ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 січня 2014 р. Справа №801/2487/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М.,
секретар судового засідання - Золоткова Г.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача - Левченко С.В., довіреність від 03.01.2014 року;
від відповідача - Шумілова Н.А., довіреність від 01.08.2013 року,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Совєтський елеватор»
до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТІ Совєтський елеватор» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим із вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000032201 від 25.01.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2103,17 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 1695,66 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 407,51 гривень, №0000042201 від 25.01.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2227,48 гривень, а також №0000022201 від 25.01.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 6026,33 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 5073,68 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 952,65 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "БВП "Строитель плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, якою встановлено заниження податку на прибуток, від'ємного значення ПДВ та ПДВ, внаслідок здійснення господарських операцій з зазначеним контрагентом з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову, зазначив, що судово-економічною (бухгалтерською) експертизою підтвердилось необґрунтованість та неправомірність висновків акту перевірки Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції №1719/22-01/32829706 від 13.11.2012 року. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.
Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав, що відсутні підстави для задоволення позову та просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву та висновок судово-економічної (бухгалтерської) експертизи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТІ Совєтський елеватор» є юридичною особою, зареєстрованою 16.03.2004 року Совєтською районною державною адміністрацією в АР Крим, що підтверджується Довідкою з Єжиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №672173 (т.1 а.с.70).
ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» зареєстроване узятий на облік в органах державної податкової служби 23.03.2004 року за №111, про що свідчить довідка від 13.10.2011 року №81 (т.1, а.с.68).
Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: складське господарство, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, допоміжна діяльність у рослинництві (т.1 а.с.70).
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.
Судом встановлено, що у період з 31.10.2012 року по 06.11.2012 року посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» по взаємовідносинам з ТОВ "БВП "Строитель плюс" (код ЄДРПОУ 31263808) ) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.
Зазначені порушення були встановлені внаслідок не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з зазначеним контрагентом. Реальність здійснення господарських операцій із зазначеним суб'єктом господарювання не підтверджена з посиланням на акт від 11.04.012 року про неможливість проведення зустрічної звірки з БВП "Строитель-Плюс" з питань правомірності проведених господар ських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності.
Результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» знайшли своє відображення у Акті №1719/22-01/32829706 від 13.11.2012 року (т.1 а.с.9-48).
Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:
- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, ст.185, п. 188.1 ст.188, ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс», утому числі: за 1 квартал 2009 року у сумі 1965,59 гривень, за півріччя 2009 року в сумі 4174,56 гривень, за 9 місяців 2009 року у сумі 4462,06 гривень, за 2009 рік у сумі 5608,44 гривень, за 1 квартал 2010 року у сумі 1501,11 гривень, за півріччя 2010 року у сумі 1603,74 гривень, за 9 місяців 2010 року в сумі 2660,20 гривень, за 1 квартал 2011 року в сумі 87,00 гривень, за 2 квартал 2011 року в сумі 1180,10 гривень.
- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2.ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР та ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.2 ст.198, ст.200 ПКУ внаслідок чого по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» встановлено завищення від'ємного значення ПДВ на загальну суму 4638,02 гривень, у т.ч. за березень 2009 року в сумі 195,47 гривень, за квітень 2009 року в сумі 396,71 гривень, за травень 2009 року в сумі 727,72 гривень, за червень 2009 року в сумі 642,74 гривень, за серпень 2009 року в сумі 60,00 гривень, за вересень 2009 року в сумі 170,00 гривень, за жовтень 2009 року в сумі 217,90 гривень, за листопад 2009 року в сумі 249,20 гривень, за грудень 2009 року в сумі 450,00 гривень, за березень 2010 року в сумі 420,00 гривень, за травень 2010 року в сумі 82,10 гривень, за травень 2011 року в сумі 664,50 гривень, за червень 2011 року в сумі 361,68 гривень заниження ПДВ на загальну суму 3072,66 гривень, у т.ч.: за січень 2009 року в сумі 917,00 гривень, за лютий 2009 року в сумі 460,00 гривень, за лютий 2010 року в сумі 780,89 гривень, за липень 2010 року в сумі 465,60 гривень, за серпень 2010 року в сумі 379,57 гривень, за лютий 2011 року в сумі 69,60 гривень.
Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.
На підставі висновків акту перевірки Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001482201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 2509,68 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 1695,66 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 814,02 гривень, №0001472201 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на 2445,38 гривень, №0001492201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 6976,97 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 5073,68 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1903,29 гривень.
За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення скасовані та відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000032201 від 25.01.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2103,17 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 1695,66 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 407,51 гривень, №0000042201 від 25.01.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2227,48 гривень, а також №0000022201 від 25.01.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 6026,33 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 5073,68 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 952,65 гривень.
Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як свідчать матеріали справи, в періоді з ІІІ кварталу 2009 року до 4 кварталу ТОВ «АСТІ «Совєтський елеватор» отримало від БВП «Строитель Плюс» матеріали на загальну суму 24846,23 гривень, (б/в ПДВ 20705,19 гривень), що підтверджується видатковими накладними, складеними при їх отриманні, а саме:
- податкова накладна №4394 від 06.10.2009 року на суму 1307,40 гривень, у тому числі ПДВ 217,90 гривень;
- податкова накладна №4394 від 06.10.2009 року на суму 1307,40 гривень, у тому числі ПДВ 217,90 гривень;
- податкова накладна №5050 від 10.11.2009 року на суму 1495,20 гривень, у тому числі ПДВ 249,20 гривень;
- податкова накладна №5617 від 08.12.2009 року на суму 2700,00 гривень, у тому числі ПДВ 450,00 гривень;
- податкова накладна №95 від 18.01.2010 року на суму 1732,80 гривень, у тому числі ПДВ 288,80 гривень;
- податкова накладна №515 від 16.02.2010 року на суму 1440,00 гривень, у тому числі ПДВ 240,00 гривень;
- податкова накладна №514 від 16.02.2010 року на суму 1512,54 гривень, у тому числі ПДВ 252,09 гривень;
- податкова накладна №849 від 16.03.2010 року на суму 2520,00 гривень, у тому числі ПДВ 420,00 гривень;
- податкова накладна №1761 від 13.05.2010 року на суму 492,61 гривень, у тому числі ПДВ 82,10 гривень;
- податкова накладна №2781 від 06.07.2010 року на суму 2793,60 гривень, у тому числі ПДВ 465,60 гривень;
- податкова накладна №3595 від 06.08.2010 року на суму 2277,42 гривень, у тому числі ПДВ 379,57 гривень;
- податкова накладна №430 від 15.02.2011 року на суму 417,60 гривень, у тому числі ПДВ 69,60 гривень;
- податкова накладна №208 від 17.05.2011 року на суму 3537,00 гривень, у тому числі ПДВ 589,50 гривень;
- податкова накладна №345 від 25.05.2011 року на суму 450,00 гривень, у тому числі ПДВ 75,00 гривень;
- податкова накладна №33 від 02.06.2011 року на суму 2170,06 гривень, у тому числі ПДВ 361,68 гривень.
Отримані матеріали у повному обсязі оплачені ТОВ «АСТІ «Совєтський елеватор» шляхом перерахування на користь БВП «Строитель Плюс» грошових коштів у загальній сумі 24846,23 гривень, в тому числі ПДВ 4141,04 гривень, що підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку ТОВ «АСТІ «Совєтський елеватор», які належним чином засвідчені банком, а саме: №2286 від 01.10.2009 року на суму 1307,00 гривень; №2225 від 03.11.2009 року на суму 1495,20 гривень; №2493 від 03.12.2009 року на суму 2700,00 гривень; №7603 від 14.01.2010 року на суму 1732,80,00 гривень; №16371 від 10.02.2010 року на суму 2952,54 гривень; №18764 від 04.03.2010 року на суму 2520,00 гривень; №27331 від 12.05.2010 року на суму 492,61 гривень; №12238 від 02.07.2010 року на суму 2793,60,00 гривень; №19 від 04.08.2010 року на суму 2277,42 гривень;№72 від 02.02.2011 року на суму 417,60 гривень; №404 від 17.05.2011 року на суму 3537,00 гривень; №752 від 25.05.2011 року на суму 450,00 гривень; №464 від 02.06.2011 року на суму 2170,06 гривень.
Здійснення господарських операцій ТОВ «АСТІ «Совєтський елеватор» з БВП «Строитель Плюс» у повному обсязі відображено у регістрах аналітичного обліку ТОВ «АСТІ «Совєтський елеватор», а саме: господарські операції з отримання матеріалів на загальну суму 24846,23 гривень, в т.ч. ПДВ 4141,04 гривень відображено у листопаді 2009 року - червні 2011 року за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в кореспонденції з дебетом субрахунків:
- №205 «Будівельні матеріали» в сумі 1596,42 гривень;
- №207 «Запасні частини» в сумі 8595,11 гривень;
- №209 «Інші матеріали» в сумі 7084,78 гривень;
- №22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» в сумі 3428,88 гривень;
- №6442 «Податковий кредит» в сумі 4141,04 гривень.
Господарські операції з оплати отриманих матеріалів відображено у листопаді 2009 року - червні 2011 року за кредитом субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» в кореспонденції із дебетом субрахунку «№631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
Стовно використання позивачем отриманих товарів у господарській діяльності, суд зазначає наступне.
Відповідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Предметом діяльності ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» є в т.ч. зберігання сільськогосподарської продукції.
Одним з основних видів економічної діяльності ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» згідно довідки з ЄДРПОУ є складське господарство (код КВЕД 63.12.0), яке відповідно до ДК 009:2005 включає зберігання та складування товарів у зерносховищах.
Відповідно до регістрів аналітичного обліку за субрахунком №703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» отриманий дохід від реалізації послуг зберігання зерна за 2009 - 2011 року в сумі 11372166,47 ггривень, в т.ч. за 2009 рік в сумі 3921109,88 гривень, за 2010 рік в сумі 3727634,60 гривень та за 2011 рік в сумі 3723421,99 гривень.
При цьому статтею 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» передбачено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах.
Як передбачено п. 15 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновим складом є юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.
ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» є власником зерносховищ, що підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 03.06.2004 року, актом приймання-передачі нерухомого майна до нього, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3860420 від 15.06.2004 року.
Таким чином, ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» є зерновим складом в розумінні п. 15 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».
За період з листопада 2009 року до червня 2011 року ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» отримало від БВП «Строитель Плюс» ТМЦ на суму б/в ПДВ 19615,69 гривень. Отримані ТОВ «Совєтський елеватор» від БВП «Строитель плюс» ТМЦ:
- вартістю 2480,11 гривень б/в ПДВ станом на 31.12.2012. обліковуються на залишках на складі ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор», що підтверджується регістрами аналітичного обліку по субрахунку №205 «Будівельні матеріали», №207 «Запасні частини», №209 «Інші матеріали», №22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (додаток №4,5), з метою подальшого використання в господарській діяльності ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор»;
- вартістю 18225,08 гривень б/в ПДВ використані в господарській діяльності ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор».
Відносно запасних частин до транспортних та інших механізмів вартістю 7915 гривень, суд зазначає, що вони придбані ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» з метою забезпечення можливості своєчасної заміни елементів транспортних механізмів, що вийшли з ладу, а тому є такими що використані (утримуються з метою використання) в межах господарської діяльності ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор».
Стосовно використання у господарській діяльності ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» отриманих від БВП «Строитель Плюс» ТМЦ загально виробничого призначення загальною вартістю б/в ПДВ 10310,08 гривень, суд зазначає, що за період з жовтня 2009 року до червня 2011 року ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» придбані у БВП «Строитель плюс» ТМЦ загальною вартістю б/в ПДВ 10270,58 гривень, в тому числі:
- фарба на загальну суму б/в ПДВ 502,40 гривень;
- пензлики на загальну суму б/в ПДВ 18,00 гривень;
- валик хутряний вартістю 3,92 гривень б/в ПДВ;
- розчинник на загальну суму б/в ПДВ 27,51 гривень;
- віники на загальну суму б/в ПДВ 337,50 гривень;
- круг наждачний на загальну суму б/в ПДВ 771,68 гривень;
- плоскогубці вартістю 30,00 гривень б/в ПДВ;
- диск відрізний на загальну суму б/в ПДВ 650,00 гривень;
- електроди на загальну суму б/в ПДВ 687,50 гривень;
- брезент вартістю 491,60 гривень б/в ПДВ;
- бітум вартістю 375,00 гривень б/в ПДВ;
- мішковина вартістю 2947,50 гривень б/в ПДВ;
- пломби свинцеві на загальну суму 132,00 гривень б/в ПДВ;
- дріт пломбувальний на загальну суму 151,50 гривень б/в ПДВ;
- костюми робочі на загальну суму 2 799,88 гривень б/в ПДВ;
- респіратори на загальну суму 385,00 гривень б/в ПДВ.
Так, отримані від БВП «Строитель Плюс» фарба на загальну суму б/в ПДВ 462,90 гривень, пензлики на загальну суму б/в ПДВ 18,00 гривень, валик хутряний вартістю 3,92 гривень б/в ПДВ, розчинник на загальну суму б/в ПДВ 27,51 гривень, віники на загальну суму б/в ПДВ 337,50 гривень використані ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» у своїй господарській діяльності на виконання вимог Наказу Міністерства аграрної політики від 15.06.2004 року №228 «Про затвердження регламенту зернового складу».
Крім того, з метою підтримання об'єктів основних засобів зернового складу в робочому стані ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» власними силами здійснюється ряд будівельних та ремонтних робіт, під час виконання яких ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» використані будівельні матеріали, отримані від БВП «Строитель Плюс», а саме: круг наждачний, плоскогубці, диск відрізний,електроди, брезент, бітум, мішковина.
За для належного виконання послуг зберігання зерна, з метою запобігання несанкціонованого доступу до місць зберігання товарів ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» здійснюється опломбування місць зберігання таких товарів, що підтверджує придбання пломб свинцевих та дроту пломбу вального.
Придбання ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» костюмів робочих та респіраторів обумовлено необхідністю виконання вимог ст. 163 Кодексу законів про працю, ст. 8 Закону України «Про охорону праці», згідно яких ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» зобов'язано забезпечити видачу засобів індивідуального захисту (в т.ч. спецодягу) відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.
Передача всіх зазначених ТМЦ матеріально відповідальним особам та списання їх на об'єкти для нужд виробництва підтверджується відповідними накладними на внутрішнє переміщення та актами на списання матеріалів використаних для нужд виробництва.
Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне придбання товарів, включення суми ПДВ підтверджено відповідними необхідними документами.
Станом на 2009-2010 роки вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.
Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.
Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
В 2009-2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.
При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).
Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.
В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.
Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/
У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ТОВ "БВП "Строитель Плюс" товарів, використання цих товарів в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових.
Разом із тим, стовно включення до складу витрат що враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у ІІ кварталі 2011 року витрат в сумі З322,50 гривень на придбання будівельних матеріалів, суд звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи витрати на придбання будівельних матеріалів (мішковина та бітум), здійснені у 2 кварталі 2011 року, включені ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» до рядку 05.1 «Загальновиробничі витрати» Податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року.
Відповідно до форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011 р., затвердженої Наказом ДПА №114, у рядку 05.1 вказаної декларації враховується собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
При цьому відповідно до п. 144.1 Податкового кодексу України підлягають амортизації витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року, а витрати що не перевищують таки 10% вартості включаються до складу витрат у періоді, в якому вони були здійснені.
Отримані матеріали (мішковина та бітум) використані ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» за для ремонту та поліпшення основних засобів, в тому числі: вартість матеріалів використаних у ІІ кварталі 2011року склала 2197,50 гривень, вартість матеріалів використаних у ІІІ кварталі 2011 року склала 1125,00 гривень.
Згідно декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року сума ліміту (10%) поліпшень на звітний (податковий) рік склала 691363 гривень, сума поліпшень, що віднесена на витрати у ІІ кварталі 2011 року склала 139399 гривень.
Таким чином, витрати на придбання будівельних матеріалів в сумі 2197,50 гривень обґрунтовано враховані ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» у складі собівартості реалізованих послуг зі зберігання зерна у ІІ кварталі 2011 року, а в сумі 1125,00 гривень необґрунтовано враховані в складі собівартості реалізованих послуг, оскільки повинні були бути віднесені до складу витрат у ІІІ кварталі 2011 року за датою використання таких матеріалів.
Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.
Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).
В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих від ТОВ "БВП "Строитель Плюс" товарів, та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.
Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.
Таким чином, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» та його контрагентом, є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".
В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача з іншими контрагентами.
Судом під час розгляду справи ухвалою від 16.05.2013 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримський експертний центр". Згідно з висновком №10/13 судово-економічної експертизи від 04.12.2013 року, що проведена судовим експертом Москаленко Л.О. (т.2, а.с.33-64) висновки акту перевірки Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції №1719/22-01/32829706 від 13.11.2012 року про заниження податку на прибуток по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» у тому числі: за 1 квартал 2009 року в сумі 1965,59 гривень, за півріччя 2009 року в сумі 4174,56 гривень, за 9 місяців 2009 року в сумі 4462,06 гривень, за 2009 рік в сумі 5608,44 гривень, за 1 квартал 2010 року в сумі 1501,11 гривень не підтверджуються в сумі 4814,93 гривень та підтверджуються в сумі 258,75 гривень; про завищення від'ємного значення ПДВ на загальну суму 4638,02 гривень, а також заниження ПДВ на загальну суму 3072,66 гривень не підтверджуються у повному обсязі.
Як встановлено судом та підтверджується висновком експерта даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» (виписками з розрахункового рахунку, які належним чином засвідчені банком) підтверджується оплата у повному обсязі товарів, отриманих за період ІV кварталу 2009 року - ІІ квартал 2011 року від БВП «Строитель плюс».
Експертом також підтверджено, що отримані ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» від БВП «Строитель плюс» товари вартістю б/в ПДВ 20705,19 гривень; вартістю 18225,08 гривень (б/в ПДВ) використані в межах господарської діяльності ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор», а вартістю 2480,11 гривень (б/в ПДВ) утримуються для подальшого використання та обліковуються на рахунку 20 «Виробничі запаси».
Суд, дослідивши даний висновок №10/13 судово-економічної експертизи від 04.12.2013 року в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384, 385 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення, а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.
Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість та податку на прибуток.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.
Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.
Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було зареєстрованим платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.
Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".
Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.
Стосовно посилання відповідача на вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2013 року, яким визначено винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України - ОСОБА_5, яка була засновником БВП "Строитель плюс" - контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Совєтський елеватор», суд зазначає наступне.
Даним вироком дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво, тобто створення та придбання ОПД з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинене повторно.
Як свідчать матеріали справи, позивач дійсно мав взаємовідносини з БВП "Строитель Плюс", однак обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Судом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2013 року ОСОБА_5 визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, проте у вказаному вироку нічого не зазначено щодо здійснення фіктивних правочинів БВП "Строитель-плюс" саме з ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор».
Таким чином, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих позивачем доказів вбачається, що правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, що підтверджує їх виконання сторонами в повному обсязі.
Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентом.
Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
В даній адміністративній справі Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.
Разом із тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що оскільки документами бухгалтерського та податкового обліку й звітності ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор», висновки ДПІ за актом перевірки щодо заниження ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» податкових зобов'язань з податку на прибуток на 5073,68 гривень підтверджуються в сумі 258,75 гривень, тому суми податкових зобов'язань, що були застосовані за податковим повідомленням-рішенням №0000022201 від 25.01.2013 року в розмірі 6026,33 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 5073,68 гривень та за штрафними санкціями в сумі 952,65 гривень, вірно розраховані в частині 259,75 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 258,75 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1,00 гривень (штрафні санкції за порушення податкового законодавства у вказаному періоді застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення).
Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0000032201 від 25.01.2013 року, №0000042201 від 25.01.2013 року, а також №0000022201 від 25.01.2013 року в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5766,58 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 4814,93 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 951,65 гривень не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.
За таких обставин, позовні вимоги підлягаю частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Враховуючі, що вимоги позивача задоволені частково, тому на користь позивача належить до повернення з Державного бюджету України пропорційно до частини задоволених вимог - 113,20 гривень.
Під час судового засідання, яке відбулось 16.01.2014 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 20.01.2014 року.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 січня 2013 року №0000032201, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Совєтський елеватор», про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2103 (дві тисячі сто три) гривні 17 копійок.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 січня 2013 року №0000022201, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Совєтський елеватор», в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5766 (п'ять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 58 копійок.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 січня 2013 року №0000032201, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Совєтський елеватор», про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2227 (дві тисячі двісті двадцять сім) гривні 48 копійок.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Совєтський елеватор» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 113 (сто тринадцять) гривень 20 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кудряшова А.М.