Головуючий суду 1 інстанції - Бондарь В.А.

Доповідач - Галан Н.М.

Справа № 413/5943/13-ц

Провадження № 22ц/782/5610/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Галан Н.М.

суддів: Дронської І.О., Іванової І.П.,

при секретарі: Щуровій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 02 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ДП „Донбасантрацит" про стягнення разової допомоги при звільненні та середнього заробітку за затримку розрахунку,-

В С Т А Н О В И Л А:

11.09.2013 р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ДП „Донбасантрацит" про стягнення разової допомоги при звільненні та середнього заробітку за затримку розрахунку.

Рішенням суду, яке оскаржується, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи тим, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги , судова колегія приходить до наступного.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вірно встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ДП «Донбасантрацит», працюючи в ВП «Шахта «Княгинівська», і 04.02.1999 року звільнився з підприємства за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по віку на підставі ст.38 КЗпП України.

На час звільнення ОСОБА_2 мав стаж 32 роки за списком № 1 (пільгова пенсія).

Крім того, при звільненні ОСОБА_2 отримав нараховані йому суми. Одноразова допомога йому не нараховувалась.

У відповідності до ст..61 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.

Галузевою угодою по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між Мінвуглепромом та галузевими профспілками вугільної промисловості від 12.02.1992р. з доповненнями та змінами, було передбачено у розділі соціальних гарантій п.12.15: при звільненні робітника у зв'язку з виходом на пенсію сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботив галузі та середнього заробітку, але не менш:

- 10років - середньомісячний заробіток;

- 15років - двомісячний заробіток;

- 20років і більше - трьохмісячний заробіток.

Відповідно до умов п.8.8 розд.8 Колективного договору між правлінням ВП «Шахта «Княгинівська» та трудовим колективом, в особі профспілкового комітету, на 1999р. (надалі колективний договір) зазначено, що при виході робітника на пенсію, при припиненні трудового договору, виплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі та середнього заробітку за рахунок прибутку підприємства, що не суперечить п.12.15 розд.2 Галузевої (тарифної) угоди між Держвуглепромом і галузевими вугільними профспілками від 12.02.1992 року.

Судова колегія не може погодись з апелянтом в тій частині апеляційної скарги, що виписка з колективного договору, яка була надана позивачу головою профспілки суперечить печатному тексту колективного договору, оскільки в обох документах зазначено, що допомога виплачується при наявності прибутку на шахті.

Згідно довідки, наданої відповідачем, у 1999,2000,2001 роках фінансово-господарська діяльність ДВАТ «Шахта «Княгинівська» була збитковою. (а.с.72)

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність права у позивача на отримання одноразової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію

Судова колегія не може погодитись з апелянтом в частині ствердження, що судом першої інстанції без згоди позивача було замінено відповідача, чим залишив вимоги позивача без розгляду з наступних підстав.

У позовній заяві ОСОБА_2 відповідачем зазначено Державне підприємства «Донбасантрацит».

В резолютивній частині рішення зазначено: ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ДП «Донбасантрацит» про стягнення разової допомоги при звільненні та середнього заробітку за затримку розрахунку відмовити за безпідставністю.

Тобто, відповідач по справі є ДП «Донбасантрацит», апелянт помилково дійшов висновку про заміну відповідача.

Апелянт помилково дійшов висновку, що одноразова допомога є заробітною платою, оскільки даний вид виплат відноситься до соціальних виплат, що вбачається і з Галузевої угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між Мінвуглепромом та галузевими профспілками вугільної промисловості від 12.02.1992р. з доповненнями та змінами, КЗпП України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у застосуванні ст.117 КЗпП України, якою передбачено стягнення середнього заробітку на користь працівника у разі невиплати підприємством належних йому при звільненні сум у строки , передбачені ст. 116 КЗпП України.

Згідно ст.44 КЗпП України вихідна допомога - це не різновид оплати праці, а відтак підстав для застосування ст.117 КЗпП України у правовідносинах що склалися дійсно відсутні.

Враховуючи наведе, судова колегія вважає, що підстав для обговорення питання пропуску строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду немає, оскільки відсутнє порушення права позивача на отримання одноразової допомоги.

За таких обставин, судова колегія не може прийняти до уваги доводи апелянта щодо необ'єктивності та неповноти дослідження судом першої інстанції наданих сторонами доказів, невідповідності висновків суду обставинам справи чи порушення норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Відповідно ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливее рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.209,.303, 304 307, 308 ЦПК України, судова колегія -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 02 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно, але може бути оскаржена у продовж 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: