СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року Справа № 901/2712/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Голика В.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Шабрацька Г.С., представник, довіреність № 4 від 14.01.2013;

- Карасьов К.М., представник, довіреність № б/н від 09.08.2013;

відповідача - Варава С.Ю., представник, довіреність № 3 від 30.01.2014;

- Гагаріна Г.О., представник, довіреність № 1 від 17.01.2014;

третьої особи - не з`явився, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго",

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Пукас А.Ю., судді Чумаченко С.А., Радвановська Ю.А.) від 02 грудня 2013 року у справі № 901/2712/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" (вул. Леніна, 26, Алушта, 98500)

до Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Слава" (вул. Червонофлотська, 1, Алушта, 98500)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, буд. 74/6, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

про стягнення 600000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 600000,00 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що договір про спільне використання технологічних мереж № 26/08/2010 від 26.08.2010 є неукладеним, оскільки між сторонами не досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору, тому у відповідача відсутні правові підстави для отримання грошових коштів в розмірі 600000,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Пукас А.Ю., судді Чумаченко С.А., Радвановська Ю.А.) від 02 грудня 2013 року у справі № 901/2712/13 у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" про стягнення 600000,00 грн. відмовлено.

Приймаючи таке рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору неукладеним та повернення грошових коштів в розмірі 600000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що спірний договір є типовим договором, а тому сторони не повинні змінювати його істотні умови. Позивач звертає увагу на те, що договір суперечить Правилам користування електричною енергією. Відтак, його слід вважати неукладеним, а сплачені грошові кошти в розмірі 600000,00 грн. підлягають поверненню позивачу, як безпідставно набуті відповідно до статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України. Інші доводи та обгрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 січня 2014 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А. суддів Голика В.С., Черткової І.В. та призначена до розгляду.

Представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, наполягали на її задоволенні.

Представники відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні, вважають рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Надали суду письмове заперечення на апеляційну скаргу.

Третя особа явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до приписів чинного законодавства. До початку судового засідання надала клопотання про розгляд справи у її відсутності, раніше викладену правову позицію по справі підтримує в повному обсязі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго", за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

26 серпня 2010 року між Закритим акціонерним товариством "Санаторій "Слава" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Санаторій "Слава") (власник електричних мереж) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кронос" (користувач) укладений договір про спільне використання технологічних мереж № 26/08/2010 (далі - Договір), відповідно до умов якого власник електричних мереж зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії розрахункової максимальної потужності 1900 кВт власними технологічними електричними мережами у точці приєднання електроустановок користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач прийняв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість послуг власника електричних мереж за утримання технологічних електричних мереж загального використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору (а.с.10-13, т.1).

У Додатку № 1 до Договору сторони визначили:

- розмір витрат позивача в загальних витратах на обслуговування ТП та обладнання;

- порядок розрахунків за перетин реактивної електроенергії;

- порядок перерахування позивачем грошових коштів в розмірі 600000,00 грн. для підключення ТП-248 (а.с. 13-14, т.1);

- зобов'язання позивача оплатити роботи з придбання та встановлення в ТП-1159 певного обладнання.

20.09.2010, 21.10.2010 та 22.12.2010 на виконання умов Договору грошові кошти в загальному розмірі 600000,00 грн. були перераховані відповідачу (а.с.19-21, т.1).

09 березня 2011 року, на виконання умов Договору, відповідачем був укладений договір на виконання підрядних робіт № 09/03/20100/297 від з Комунальним підприємством "Альянс" (а.с.145-148, т.1).

Позивач звернувся до відповідача з листом № 462 від 17.06.2013, в якому повідомив про те, що відповідач не може виконувати умови спірного Договору без відповідної ліцензії, тому позивач утратив інтерес до Договору та сплачені грошові кошти в розмірі 600000,00 грн. підлягають поверненню (а.с.22, т.1).

У відповіді на вказаний лист від 15 липня 2013 року за вих. № 379 Приватне акціонерне товариство "Санаторій "Слава" зазначило, що обов`язки за Договором виконані ним належним чином, підприємницьку діяльність з передачі електроенергії він не здійснює, використання електричних мереж для транзиту ліцензування не потребує, тому підстави для повернення коштів визнав відсутніми (а.с.23, т.1).

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою про повернення безпідставно набутих грошових коштів.

Господарський суд Автономної Республіки Крим у задоволенні позову відмовив повністю.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що однією зі загальних засад законодавства є свобода договору.

Цей принцип свободи договору передбачає право суб'єкта господарювання на укладення як передбачених чинним законодавством договорів, так і договорів, які прямо не передбачених актами законодавства, але відповідають загальним засадам законодавства.

Сторони договору:

- мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами;

- можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд;

- не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, умови договору можуть узгоджуватись сторонами за вільним волевиявленням або прийматися як обов`язкові відповідно до законодавства.

У відповідності до вимог статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що в разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Судова колегія зазначає, що договір про спільне використання технологічних мереж № 26/08/2010 від 26.08.2010 був підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками. Дана обставина дає підстави зробити висновок, що при укладенні договору сторонами узгоджені всі його істотні умови.

Суд також встановив, що Договір укладений на 49 років, ані сторонами, ані судом не розірваний, недійсним не визнаний, тому на момент винесення рішення судом першої інстанції та розгляду апеляційної скарги апеляційним судом договір є діючим. Відтак, перерахування грошових коштів в розмірі 600000,00 грн. здійснено позивачем на виконання умов договору та не є безпідставним.

Дослідивши доводи заявника, які викладені в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає, що вони не підлягають врахуванню з наступних підстав.

По-перше, позивач зазначає, що договір укладений між неналежними суб`єктами та не відповідає умовам Типового договору "Про спільне використання технологічних електричних мереж".

Даний довід позивача не може бути прийнятий до уваги, оскільки предметом спірного Договору є спільне використання сторонами технологічних електричних мереж відповідача з метою забезпечення технічної можливості передачі електричної енергії до електроустановок позивача.

Зазначений у Додатку № 2 до "Правил користування електричною енергією", затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, Типовий договір "Про спільне використання технологічних електричних мереж", регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної елегії технологічними електричними мережами.

Відповідач є звичайним споживачем електричної енергії та власником електричних мереж, а не електропередавальною організацією, діяльність якої з укладення договорів, регулюється затвердженою ПКЕЕ типовою формою договору про спільне використання технологічних електричних мереж, зі свого боку позивач також є звичайним споживачем електричної енергії. Таким чином, обов`язок з укладення Типового договору "Про спільне використання технологічних електричних мереж" на них не розповсюджується.

Тому спірний Договір є господарським договором, який укладений на загальних підставах та за основу якого взято форму типового договору "Про спільне використання технологічних електричних мереж", що допускається нормами чинного законодавства.

Відтак, укладений між сторонами Договір не повинен містити всі передбачені Типовим договором та Правилами користування електричної енергією істотні умови.

По-друге, довід позивача, що укладений між сторонами Договір про спільне використання технологічних мереж № 26/08/2010 від 26.08.2010 не відповідає вимогам чинного законодавства може бути підставою для визнання договору недійсним, а не неукладеним, однак такої вимоги позивачем не заявлялось.

Не може бути прийнятий судом довід позивача стосовно того, що відповідач не має відповідної ліцензії, що свідчить про те, що договір є неукладеним, з тих підстав, що відсутність ліцензії у відповідача свідчить не про наявність спору щодо істотних умов договору, а про домовленість сторін укласти його без зазначення цієї відомості.

До того ж, ліцензуванню підлягають тільки діяльність з виробництва, передачі

та постачання електричної енергії, дії зі спільного використання технологічних електричних мереж ліцензуванню не підлягають.

Довід позивача про те, що він втратив інтерес до послуг відповідача за Договором, не може бути прийнятий судом, оскільки це є підставою для розірвання договору, а такий спір судом не розглядається.

З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що після підписання тексту договору сторони здійснили певні дії для його виконання:

- відповідачем у ТП-1159 встановлено осередок з вакуумним вимикачем та повним комплектом захисту, від якого проведена електрична мережа (прокладка кабелю), тобто надано технічна можливість для підключення;

- позивачем перераховані кошти в розмірі 600000,00 грн.

Фактичні дії сторін свідчать про те, що договір є укладеним та виконувався сторонами.

Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами, як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Доводи заявника апеляційної скарги, що Договір з боку відповідача виконаний бути не може не приймається судом, оскільки не підтверджений належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір про спільне використання технологічних мереж № 26/08/2010 від 26.08.2010 є укладеним, а дії сторін свідчать про виконання ними умов цього Договору.

Щодо позовних вимог про повернення грошових коштів в розмірі 600000,00 грн., як безпідставно набутих, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття майна за рахунок іншої особи.

Судовою колегією апеляційної інстанції встановлено, що вказані кошти були перераховані позивачем відповідачу на підставі договору про спільне використання технологічних мереж № 26/08/2010 від 26.08.2010, який є діючим на момент вирішення спору, тому підстави для повернення вказаної суми позивачу відсутні.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України. Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2013 року у справі № 901/2712/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді В.С. Голик

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос" (вул. Леніна, 26, Алушта, 98500).

2. Приватне акціонерне товариство "Санаторій "Слава" (вул. Червонофлотська, 1, Алушта, 98500).

3. Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, буд. 74/6, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034).