Номер провадження № 22-ц/785/174/14
Головуючий у першій інстанції Боярський О.О.
Доповідач Косогор Г. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Косогор Г.О.
суддів Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.
при секретарі Сілукової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 травня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановила:
У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а саме, просило суд: стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 27 437,24 грн. за кредитним договором №DN81АК18750137 від 10 квітня 2008 року; стягнути з відповідача судовий збір за подання позовної заяви.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 травня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» було задоволено.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_2, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким визнати укладений кредитний договір недійсним та застосувати наслідки недійсності даного договору.
Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 10 квітня 2008 року було укладено кредитний договір №DN81АК18750137, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 43 394,20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09 квітня 2015. Тобто, згідно умов договору, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати відповідачу кредит у вказаному розмірі, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.
Згідно змісту укладеного договору, у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
При укладені даного договору, сторонами було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, обумовлені згодою сторін.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі.
Відповідач, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, зобов'язання за вказаним Договором не виконав, у зв'язку з чим в нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем.
Згідно ч.1 ст. 212, ч.2 ст. 632 ЦК України договір, укладений сторонами, має умови, згідно яких банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки. Позивач, зі свого боку, погодився з такими умовами договору, підписавши кредитний договір особисто.
Надаючи грошові кошти відповідачу, банком було задоволено потреби відповідача, при цьому Банк передбачив порядок та умови, при яких можлива зміна відсоткової ставки за кредитом, який був закладений ще спочатку, тобто позивач, до підписання кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами.
Так, відповідно до п. 6.3.1 кредитного договору, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитам банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому, Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищезазначеному порядку можливо в межах кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розміру відрахувань у страховий фонд, тощо.
З огляду на вищезазначений пункт договору, на зміну розміру відсоткової ставки кредиту можуть випливати декілька чинників. При настанні одного з них (або декількох одразу), банк має право змінити ставку.
Згідно з вимогами ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" та пункту 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів, а саме: залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.
Так, 30 квітня 2008 р. змінилася облікова ставка НБУ, що підтверджується Постановою Правління НБУ № 107 від 21 квітня 2008 р. "Про регулювання грошово-кредитного ринку", відповідно до якої облікова ставка з 30 квітня 2008 р. встановлюється в розмірі 12% річних. Отже, внаслідок зміни облікової ставки Національного банку України, у банка виникло право збільшити відсоткову ставку по кредиту. Друга обставина - це зміна курсу долара США до гривні.
Отже, ініціювання Банком підвищення процентних ставок за кредитами відбулося у відповідності до вимог ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" та Правил та умов договорів, а також настали події (зазначені вище), що не залежать від волі сторін договору, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.
Реалізація цього права на підвищення процентної ставки здійснюється компетентним органом або відповідними посадовими особами в межах їх компетенції відповідно до установчих документів та закону ( ст..ст. 92, 99 ЦКУ) шляхом прийняття управлінського рішення (наказ від 24 вересня 2008 року, розпорядження від 31 грудня 2008 року та наказ від 05 січня 2009 року - додаються). Відповідно до пункту договору, «При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом сьоми календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки». Тобто, умови договору змінено, про що повідомлено клієнта. Зазначена умова договору повністю узгоджується з положеннями чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем по справі у січні 2009 року було отримано повідомлення від банку про підвищення процентної ставки, починаючи з 01 лютого 2009 року.
Отже, оскільки право банку збільшити процентну ставку шляхом надсилання відповідних повідомлень було реалізовано до набрання чинності Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" № 661-УІ від 12 грудня 2008 року, Банк діяв відповідно до умов, укладених з відповідачем договорів та в рамках чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.
Згідно ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не становлено договором чи законом.
Тобто, законодавцем встановлено право сторін договору змінити в односторонньому порядку умови договору у двох випадках:
- якщо це передбачено договором;
- якщо таке право встановлено безпосередньо у законі.
Оскільки право банку збільшити процентну ставку шляхом надсилання відповідного повідомлення було реалізовано до набрання чинності Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12 грудня 2008 р., банк діяв відповідно до умов укладеного з позивачем договору та в рамках чинного законодавства України.
З матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не виконував належним чином своїх договірних зобов'язань щодо щомісячного погашення заборгованості за договором, у зв'язку з чим останній, починаючи з 13 травня 2009 року вийшов на прострочку, наслідком якої, в подальшому, було збільшення розміру заборгованості за рахунок нарахування пені на непогашене тіло кредиту, прострочене тіло кредиту, прострочених відсотків та комісії.
Згідно п. 13.2 договору застави рухомого майна, позивач та відповідач визначили, що Банк у випадку прострочення зобов'язання за договором, згідно п. 12.1 договору застави, має право без звернення до судових органів в позасудовому порядку продати предмет застави за ціною не нижче 50% від повної вартості автомобіля згідно пункту 17.10 договору застави рухомого майна, тобто банк має право продати предмет застави за ціною не нижче 22 100,00 грн.
Позивач та відповідач, згідно п. 17.10 договору застави визначили, що вартість заставного автомобілю складає 44 200,00 гривень.
З метою погашення заборгованості та позасудового звернення стягнення на предмет застави, відповідач передав 27 січня 2010 ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заставний автомобіль для продажу.
26 жовтня 2010 року предмет застави було продано банком за суму у розмірі 55 500,00 грн., після чого на рахунок проблемного кредиту з продажу автомобіля було зараховано вищезазначену суму (як вбачається із розрахунку заборгованості).
Однак, станом на 26 жовтня 2010 року заборгованість відповідача за кредитним договором перевищувала розмір зарахованих грошових коштів, тому договір не був погашений у повному обсязі, оскільки станом на 26 жовтня 2010 року залишилась непогашена заборгованість відповідно до розрахунку заборгованості, що міститься у справи.
Отже, вилучивши заставне майно у відповідача та реалізувавши його 26 жовтня 2010 року та спрямувавши отримані грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, банк задовольнив свої вимоги частково, так як заборгованість, що виникла, перевищувала вартість реалізованого майна.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за можливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 525 ЦК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо відсутності його згоди на збільшення відсоткової ставки за кредитом, оскільки відповідач почав здійснювати погашення заборгованості за вже підвищеними відсотками (як вбачається з розрахунку заборгованост,і він сплачував кредит за новою відсотковою ставкою з 01 лютого 2009 по 13 травня 2009). Тобто, своїми діями ОСОБА_2 підтвердив правомірність такого підвищення.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 травня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий ___________________ Г.О. Косогор
Судді ___________________ О.С. Комлева
___________________ Н.В. Ісаєва