відводиться для забезпечення охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання (ст. 35 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"). Детально правовий режим різних поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання визначається розділом VII Закону України "Про питну водну та питне водопостачання", а також постановою КМУ від 18.12.98 N 2024 "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів".
Яке саме порушення зони санітарної охорони джерел та об'єкту централізованого питного водопостачання допущено відповідачем позивач не зазначає. Жодного документального підтвердження про існування такого порушення суду також не надано.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.
Як визначено Порядком № 2751 при тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні діяльності підприємств забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів по підприємствах в цілому чи окремих їх цехах (дільницях) і одиницях обладнання.
П.п. "в" п. 4 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища визначено, що діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема, використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів.
Колегія суддів враховує, що актом перевірки також встановлено відсутність проектно-технічної документації очисних споруд та відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Такий висновок позивача відповідачем не спростований. По суті не оскаржується.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає про наявність підстав для тимчасового зупинення експлуатації очисних споруд біологічної очистки КУ-200 у частині надання послуг з очистки стічних вод до усунення вищепереличених порушень вимог закону.
Разом з тим, з такими вимогами позивач не звертався, що позбавляє права судову колегію застосувати такі заходи реагування.
Таким чином, на думку колегії суддів, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Оскільки, судове рішення першої інстанції винесено в порядку скороченого провадження, то судове рішення апеляційної інстанції є остаточним і оскарженню не підлягає, що відповідає вимогам п.10 ст.183-2 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комбінату комунальних підприємств на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А.) від 20.12.13 у справі № 801/11043/13-а - задовольнити частково.
Постанову на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А.) від 20.12.13 у справі № 801/11043/13-а - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян
Судді підпис Ю.Л.Шеренін
підпис О.В.Дугаренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.І. Мунтян